ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
справа №640/24630/20
адміністративні провадження № К/990/290/22, № К/990/6276/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Мацедонської В.Е. Уханенка С. А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 640/24630/20
за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, за участю третьої особи - Офісу Генерального прокурора - про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021, ухвалене у складі: головуючого судді Патратій О.В., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021, ухвалену у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської прокуратури (далі -відповідач), за участю третьої особи - Офісу Генерального прокурора - з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора міста Києва О. Кіпера від 09.09.2020 № 1881 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури міста Києва та органів прокуратури з 10.09.2020;
- поновити ОСОБА_1 на посаді в Київській міській прокуратурі, рівнозначній посаді, яку вона займала станом на день звільнення;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позову позивачка зазначала про відсутність в оскаржуваному наказі конкретних правових підстав для звільнення, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Як доводила позивачка, на момент її звільнення не відбулася ліквідація чи реорганізація Прокуратури міста Києва, жодних розпорядчих рішень про скорочення кількості прокурорів Прокуратури міста Києва також не приймалося. Проте Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ містить лише положення про зміну назви з "Прокуратура міста Києва" на "Київська міська прокуратура", що, на думку позивачки, не може розцінюватися як припинення юридичної особи та створення іншої.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом Прокурора міста Києва від 09.09.2020 № 1881к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури міста Києва та органів прокуратури у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 10.09.2020.
4. Підставою прийняття оскаржуваного наказу є рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, створеної при Офісі Генерального прокурора від 09.04.2020 № 299.
5. Не погоджуючись з указаним наказом, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано наказ Прокуратури міста Києва (прокурора м. Києва) від 09.09.2020 № 1881к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури міста Києва та органів прокуратури;
- поновлено ОСОБА_1 з 11.09.2020 на посаді в Київській міській прокуратурі, яка рівнозначна посаді прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури міста Києва та органів прокуратури;
- стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.09.2020 по 29.01.2021 у розмірі 113 041,92 грн.
7. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звільнення прокурора зі служби відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є ліквідація/реорганізація органу прокуратури, скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
8. Водночас у спірних правовідносин доказів настання однієї з вказаних подій відповідач не надав. Суд першої інстанції також зазначив про відсутність доказів можливості використаного в межах процедури атестації прокурорів програмного забезпечення забезпечити анонімність, конфіденційність та захист від втручання третіх осіб.
9. Поновлюючи позивачку "на посаді в Київській міській прокуратурі, яка рівнозначна посаді прокурора Прокуратури міста Києва та органів прокуратури", суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відбулася лише зміна назви відповідача з "Прокуратура міста Києва" на "Київська міська прокуратура", у зв`язку з чим належним способом захисту порушеного права позивачки є поновлення на посаді, що аналогічна тій, з якої його звільнили, проте в Київській міській прокуратурі.
10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 змінено в мотивувальній частині.
11. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 залишено без змін.
12. Змінюючи судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що атестація, передбачена розділом ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", є спеціальним механізмом перевірки прокурорів на їхню відповідність вимогам, що ставляться до прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур та окружних прокуратур з метою вирішення питання про переведення їх на роботу до системи органів прокуратури, що визначена у статті 7 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури").
13. Запровадження таких змін і пов`язана з ними атестація прокурорів має супроводжуватися ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або ж скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, адже правовим наслідком відмови від проходження атестації або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної чи окружної прокуратури, а також неуспішного проходження атестації є звільнення прокурора з посади саме на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
14. Водночас у спірних правовідносинах ліквідація/реорганізація, скорочення посад (кількості) прокурорів не відбулося.
15. Суд апеляційної інстанції також встановив, що рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, створеної при Офісі Генерального прокурора, № 299 від 09.04.2020 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації визнано протиправним і скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021 у справі № 640/12052/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021.
16. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції уважав, що в межах спірних правовідносин відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. 04 січня і 16 лютого 2022 року від відповідача і третьої особи надійшли касаційні скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021, у яких скаржники, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, вимагають скасувати їхні рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
18. Ухвалами Суду від 31.01.2022 та 19.05.2022 відкрито касаційні провадження за цими касаційними скаргами.
19. За доводами відповідачів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди попередніх інстанцій застосували статтю 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 01.12.2021 у справі №640/26041/19, від 06.12.2021 у справі №280/6512/20, від 20.01.2021 у справі №640/18679/18, від 20.01.2021 у справі № 804/958/16, від 23.12.2020 року у справі № 813/7911/14, від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, від 07.07.2020 у справі №811/952/15 від 22.10.2019 у справі №816/584/17, від 12.09.2019 у справі №821/3736/15-а.
20. Як зазначають скаржники, у вказаних постановах Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а тому, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
21. Скаржники вважають, що, поновивши позивача на службі в Київській міській прокуратурі, де позивачка не працювала і куди її не було переведено за наслідками атестації, судами застосовано статтю 235 КЗпП України без урахування указаних висновків Верховного Суду.
22. Позивачка у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
23. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
25. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
26. Законом України від 19.09.2019 № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
27. Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення відповідно до вимог статті 14 Закону № 1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.