ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 522/17859/19
провадження № 61-5017 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Одеська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у своїх інтересах та як правонаступники ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - державний реєстратор Державного підприємства "Агенція
з державної реєстрації" Одеської області Дунай Христина Богданівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Одеська міська рада (далі - Одеська МР, міська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - державний реєстратор Державного підприємства "Агенція з державної реєстрації" Одеської області (далі - державний реєстратор)
Дунай Х. Б., в якому просила:
- визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_5, що складається
з однокімнатної квартири, загальною площею 28,9 кв. м, житловою
площею 17,8 кв. м, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- визнати за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської МР право власності на вищевказану квартиру;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_4, ОСОБА_3 по 1/4 частки зазначеної квартири на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської МР.
В обґрунтування позовних вимог Одеська МР зазначала, що квартира
АДРЕСА_2 належала на праві власності
ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна
від 20 лютого 2000 року № 19-24171, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус)
Тимофєєвою В. І. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно спірна квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 .
Міська рада вказувала, що ОСОБА_5 не мала спадкоємців за законом
та за заповітом, а спадкова справа була заведена на підставі заяви
ОСОБА_1, яка не є спадкоємцем померлої. Тому спадщина є відумерлою
та є власністю територіальної громади міста Одеси.
З урахуванням наведеного, Одеська МР просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2021 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника відповідача - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року провадження у справі поновлено. Витребувати з Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня
2021 року виключено ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, зі складу відповідачів у справі. Приєднано до матеріалів справи копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року,
з урахуванням ухвали цього самого суду від 21 квітня 2023 року про виправлення описки, позов Одеської МР задоволено частково.
Визнано відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_5, що складається
з однокімнатної квартири, загальною площею 28,3 кв. м, житловою
площею 17,6 кв. м, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнано за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської МР право власності на вищевказану квартиру.
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Одеси в особі
Одеської МР квартиру АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської МР суму сплаченого судового збору
по 1 613,33 грн із кожного.
Встановлено порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської МР для скасування: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48031440 від 31 липня 2019 року, прийнятого державним реєстратором Дунай Х. Б., а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської МР права власності на квартиру, загальною площею 28,3 кв. м, житловою площею 17,6 кв. м, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до спадкової справи № 539/2017, яка заведена 13 червня 2017 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_1, спадкоємці за законом
та заповітом ОСОБА_5 відсутні. Тому районний суд уважав за можливе задовольнити позовну вимогу міської ради про визнання спадщини відумерлою.
Територіальна громада міста Одеси з часу відкриття спадщини набула речові права на відумерлу спадщину, які не визнаються відповідачами. При цьому висновок щодо технічної можливості поділу спірного об`єкту нерухомого майна, серія та номер: 245518, виданий 26 липня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю" Пром-Строй ЛТД" (далі - висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомості від 26 липня 2019 року), на який посилаються відповідачі, не є документом, на підставі якого може бути набуто право власності на майно. Інших доказів правомірності набуття права власності на спірне майно відповідачами не надано.
Суд задовольнив позов частково, так як міська рада зазначила відповідачами чотирьох осіб, проте один із них помер і був виключений зі складу відповідачів,
а позовні вимоги міська рада не уточнювала.
Крім того, суд першої інстанції зазначив у резолютивній частині рішення порядок його виконання.
Районний суд застосував відповідні норми ЦК України, Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо права на мирне володіння майном.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року залучено ОСОБА_1, ОСОБА_4 до участі у справі в якості правонаступників померлого ОСОБА_3 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хаджи І. Д., залишено
без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції
по суті вирішення спору, які зроблено на підставі належної правової оцінки доказів, так як спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, що складається
з однокімнатної квартири
АДРЕСА_2, є відумерлою. Тому вона має бути передана територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської МР (статті 388,
Реєстрація права власності на спірну квартиру за відповідачами порушує інтереси територіальної громади міста Одеси.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі набули права власності на спірну квартиру в установленому законом порядку, внаслідок поділу належної їм квартири на дві квартири: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, оскільки
з наявних у справі технічного паспорту від 24 грудня 1999 року, складеного
на належну ОСОБА_6, ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_3, яку в останніх придбала померла ОСОБА_5, та технічного паспорту від 26 липня 2019 року, складеного на належну відповідачам квартиру, який був наданий державному реєстратору, вбачається, що за складом приміщень це є одна і та сама квартира. Крім того,
у матеріалах справи відсутній правовстановлюючий документ про набуття відповідачами права власності на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 63,8 кв. м.,
яка була поділена на дві самостійні квартири.
Апеляційним судом ураховано відповідну судову практику Верховного Суду
та прецедентну практику ЄСПЛ щодо обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу за участі представника ОСОБА_1, який взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, у режимі відеоконференції участі
в розгляді справи не взяли, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У квітні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвали нове судове рішення про відмову
у задоволенні позову міської ради.
