ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 817/942/18
касаційне провадження № К/9901/69714/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 (суддя Недашківська К.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді - Нос С.П., Шевчук С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 05.12.2017 №618-50.
На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного рішення з огляду на те, що нерухоме майно, яке належить позивачу, необхідно відносити до будівель промисловості, на які розповсюджується дія підпункту "є" пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на таке майно не повинен нараховуватись та сплачуватись.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 31.05.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 05.12.2017 №618-50.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що належний позивачу комплекс будівель і споруд, як будівлі промисловості, не є об`єктом оподаткування відповідно до положень підпункту "є" пункту 266.2 статті 266 ПК України, що підтверджується також витягом з Технічної документації із землеустрою від 07.04.2013, а тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на таке нерухоме майно не нараховується та не сплачується.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що позивач є платником податку на майно, від`ємне від земельної ділянки, відповідно до положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, оскільки є власником комплексу нежитлових приміщень, які підлягають оподаткуванню. Скаржник доводить, що будівлі, які належать позивачу, не відносяться до будівель промисловості, на які розповсюджується дія положень підпункту "є" пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 10.01.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 22.10.1999.
Позивач є власником об`єкту нерухомого майна - будівлі, виробничо-сервісного центру літ. А-2, АДРЕСА_1, площа - 890,1 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 08.12.2014 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 05.12.2017 №618-50, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2016 рік в розмірі 6132,79 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Згідно з статтею статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.