ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2024 року
м. Київ
справа № 331/6929/21
провадження № 61-6752св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, усунення від права на спадкування за законом за касаційною скаргою ОСОБА_1 рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року під головуванням судді Світлицької В. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:
- встановити факт свого проживання однією сім`єю зі спадкодавцем -
ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою:
АДРЕСА_1, понад п`ять років - з 2001 року до ІНФОРМАЦІЯ_1;
- усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом.
Зазначала, що у 2001 році вона познайомилася із ОСОБА_3 та вони стали проживати однією сім`єю в належному йому будинку
АДРЕСА_1, мали спільний побут та бюджет, вели спільне господарство.
В подальшому у ОСОБА_3 розвилися важкі захворювання: гіпертонія, кардіосклероз, цукровий діабет та синдром діабетичної стопи.
Останні роки свого життя ОСОБА_3 був прикутий до ліжка, а позивач здійснювала за ним догляд, купувала ліки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач із своїм сином взяли на себе організацію поховання та оплатили всі ритуальні послуги.
ОСОБА_1 вважає себе спадкоємцем четвертої черги, оскільки проживала разом із спадкодавцем майже 20 років та фактично прийняла спадщину.
Донька спадкодавця ОСОБА_2 з ним не спілкувалася, допомоги йому не надавала.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя рішенням від 09 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовив.
Запорізький апеляційний суд постановою від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року залишив без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала, а суд не здобув доказів, які б свідчили про факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 та ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю, не довела, що ОСОБА_2 вчиняла умисні дії чи бездіяльність з метою ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.
Апеляційний суд додатково зауважував, що місцевий суд правильно вказував, що позивач не довела обставин спільного проживання та ведення спільного господарства разом із спадкодавцем ОСОБА_3 в період часу з 2001 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свідок ОСОБА_4 не засвідчила фактів ведення ОСОБА_1 із спадкодавцем спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат. Спільні фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не можуть бути підтвердженням доводів позову ОСОБА_1 .
В ході розгляду справи не встановлено наявність умисних дій чи бездіяльності відповідача, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу своєму батькові.
Крім того апеляційний суд зауважив, що позивач не позбавлена можливості відшкодувати свої витрати на догляд і поховання спадкодавця у передбаченому законом порядку за рахунок спадкового майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Суліма С. Л. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга містить аргумент про те, що стороною позивача під час розгляду справи судом першої інстанції було подано клопотання про допит свідків:
ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Проте місцевий суд, у підготовчому засіданні, яке відбулось 02 лютого 2022 року не розглянув це клопотання, а суд апеляційної інстанції попри доводи апеляційної скарги, які вказували на це та позицію сторони позивача у апеляційному суді цей недолік не усунув, а тому суди не встановили низки обставин, які мали істотне значення у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подалі відзив на касаційну скаргу
У поданому у липні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кравченко О. В. у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Представник відповідача зазначає, що підготовче провадження було закінчене без участі сторін. До позовної заяви ОСОБА_1 додала заяву про виклик свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
17 грудня 2021 року місцевий суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На виконання наведеної ухвали позивач надала уточнену позовну заяву та клопотання про допит лише свідка ОСОБА_4, яке суд задовольнив. На допиті раніше заявлених свідків позивач не наполягала.
Під час апеляційного розгляду справи на стадії з`ясування наявності клопотань представник позивача вказав, що клопотань нема, проте перед судовими дебатами він змінив свою позицію і наполягав на задоволені клопотання про допит свідків.
Апеляційний суд відмовив у його задоволення, з тих підстав, що воно було подане поза межами встановленого процесуального строку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 331/6929/21 з місцевого суду.
03 липня 2023 року справа № 331/6929/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті залишилась спадщина - житловий будинок АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем першої черги є донька померлого - ОСОБА_2 .
Відповідно до виписних епікризів, ОСОБА_3 з 2010 року страждав на цукровий діабет 2 типу, який був ускладнений синдромом діабетичної стопи, протягом
2017-2019 років неодноразово (6 разів) лікувався в умовах стаціонару, йому було ампутовано стопи обох ніг.
Донька спадкодавця - відповідач ОСОБА_2 за висновком МСЕК від 02 серпня 2016 року є особою з інвалідністю другої групи безстроково, з 2003 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра, неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в Обласному клінічному закладі з надання психіатричної допомоги, зокрема, з червня 2017 року по грудень 2021 року її було госпіталізовано до медичного закладу понад 20 разів.
24 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Тізенберг Д. Д. з заявою про прийняття спадщини за законом, в якій зазначила про те, що вона проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Тізенберг Д. Д. постановою від 20 січня 2022 року відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з наявністю іншого спадкоємця першої черги.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 01 липня 2021 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою:
АДРЕСА_2 з 14 червня 2007 року по теперішній час.
Суди встановили, що в матеріалах справи також наявні копії фотографій, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно відпочивали.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 познайомилися приблизно у 2001 році та згодом почали проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 тяжко хворів, останні роки потребував сторонньої допомоги, яку надавала йому позивач та її син, вони здійснювали догляд за ним та відвідували його у лікарні. Про свою доньку ОСОБА_3 ніколи не розповідав, вона не турбувалася про батька.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Зокрема, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Положення зазначеної глави ЦК України передбачають також спадкування не тільки на підставі споріднення, а й за фактом спільного проживання (статті 1258-1265).