ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 523/9829/20
провадження № 61-12574 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп",
представник ОСОБА_2 - адвокат Розенбойм Юрій Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду
від 06 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І.,
Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс") про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14 травня 2007 року між ним
і відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") було укладено кредитний договір
№ 014/0054/74/74610, за яким банк надав йому кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 330 068,00 доларів США на строк
по 14 травня 2025 року, зі сплатою 13,25 % річних.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено:
- між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 договір поруки
від 14 травня 2007 року № 014/0054/74/74610/1;
- між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 договір поруки
від 14 травня 2007 року № 014/0054/74/74610/2;
- між ним і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" іпотечний договір від 14 травня
2007 року, предметом якого є домоволодіння АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада
2013 року у справі № 1527/2-354/11 задоволено позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"). Стягнуто з нього, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь банка заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2014 року заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто в солідарному порядку
з нього та ОСОБА_3 на користь банка заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 грн. Стягнуто в солідарному порядку з нього та ОСОБА_4
на користь банка заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У подальшому банк відступив право вимоги за вказаними вище договорами
ТОВ "ФК "Укрфінанс груп".
12 березня 2020 року між ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" (кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 12-03/20/3. Відповідно до пункту 2. 1 договору кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором від 14 травня 2007 року
№ 014/0054/74/74610.
Пунктом 2.6 договору сторонами погоджено, що у дату відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким,
що прийняв та набув всіх прав кредитора щодо поручителів за договорами поруки від 14 травня 2007 року № 014/0054/74/74610/1 та від 14 травня 2007 року
№ 014/0054/74/74610/2.
У пункті 2.7 договору вказано, що протягом п`яти календарних днів з дати відступлення права вимоги сторони зобов`язуються укласти в нотаріальній формі договір про відступлення прав за іпотечним договором від 14 травня 2007 року б/н.
Зазначав, що заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2007 року
№ 014/0054/74/74610 складає 83 729 717,40 грн, тоді як відповідно до пункту 3.1 договору відступлення права вимоги загальна вартість прав вимоги становить 1 161 000,00 грн, без ПДВ. ОСОБА_2 сплатила на користь фінансової установи значно менші грошові кошти, аніж вартість відступленого права вимоги, тобто набула право на одержання прибутку у формі різниці (82 568 717,40 грн)
між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги,
що передбачена самим договором.
Позивач уважав, що вказаний договір відступлення права вимоги за своєю юридичною природою є договором факторингу. ОСОБА_2 не є фінансовою установою й відповідно до положень Закону України "Про фінансові послуги
та державне регулювання ринків фінансових послуг" не може надавати фінансові послуги, у тому числі, у формі факторингу, а тому договір суперечить вимогам статті 203 ЦК України, й підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 12 березня 2020 року № 12-03/20/3, укладений між ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" і ОСОБА_2,
за кредитним договором від 14 травня 2007 року № 014/0054/74/74610, укладеним між ним і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль";
- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 12 березня 2020 року, укладений між ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" і ОСОБА_2, за іпотечним договором від 14 травня 2007 року, укладеним між ним і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня
2021 року у складі судді Аліни С. С. позов ОСОБА_1 залишено
без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог. При укладенні оспорюваного договору сторони керувалися положеннями статей 512-519 ЦК України, а тому він є договором відступлення права вимоги,
а не договором факторингу, відтак відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання його недійсним.
При цьому ОСОБА_2 не є суб`єктом підприємницької діяльності, як цього вимагає положення статті 1079 ЦК України щодо особи клієнта, що також підтверджує факт укладення між ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" та ОСОБА_2 договору відступлення права вимоги, а не договору факторингу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір відступлення прав вимоги № 12-02/20-3, укладений
12 березня 2020 року між ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" та ОСОБА_2, предметом якого є відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/0054/74/74610, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 14 травня
2007 року.
Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений 12 березня 2020 року між ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" та ОСОБА_2, предметом якого є відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 14 травня
2007 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов
ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. У даній справі з укладенням договору відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитодавця, який
є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги. Таке відступлення суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054
ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. При цьому суд послався на постанови Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18),
від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18),
від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).
Апеляційний суд урахував постанову Великої Палати Верховного Суду
від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), якою конкретизовано загальний висновок, сформульований у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), зокрема вказано, що відступлення права вимоги
за кредитним і забезпечувальними договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, та вказав, що сторонами
не надано, а судом не встановлено обставин перебування попередніх кредиторів
в стані ліквідації або позбавлення їх ліцензії на здійснення фінансових операцій.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважав, що договір відступлення права вимоги за кредитним договором суперечить вимогам ЦК України щодо суб`єктного складу договору факторингу, тому він підлягає визнанню недійсним.
Оскільки, виходячи з положень статті 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення права вимоги за іпотечним договором має похідний характер
від відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, договір
про відступлення права вимоги за іпотечним договором також підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року та залишити
в силі заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня
2021 року.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на те, що судом не враховано висновки, викладені
у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі
№ 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), від 10 листопада 2020 року у справі
№ 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), від 08 лютого 2022 року у справі
№ 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), від 26 січня 2021 року у справі
№ 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), від 19 січня 2021 року у справі
№ 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 22 вересня 2020 року у справі
№ 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18), постановах Верховного Суду:
від 17 травня 2022 року у справі № 295/4574/21 (провадження № 61-2409св22),
від 10 травня 2022 року у справі № 757/50829/18-ц (провадження № 61-6919св21), від 02 лютого 2022 року у справі № 2-651/09 (провадження № 61-12836св21)
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 14 грудня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві: Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Гулейков І. Ю.
У зв`язку з відпусткою судді Ступак О. В. 22 грудня 2022 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та призначено її судді-доповідачеві: Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Гулейков І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року задоволено заяву
про самовідвід судді Погрібного С. О. Відведено суддю Погрібного С. О. за його заявою від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року. Передано справу для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві: Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Гулейков І. Ю.
У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Олійник А. С. та Гулейкова І. Ю.
04 січня 2023 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та призначено її судді-доповідачеві: Яремку В. В., судді, які входять
до складу колегії: Хопта С. Ф., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2023 року відкрито касаційне провадження
у цій справі. Витребувано цивільну справу № 523/9829/20 із Суворовського районного суду м. Одеси. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Розенбойма Ю. О. Зупинено дію постанови Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року до закінчення її перегляду
в касаційному порядку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року у зв`язку із відставкою судді Яремка В. В. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що оспорюваний договір відступлення права вимоги підлягає визнанню недійсним з огляду на його суб`єктний склад. ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" відступило їй за плату належні кредитору права вимоги
за кредитним договором від 14 травня 2007 року № 014/0054/74/74610, а вона,
як новий кредитор, замінила кредитора як сторону у кредитному договорі, прийняла на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. При цьому вона набула статус правонаступника у виконавчому провадженні. Тобто вона
на законних підставах набула статусу нового кредитора у спірних правовідносинах.
Зазначає, що позивачем було обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки станом на час розгляду справи вже звернуто стягнення на предмет іпотеки (домоволодіння АДРЕСА_1 ),
що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданим 18 вересня 2020 року, відповідно до якого вона є власником предмета іпотеки. Натомість, позивач не заявив вимоги ні про витребування спірного майна, ані про скасування вказаного свідоцтва. А задоволення вимог
про визнання недійсним договору відступлення права вимоги не призведе
до відновлення прав позивача.
