ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11січня 2024 року
м. Київ
справа № 541/1530/21
провадження № 61-8604св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року у складі судді Куцин В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В.,
Пікуля В. П., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення боргу.
2. Позов обґрунтований тим, що на підставі довіреності, виданої 15 січня
2021 року, за усним договором доручення, вона уповноважила
ОСОБА_2 розпоряджатися належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, виданого та зареєстрованого 28 квітня 2015 року Центром ДАІ 5303, автомобілем марки VOLKSWAGEN PASSAT 1.8, 2014 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, з правом керування, продажу, зняття з обліку в органах ДАІ, сервісних центрах МВС України, одержання грошей.
3. На підставі цієї довіреності вказаний автомобіль 15 січня 2021 року був проданий ОСОБА_2, який отримавши кошти за укладеним правочином був зобов`язаний передати їй все одержане у зв`язку
з виконанням доручення, але свій обов`язок щодо повернення належних їй коштів за автомобіль виконав не повністю, а саме: не передав кошти в сумі
5 000 дол. США які зобов`язувався повернути в найближчі терміни, про що
18 січня 2021 року склав розписку.
4. У зв`язку з тим, що на її усні звернення про повернення боргу
ОСОБА_2 не реагував, 11 березня 2021 року вона направила йому за адресою проживання та адресою здійснення підприємницької діяльності письмову вимогу про повернення боргу в семиденний строк з дня отримання вимоги. Вказана вимога була отримана відповідачем 12 березня 2021 року, проте своє зобов`язання він не виконав, а звернення щодо повернення боргу ігнорує.
5. З урахуванням несвоєчасного виконання ОСОБА_2 взятих на себе встановлених договором доручення зобов`язань, відповідач має сплатити компенсацію за користування її коштами у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми за період з 20 березня 2021 року
до 29 червня 2021 року у розмірі 41,92 дол. США (5 000 дол. США (сума простроченої заборгованості за позикою) х (3% : 365) * 102 дні).
6. Таким чином загальна сума боргу, яка підлягає сплаті відповідачем на її користь за договором доручення з урахуванням 3% річних становить
5 041,92 дол. США.
7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути
з відповідача на її користь борг в сумі 138 130,46 грн.
Короткий зміст вимог за зустрічним позовом
8. У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.
9. Зустрічний позов обґрунтований тим, що влітку 2020 року він разом
зі ОСОБА_1 мали спільний бізнес, відповідно було створено ТОВ "Алустон". Для зручності ведення підприємницької діяльності прийнято рішення щоб керівником і кінцевим бенефіціарним власником товариства була одна
особа - ОСОБА_1, оскільки, на момент вчинення реєстраційних дій
ОСОБА_2 вже був суб?єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем та займався веденням власного бізнесу.
10. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу товариства становить - 100 000 грн. Цю суму ОСОБА_1 не могла внести самостійно, виходячи з розміру її доходів, оскільки у грудні 2019 року написала заяву про звільнення з роботи, а наказом від 05 серпня
2020 року її було звільнено із займаної посади, що підтверджено рішенням суду від 13 січня 2021 року. Також, на утриманні ОСОБА_1 знаходиться неповнолітня дитина.
11. Разом з тим, ОСОБА_2 забезпечував підтримку бізнесу не лише інтелектуальним ресурсом, а й власними коштами. Оскільки, між сторонами існували дружні стосунки, всі фінансові відносини трималися на довірі, проте, згодом стосунки погіршилися, і з метою припинення неприязних відносин, ОСОБА_2 відмовився від співпраці зі ОСОБА_1, залишивши їй повністю бізнес. Так він намагався усунути конфлікт, проте ОСОБА_1 навпаки створювала умови для його загострення.
12. ОСОБА_1 примушувала написати ОСОБА_2 розписку під загрозою продовжувати чинити психологічний тиск на його родину та розповсюджувати недостовірну інформацію серед друзів, знайомих та ділових партнерів.
