ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09 січня 2024 року
справа № 140/515/23
адміністративне провадження № К/990/40898/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року (суддя - Димарчук Т. М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (судді: Ніколін В. В., Гудим Л. Я., Пліш М. А.)
у справі №140/515/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги,
УСТАНОВИВ:
Рух справи
ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) 17 січня 2023 року звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0006901302, №0006911302, №0006931302 та податкову вимогу від 19 липня 2019 року №144006-555.
Одночасно з позовною заявою позивачка подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, яка обґрунтована тим, що Головне управління ДПС у Волинській області надіслало їй лист від 09 листопада 2022 року за №12479/03-20-13-04-06, в якому повідомлялося, що станом на 09 листопада 2022 року у неї (суб`єкта господарювання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )) наявний податковий борг на загальну суму - 132 344,27 грн, який виник внаслідок винесених податкових повідомлень-рішень. Надалі, Головне управління ДПС у Волинській області подало до Волинського оружного адміністративного суду позовну заяву від 21 листопада 2022 року про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1, копію якої з додатками позивач отримала 25 листопада 2022 року. Вказує на те, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19). Зважаючи на те, що про існування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2019 року №0006901302, №0006911302, №0006931302 та податкової вимоги від 19 липня 2019 року №144006-555 позивач дізналася з копії позовної заяви від 21 листопада 2022 року та додатків до неї (які вона отримала 25 листопада 2022 року), перебіг строку на оскарження починається для неї з моменту коли вона дізналася про існування таких повідомлень-рішень (а. с. 32-35).
21 лютого 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позов та клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого строку звернення до суду.
У клопотанні представник відповідача вказує на те, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 відступила від висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі №805/1146/17-а та сформулювала правовий висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду в даній адміністративній справі. Клопотання представника відповідача Головного управління ДПС Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, залишено без розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року про залишення позову без розгляду №140/515/23 - без змін.
Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, при цьому, поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не зазначила, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Суди першої та апеляційної інстанцій врахували те, що копії вказаних податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2019 року №0006901302, №0006911302, №0006931302 надісланні відповідачем у встановленому порядку за місцем проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), однак 15 травня 2019 року були повернуті відділенням поштового зв`язку до контролюючого органу із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання". Суди, з огляду на положення пункту 58.3 статті 58, пунктів 42.2, 42.4 статті 42 ПК України, визнали, що податкові повідомлення-рішення вручені позивачу належним чином.
5 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі №140/515/23, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року та витребувано справу з суду першої інстанції.
29 грудня 2023 року справа №140/515/23 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
В касаційній скарзі позивач зазначає, що про існування податкових повідомлень- рішень №0006901302, №0006911302, №0006931302 від 11 квітня 2019 року вона дізналася з копії позовної заяви від 21 листопада 2022 року та додатків до неї, які вона отримала 25 листопада 2022 року, перебіг строку на оскарження починається з моменту коли особа дізналася про існування таких повідомлень - рішень.
Позивач спростовує висновки судів про те, що представнику позивача 07 березня 2019 року вручені копії наказу від 01 березня 2019 року №821 "Про проведення документальної позапланової невиїзної ОСОБА_1 та повідомлення про проведення перевірки від 01 березня 2019 року №268, обґрунтовуючи свої доводи тим, що не вказано прізвище представника ОСОБА_1 та на підставі яких документів діяв представник від її імені. Позивач стверджує, що у неї не було та не має на даний час особи (представника), якій би вона делегувала повноваження на представлення її інтересів.
Скаржник просить задовольнити її касаційну скаргу, скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 140/515/23, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу до суду не надходило.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Обставини справи
Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 75.1 статті 75. підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України на підставі наказу від 01 березня 2019 року №821 та у зв`язку із отриманням інформації від АТ "УКРСИББАНК" про виплату ОСОБА_1 доходу та не поданням фізичною особою декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, Головне управління ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзду перевірку ОСОБА_1 з метою дослідження питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
Копія наказу від 01 березня 2019 року №821 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1" разом із повідомленням про проведення перевірки від 01 березня 2019 року №268 надіслані на адресу позивача 04 березня 2019 року та як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення вручені представнику позивача - 07 березня 2019 року (а. с. 50).
За наслідками проведення перевірки складений акт від 14 березня 2019 року №4666/03-20-13-02/ НОМЕР_1, яким встановлено, що позивач здійснила порушення:
- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 ПК України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 62301, 48 грн;
- пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2015 рік в сумі 5220,71 грн;
- статті 49, підпункту 176.1 статті 176 ПК України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік.
Копія акта перевірки від 14 березня 2019 року №4666/03-20-13-02/ НОМЕР_1 вручена особисто позивачу 21 березня 2019 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 55).
11 квітня 2019 року на підставі акта перевірки Головне управління ДФС у Волинській області винесло оскаржувані податкові повідомлення - рішення:
- №0006901302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок па доходи з фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 77876,85 грн (у тому числі: 62301, 48 грн основний платіж; 15575,37 грн - штрафні санкції);
- №0006931302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у загальному розмірі 6525,88 грн (в тому числі: 5220,71 грн основний платіж; 1305,17 грн - штрафні санкції);
- №0006911302, яким нараховано штрафні санкції за платежем ПДФО в розмірі 170,00 грн.
Копії вказаних податкових повідомлень-рішень надісланні відповідачем за місцем проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), однак 15 травня 2019 року повернуті відділенням поштового зв`язку до контролюючого органу із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 58).
Правове регулювання і правова позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.