Крім цього, у травні 2023 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Розенбойма Ю. О., подала клопотання, в якому просила врахувати висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, викладений у постановах після подання касаційної скарги (постанови Верховного Суду: від 24 листопада 2022 року у справі № 904/8630/21, від 02 грудня 2022 року у справі № 464/6189/19 (провадження № 61-16301св21),
від 08 лютого 2023 року у справі № 761/11546/21 (провадження № 61-4261св22)). Зокрема вказує, що у справі № 464/6189/19, де розглядався фактично тотожний спір, Верховний Суд зазначив, що оспорювані договори не впливають безпосередньо на права та обов`язки боржника, оскільки в такому випадку
не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, яке він має виконати в обсязі та на умовах, що встановлені договором. У даній справі, позивач не довів, яким чином оспорюваний договір відступлення права вимоги порушує його права та охоронювані законом інтереси,
що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду
є законною та обґрунтованою, тому просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
У січні 2024 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 подав до Верховного Суду ще одні додаткові пояснення у справі. Проте вони не надіслані іншим учасникам процесу, тому залишаються без розгляду (стаття 83 ЦПК України).
Короткий зміст клопотання про зупинення касаційного провадження
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Розенбойм Ю. О., надіслав на адресу суду клопотання, в якому він просив суд зупинити касаційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 206/4841/20 (провадження
№ 14-55цс22), яка є подібною цій справі (№ 523/9829/20). При цьому долучив копію ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року, постановлену у справі № 757/25074/20 (провадження № 61-8019св22) із аналогічними правовідносинами та сторонами - відповідачами ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", ОСОБА_2 ).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0054/74/74610, за яким банк надав йому кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 330 068,00 доларів США на строк по 14 травня 2025 року зі сплатою 13,25 % річних (а. с. 7-9).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено наступні договори:
- між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 договір поруки
від 14 травня 2007 року № 014/0054/74/74610/1 (а. с. 10-11);
- між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 договір поруки
від 14 травня 2007 року № 014/0054/74/74610/2 (а. с. 12);
- між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 іпотечний договір
від 14 травня 2007 року, предметом якого є домоволодіння
АДРЕСА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Петрушенко Т. А., зареєстровано
в реєстрі за № 2-1361 (а. с. 13-17).
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада
2013 року у справі № 1527/2-354/11 задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 18-19).
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2014 року заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто в солідарному порядку
з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість на загальну суму 11 704 853,13 грн. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь банка заборгованість
на загальну суму 11 704 853,13 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 20-22).
12 березня 2020 року між ТОВ "ФК "Укрфінанс груп" (кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 12-03/20/3
(а. с. 23-25).
За умовами цього договору кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорів, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку
та на умовах, передбачених договором (пункт 2.1 договору).
У дату відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив
та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав кредитора щодо поручителів за договорами поруки від 14 травня 2007 року
№ 014/0054/74/74610/1 та від 14 травня 2007 року № 014/0054/74/74610/2
(пункт 2.6 договору).
У пункті 2.7 договору вказано, що протягом п`яти календарних днів з дати відступлення права вимоги сторони зобов`язуються укласти в нотаріальній формі договір про відступлення прав за іпотечним договором від 14 травня 2007 року б/н.
Загальна вартість прав вимоги за договором становить 1 161 000,00 грн (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору новий кредитор сплатив кредитору загальну вартість права вимоги, вказану у пункті 3.1 договору шляхом переказу коштів
на рахунок кредитора.
Згідно з пунктом 8.6. договору цей договір є змішаним, що містить елементи договору відступлення права вимоги та договору про відшкодування збитків
та моральної шкоди.
Відповідно до додатку № 2 до договору відступлення права вимоги № 12-03/20/3 від 12 березня 2020 року ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" та ОСОБА_2 надіслали
на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 повідомлення
про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення (а. с. 26).
З інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого мана (номер інформаційної довідки 312006237) вбачається, що 12 березня 2020 року відбулася реєстрація відступлення прав іпотеки. Підстава: договір
про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 14 травня 2007 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Петрушенко Т. А., за реєстровим № 2-1361, серія та номер: 323, виданий 12 березня 2020 року, видавник: Савченко С. В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу (а. с. 134).
Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого мана (номер інформаційної довідки 312006195) власником домоволодіння
АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Підставою
для державної реєстрації зазначено: свідоцтво про придбання нерухомого майна
з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серія та номер: 1427, виданий 18 вересня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Жосан Т. І. (а. с. 127-128).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).