13. ОСОБА_2 був змушений написати розписку під тиском
ОСОБА_1, яка хотіла уникнути фінансової відповідальності, у разі пред`явлення ним майнових вимог до неї.
14. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір позики від 18 січня 2021 року та стягнути зі ОСОБА_1
100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
15. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області
від 19 липня 2022 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, у задоволенні позову та зустрічного позову відмовлено.
16. Відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в оспорюваному договорі (розписці) немає вказівки на первинне і нове зобов`язання та відповідно наміри сторін вчинити новацію, отже, розписка від 18 січня 2021 року не містить обов`язкових умов договору новації передбачених статтею 604 ЦПК України, тому вимоги ОСОБА_1 є недоведеними.
17. Відмовляючи у позові ОСОБА_2, суд першої інстанції,
з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами склалися правовідносини, не пов`язані із передачею грошових коштів у позику, оскільки грошові кошти у розмірі 5 000 дол. США, які
є предметом спору, не є позикою.
18. Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1,
в інтересах якої діє адвокат Сидоренко Ю. В., про стягнення
з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
19. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження опису наданої професійної правничої допомоги, зокрема, не розмежовано часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та розміру (суми) витрат за позовом ОСОБА_1 та за зустрічним позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення
в частині вирішення її позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. 08 червня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 липня
2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 27 квітня 2023 року.
22. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18, від 07 березня 2018 року у справі № 536/378/15-ц,
від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Вважає, що апеляційний суд не виявив справжню правову природу правовідносин сторін, не дослідив належним чином розписку від 18 січня 2021 року та дійшов безпідставного висновку про виконання
ОСОБА_2 своїх зобов`язань.
26. Помилковим є висновок судів, що розписка від 18 січня 2021 року написана ОСОБА_2 без будь-яких правових підстав та наслідків.
27. При цьому суди безпідставно, лише зі слів ОСОБА_2, встановили ту обставину, що він передав ОСОБА_1 за проданий автомобіль 12 000 дол. США, оскільки вона вказане в судовому засіданні не визнавала,
а будь-яких доказів цього він не надав.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
28. У серпні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
29. Вказує, що правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є договором новації. Він, як повірений, свої обов`язки за договором доручення виконав в повному обсязі та передав ОСОБА_1 49 000 грн, а заявлена нею сума заборгованості за продаж автомобіля
у розмірі 5 000 дол. США не підтверджена жодними доказами та не узгоджується з матеріалами справи.
30. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а посилання на висновки Верховного Суду є безпідставними.
Фактичні обставини справи встановлені судами
31. ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 28 квітня 2015 року була власником автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT 1.8, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
32. Довіреністю від 15 січня 2021 року, посвідченою приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гіль Д. В., ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, виданого та зареєстрованого 28 квітня 2015 року автомобілем марки VOLKSWAGEN PASSAT 1.8, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, з правом в тому числі продажу, зняття з обліку в органах ДАІ, сервісних центрах МВС України, одержання грошей. Довіреність дійсна до 15 лютого 2021 року.
33. 15 січня 2021 року між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 8045/2021/2388936 транспортного засобу: VOLKSWAGEN, модель: PASSAT, 2014 року, реєстраційний номер ВІ4373BX. Пунктом 3.1. договору передбачено, що за домовленістю сторін ціна транспортного засобу становить 49 000 грн.
34. Відповідно до розписки, складеної 18 січня 2021 року,
ОСОБА_2 станом на 18 січня 2021 року залишився винен ОСОБА_1 кошти в сумі 5 000 дол. США по оплаті за автомобіль. Зобов`язувався повернути в найближчі терміни.
35. 11 березня 2021 року ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 письмову вимогу щодо повернення у семиденний строк грошових коштів, одержаних ним у зв`язку із виконанням доручення від 15 січня 2021 року
у розмірі 5 000 дол. США.
36. Судами встановлено, що сторонами не заперечувався факт передачі ОСОБА_2 коштів ОСОБА_1 в розмірі 12 000 дол. США за продаж належного їй автомобіля.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
38. За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
39. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.