ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/3599/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Краснова Є.В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "Сенат" (далі - Компанія, відповідач, скаржник)
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.08.2023 (головуючий - суддя Д`яченко Т.Г.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 (головуючий - суддя Аленін О.Ю., судді Богатир К.В., Філінюк І.Г.)
у справі №916/3599/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Контрол" (далі - Товариство, позивач)
до Компанії
про визнання правочину недійсним,
за зустрічним позовом Компанії
до Товариства
про визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити дії,
за позовом Товариства
до Компанії
про визнання права володіння та користування нерухомим майном.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для забезпечення позову.
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем, оформленого повідомленням про розірвання договору оренди.
1.2. Товариство звернулося із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд:
- заборонити Компанії та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству користуватися об`єктом оренди за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений позивачем і відповідачем, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №274 (далі - Договір, Договір оренди), а саме: нежитловою будівлею торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ", площею 2 733,9 кв.м, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, 79;
- заборонити суб`єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та припинення за Товариством права користування [найму (оренди)] будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на нежитлову будівлю торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ", що розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, що виникло на підставі Договору.
1.3. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на даний час існують ризики вчинення відповідачем та/або іншою особою, якій відповідач бажає передати орендоване позивачем майно у користування, дій, направлених на перешкоджання позивачу користуватися об`єктом оренди у відповідності до умов Договору.
2. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2023, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №916/3599/23, заяву Товариства про забезпечення позову у справі №916/3599/23 задоволено, заборонено Компанії та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству користуватися об`єктом оренди за Договором, який укладений позивачем і відповідачем, а саме: нежитловою будівлею торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ", площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, 79, заборонено суб`єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти дії та вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни та припинення за Товариством права користування [найму (оренди)] будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на нежитлову будівлю торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ", що розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, що виникло на підставі Договору, який укладений позивачем і відповідачем.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №916/3599/23, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу), понесені Компанією стягнути з Товариства.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У касаційній скарзі скаржник з посиланням абзац другий частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушено норми процесуального права, а саме:
4.1.1. частину другу статті 136 ГПК України - судами задоволено заяву позивача про забезпечення позову без належного обґрунтування підстав застосування відповідного заходу забезпечення позову, без зазначення обставин, які свідчать про те, що невжиття застосованого заходу може ускладнити чи унеможливити ефективний захист нібито порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без жодного підтвердження позивачем таких обставин належними й допустимими доказами;
4.1.2. частину шосту статті 140 ГПК України - судами не наведено жодних підстав для обрання відповідного виду забезпечення позову;
4.1.3. частину одинадцяту статті 137 ГПК України - судами під час вирішення питання щодо забезпечення позову зроблено висновок по суті спору, що на етапі вжиття заходів забезпечення позову призвело до вирішення спору у даній справі по суті;
4.1.4. частину п`яту статті 236 ГПК України - судами неповно та невсебічного з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а саме: належним чином не встановлено такі обставини, як існування загрози ускладнення чи унеможливлений ефективного захисту нібито порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову; належним чином не встановлена необхідність застосування заходів забезпечення позову в даній справі;
4.1.5. частину четверту статті 236 ГПК України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судами не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а саме: в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 та від 20.02.2019 у справі №754/4437/18, в постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №922/1583/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 25.09.2023 у справі №902/1068/20, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 30.05.2022 у справі №910/12411/21, від 06.12.2022 у справі №918/341/22, від 20.04.2023 у справі №914/3316/22.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариства заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що:
- на даний час існують ризики вчинення відповідачем та/або іншою особою, якій Компанія бажає передати орендоване Товариством майно у користування, дій, направлених на перешкоджання позивачу користуватися об`єктом оренди у відповідності до умов договору оренди;
- безпідставне та необґрунтоване припинення права користування Товариством орендованим майном до закінчення строку дії договору оренди призведе до припинення його господарської діяльності і, як наслідок, до неможливості виконання прийнятих на себе зобов`язань за договорами із контрагентами, що, в свою чергу, може призвести до завдання позивачу майнових збитків у вигляді накладення штрафних санкцій за порушення виконання вказаних зобов`язань;
- на переконання позивача, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову у даній справі, в тому числі шляхом заборони внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач здійснить рецидив власних протиправних діянь, у свою чергу, позивач вкотре буде змушений вживати ряд додаткових заходів для захисту власних прав та законних інтересів як добросовісного орендаря за договором оренди.