Інші учасники справи судові рішення у касаційному порядку не оскаржили.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення
для правильного вирішення справи, а також справу розглянуто судами
за відсутності ОСОБА_4, належним чином не повідомленої про дату, час
і місце судового засідання (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року клопотання ОСОБА_4
про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено останній строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження
у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, викладених в ухвалі Верховного Суду від 14 квітня 2023 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року клопотання ОСОБА_4
про зупинення виконання судових рішень задоволено частково, зупинено виконання рішення районного суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку. У задоволенні клопотання ОСОБА_4 у частині зупинення виконання постанови апеляційного суду відмовлено.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Одеської МР про повідомлення дати, часу та місця розгляду справи. Справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не врахували, що відповідачі законно набули право власності
на квартиру АДРЕСА_2 (далі - квартира АДРЕСА_3 ), так як у липні 2009 року отримали свідоцтво про право власності на квартиру
АДРЕСА_5 (далі - квартира АДРЕСА_4 ). Указану квартиру відповідачі отримали у порядку приватизації, вона належала їм на праві спільної часткової власності. Цей факт міською радою не оспорювався. У подальшому відповідачі отримали технічний паспорт та звернулися до державного реєстратора із заявами про реєстрацію свого право власності. У лютому 2019 року за ними було зареєстровано право власності на вказану квартиру АДРЕСА_4, загальною
площею 63,8 кв. м.
Після цього відповідачі реалізували своє право на поділ квартири, у тому числі
на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомості
від 26 липня 2019 року. У результаті поділу квартири
АДРЕСА_5 утворилися наступні об`єкти нерухомості: квартира АДРЕСА_3, загальною площею 28,3 кв. м; квартира АДРЕСА_4, загальною площею 35,5 кв. м. На вказані об`єкти держаним реєстратором законно зареєстровано право власності за відповідачами.
Зазначає, що суд, вирішуючи спір, безпідставно позбавив її права власності, поклав на неї надмірний тягар без будь-якої компенсації. Посилається також
на відповідну судову практику Верховного Суду.
Вважає, що об`єкт нерухомого майна, який належить відповідачам, та об`єкт нерухомого майна, який належав ОСОБА_5, це різні об`єкти нерухомого майна, оскільки технічні характеристики квартир різні, а один лише збіг адреси
цих квартир не може слугувати підставою для їх ототожнення. Квартира,
яка належала ОСОБА_5, ніколи не належала відповідачам. При цьому суд зробив власні висновки у цій частині за відсутності належних та допустимих доказів, зокрема відповідного висновку експертизи.
Міська рада ніколи не була власником квартири, яка належить відповідачам (квартира АДРЕСА_4 ), а тому не може звертатися до суду з позовом про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України (квартири АДРЕСА_3, яка утворилася внаслідок поділу квартири АДРЕСА_4 ).
Крім того, вказує про наявність обов`язкових підстав для скасування судових рішень, оскільки суди і першої й апеляційної інстанцій розглянули справу
за її відсутності, належним чином не повідомили її про дату, час та місце розгляду справи (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу та клопотання про закриття касаційного провадження
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від Одеської МР, у якому вказується, що оскаржувані судові рішення ухвалено
з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Крім того, у червні 2023 року Одеська МР подала до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі, як помилково відкритого, посилаючись на те, що ОСОБА_4 пропустила строк на касаційне оскарження (пункт 4 частини другої статті 394 ЦПК України), а з урахуванням ціни позову судові рішення судів попередніх інстанцій не підлягають касаційному оскарженню
(пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва
про смерть серії НОМЕР_1, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції
в Одеській області, актовий запис № 12967 (а. с. 151, т. 1).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_2, та належала померлій на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 лютого 2000 року № 19-24171, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тимофєєвою В. І. (а. с. 161, т. 1).
13 червня 2017 року державним нотаріусом заведена спадкова справа № 539/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_1, поданою як особою яка проживала разом зі спадкодавцем однією сім`єю
не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (а. с. 142-168, т. 1).
Відповідно до інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав
на нерухоме майно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить квартира
АДРЕСА_5 на підставі розпорядження управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської МР
від 29 липня 2002 року, серія та номер 167522 (а. с. 68-75, т. 1).
Згідно з копії реєстраційної справи № 1884191151101 на квартиру
АДРЕСА_2 (а. с. 57-81, т. 1) підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 став висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомості від 26 липня 2019 року (а. с. 65, т. 1), зокрема квартири АДРЕСА_5, яка перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2, на два новоутворених об`єкти: квартиру, загальною площею 28,3 кв. м, житловою площею 17,6 кв. м, та квартиру, загальною площею 35,5 кв. м, житловою площею 15,1 кв. м.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
І. Щодо обов`язкових підстав для скасування судових рішень
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Касаційна скарга обґрунтовується, у тому числі, наявністю обов`язкових підстав для скасування судових рішень, зокрема, ОСОБА_4 указує, що справу розглянуто судами за її відсутності, її належним чином не повідомлено про дату, час і місце розгляду справи (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Суди попередніх інстанцій зробили відповідні висновки щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, із якими Верховний Суд погоджується.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України
є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими
за умови опонента.
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було
б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом.
В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання,
але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (§ 25,
27 рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі "Trudov v. russia", заява
№ 43330/09).
Частиною першою статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи
або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації
про результати розгляду його судової справи.
Згідно з частинами другою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена