ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
справа № 320/5174/21
касаційне провадження № К/990/18966/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів -Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (головуючий суддя - Лисенко В.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коротких А.Ю.; судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.)
у справі № 320/5174/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Молнія"
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Молнія" (далі - ПрАТ "Молнія", позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2021 року № 6642/0715, № 6639/0715.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджена належним чином оформленими первинними документами, тому висновки акта перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентом.
Ухвалою від 19 вересня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.
17 жовтня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Молнія" з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з підприємством-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДНИЙ АГРАРНИЙ ХОЛДИНГ" (далі - ТОВ "ЗАХІДНИЙ АГРАРНИЙ ХОЛДИНГ"), за результатами якої складено акт від 10 березня 2021 року № 3061/10-36-07-15/05407746.
Відповідно до висновків акта перевірки відповідачем встановлені порушення платником пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2019 року на загальну суму 1 760 543,00 грн та заниження податку на додану вартість за листопад 2019 року на 202 357,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилається на відсутність факту (законного джерела) реального походження товару (кукурудзи), тобто документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення.
На підставі висновків названого акта перевірки відповідачем 14 квітня 2021 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 6642/0715, яким позивачу зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 1 760 543,00 грн;
№ 6639/0715, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 222 593,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 202 357,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 20 236,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій та господарський характер понесених за ними витрат підтверджується належним чином складеними первинними документами, а доводи контролюючого органу про безтоварний характер поставок ґрунтуються лише на припущеннях.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).