6.2. Суд апеляційної інстанції вказав, що в мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що викладені позивачем обставини щодо ймовірного перешкоджання у реалізації здійснення права оренди об`єктом шляхом користування об`єктом оренди за укладеним з відповідачем договором, а також можливість вчинення особами реєстраційних дій щодо припинення права користування позивачем об`єктом оренди, дійсно породжують обґрунтоване припущення стосовно можливості настання зазначених позивачем обставин, внаслідок чого можуть бути порушені права позивача як орендаря за укладеним з відповідачем договором, у зв`язку з чим, на переконання суду першої інстанції, наразі наявні реальні передумови для вжиття заходів забезпечення позову.
6.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).
6.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що у даному випадку, Товариство звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Компанії про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем, оформленого Повідомленням про розірвання Договору у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин та порушенням зобов`язань щодо вчасної сплати орендної плати від 25.05.2023 №P3-05/23, про розірвання Договору.
6.4.1. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 24.01.2020 сторонами укладено Договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №274, та як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №342886332 від 15.08.2023, 24.01.2020 здійснено державну реєстрацію права користування [найму (оренди)] на підставі вказаного Договору оренди.
6.4.2. Позивач зазначав, що 24.01.2020 сторонами підписано Акт приймання-передачі до Договору, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщень нежитлової будівлі торгово-офісного центру "МАРСЕЛЬ".
6.4.3. Однак, як наголошує позивач, 25.05.2023 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" відповідачем повторно спрямовано на адресу позивача Повідомлення від 25.05.2023 №P3-05/23 про одностороннє розірвання Договору оренди на підставі пункту 7.3 Договору оренди у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин та на підставі статті 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку із порушенням Товариством зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування об`єктом оренди за період з 24.01.2022 по 23.01.2023.
6.4.4. Як зазначає позивач, за своєю суттю вищевказана дія відповідача (направлення Повідомлення про розірвання Договору оренди) є одностороннім правочином, оскільки спрямована на припинення цивільних прав та обов`язків. Водночас, звертаючись до суду з даною заявою, позивач зазначає, що відповідач системно та недобросовісно порушує умови укладеного Договору оренди, вимоги чинного законодавства України, а також діє всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладено у відповідних постановах, тим самим порушуючи права та законні інтереси позивача як законного та добросовісного володільця об`єкта оренди.
6.4.5. Позивач зазначає, що Компанія, посилаючись на форс-мажор за змістом Повідомлення від 25.05.2023 №РЗ-05/23, не доводить причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання за Договором оренди та вказує, що наведені відповідачем аргументи та доводи щодо одностороннього розірвання Договору оренди він вважає безпідставними та непідтвердженими жодними належними достатніми, допустимими та вірогідними доказами у справі.
6.4.6. За посиланням позивача, повторно звертаючись до Товариства з повідомленням про одностороннє розірвання Договору оренди, відповідач зловживає своїм правом, маючи намір завдати шкоди Товариству та вжиті Компанією протиправні заходи за фактом першого надіслання позивачеві повідомлення про розірвання Договору оренди свідчать про достатність правових підстав забезпечення позову у даній справі.
6.4.7. Позивачем повідомлено суд, що в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2518/22, зокрема, про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від Договору оренди відповідно до повідомлення від 13.07.2022 №1-П/07-22.
6.4.8. На думку позивача, реалізуючи власний намір усунути орендаря від користування об`єктом оренди, відповідач вчинив правочин одностороннього розірвання Договору оренди як передумову вчинення наступних протиправних реєстраційних дій та фактично миттєвого укладення договору оренди того ж нерухомого майна із третьої особою, що дає позивачеві обґрунтовану підставу для висновку про цілком вірогідні аналогічні за своєю концепцією дії недобросовісного орендодавця.
