ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
справа № 500/4025/21
касаційне провадження № К/990/17441/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський фермер"
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року (головуючий суддя - Дерех Н.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Хобор Р.Б.; судді: Бруновська Н.В., Улицький В.З.)
у справі № 500/4025/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський фермер"
до Головного управління ДПС у Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський фермер" (далі - ТОВ "Подільський фермер", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року № 00032020701.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з оптової чи роздрібної торгівлі м`ясом та м`ясопродуктами, що свідчить про відсутність факту здійснення таких господарських операцій, у зв`язку з чим рішення податкового органу про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток є правомірним.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, платник посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. При цьому, наголошує, що реалізація товару позивачем відбувалась на підставі публічних договорів шляхом реалізації фізичним особам та післяплати за товар через програмно-технічний комплекс самообслуговування. Зазначає, що виконання господарських операцій підтверджується видатковими накладним, які надавалися покупцям. Вказує, що судовими інстанціями не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09 червня 2021 року у справі № 400/3034/18, від 11 квітня 2022 року у справі № 160/3852/19.
Ухвалою від 13 вересня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Подільський фермер".
25 жовтня 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовими інстанціями встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Подільський фермер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, валютного законодавства за період з 03 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, за результатами якої складено акт від 26 квітня 2021 року № 1645/19-00/07-01/42732776.
Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником вимог: Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15), статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на 1 666 190,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що відповідно до даних бухгалтерського обліку товариством відображений факт реалізації товарів (м`яса та м`ясопродуктів), проте така реалізації не підтверджена первинною документацією. Відповідач вважає, що готівкові кошти, отримані товариством на розрахунковий рахунок, не пов`язані з постачанням товарів, при цьому дані обліку свідчать про відсутність зобов`язань позивача перед контрагентами щодо їх погашення, отже отримані кошти в розмірі 9 256 610,00 грн є іншими доходами, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.
На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року № 00032020701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 1 779 154,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 666 190,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 112 964,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.