6.4.9. За наслідками розгляду справи, господарський суд дійшов висновків про те, що одностороння відмова відповідача від Договору оренди суперечить приписам законодавства і підлягає визнанню недійсною, окрім того, судом визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію від 15.07.2022 №64196662, скасовано державну реєстрацію припинення за Товариством права користування [найму (оренди)] нерухомим майном, поновлено за Товариством речове право користування [найму (оренди)] нерухомим майном. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №916/2518/22 апеляційну скаргу Компанії залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі №916/2518/22 залишено без змін.
6.4.10. За твердженням позивача, спрямовуючи орендареві Повідомлення від 25.05.2023 №P3-05/23, відповідач безпідставно посилається на порушення Товариством зобов`язань щодо сплати орендної плати, наведений довід відповідача дійсності не відповідає, заборгованість з орендних платежів відсутня.
6.4.11. Позивачем наголошено, що Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі №916/2518/22 встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по банківському рахунку позивача та платіжних доручень, останнім протягом січня 2020 року - травня 2022 року перераховувались відповідачу кошти за оренду приміщення відповідно до укладеного Договору та зазначено, що фінансові зобов`язання за вищенаведений орендодавцем період виконано орендарем у повному обсязі попри те, що позивач був наділений правом відтермінування орендних платежів на весь період дії карантину.
6.4.12. Також позивач зазначає, що ним орендні платежі за Договором оренди погашено, в тому числі, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли між сторонами за взаємними зобов`язаннями сторін.
6.4.13. Позивачем зазначено, що оскільки сторонами узгоджено період орендних платежів у 1 рік, тому приписи статті 782 ЦК України із встановленим тримісячним строком прострочення не підлягають правозастосуванню до договірних відносин сторін, а, отже, доводи та аргументи, викладені за змістом Повідомлення від 25.05.2023 №PЗ-05/23, не є правовою підставою для розірвання договору за ініціативою орендодавця.
6.5. Суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на предмет та підстави позову заявлені у даній справі, запропоновані позивачем і застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є цілком обґрунтованими та такими, що направлені на забезпечення справедливого та ефективного захисту порушених прав, та можливість позивача захистити своє право в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
6.6. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що вжитті заходи забезпечення позову не завдадуть шкоди та збитків відповідачу, як власнику переданого в оренду майна, не позбавлять його прав на володіння таким нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежать право реалізувати (передати в оренду) вказане майно третім особам.
6.7. За наведених обставин, невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, неможливості їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду, зокрема в разі відчуження (передачі в оренду) відповідачем спірного нерухомого майна.
6.8. Відтак, визначені позивачем способи забезпечення позову, на думку суду апеляційної інстанції, є адекватними та співмірними, мають логічний зв`язок з предметом позовних вимог, і можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
6.9. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції залишила поза увагою доводи, як апелянта, так і позивача, які ґрунтуються на наявності або відсутності підстав для розірвання договору оренди укладеного сторонами, форс-мажорних обставин, порушення зобов`язань щодо своєчасного внесення орендних платежів, інших обставин, які сточуються виконання сторонами умов договору оренди, оскільки такі обставини не досліджуються під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, а мають бути вирішені під час розгляду справи по суті.
6.10. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги твердження апелянта з приводу того, що запровадженні судом першої інстанції заходи забезпечення позову фактично є тотожними задоволенню позовних вимог, оскільки у даному випадку процесуальна заборона у вчиненні дій (заборони перешкоджати користуватися майном) за своїм змістом не є тотожною задоволенню позовної вимоги про визнання недійсною односторонньої відмови від договору, адже заборона перешкоджати користуватися майном до вирішення спору по суті не свідчить про чинність договору після ухвалення рішення у справі.
6.11. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не можна вважати такими, що є тотожними задоволенню позовних вимог, адже застосована судом заборона вчинення певних дій не свідчить про поновлення (чинність) договору оренди.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №916/3599/23 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.12.2023 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №916/3599/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Краснов Є.В.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову та постанова, якою залишена вказана ухвала без змін.
8.4. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
8.5. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
8.6. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
8.7. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.