ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2024 року
м. Київ
справа № 464/7008/18
провадження № 61-7681св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи за первісним позовом:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивачі: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,
та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_4, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житлом,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у грудні 2018 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, та зняти з реєстрації місця проживання в цій квартирі.
На обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що вони є членами сім`ї наймача вищевказаної квартири та зареєстровані в ній.
Окрім них у вказаній квартирі також зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які з 1993 року не проживають за вказаною адресою й не несуть жодних витрат на утримання квартири, оскільки виїхали на постійне місце проживання у іншу область. Вказували, що реєстрація місця проживання відповідачів у квартирі створює їм перешкоди у користуванні житлом.
ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_4, у липні 2020 року звернулися до суду із вищевказаним зустрічним позовом, в якому просили зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до квартири та передачі ключів від неї.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог позивачі посилалися на те, що ОСОБА_5, її брат ОСОБА_1 та їх батьки в 1983 році отримали ордер № 542 з правом зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Основним квартиронаймачем була їх мати ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За вказаною адресою 31 березня 1991 року за згодою усіх членів сім`ї була зареєстрована й ОСОБА_4 та її дочка ОСОБА_5 .
Через агресивну поведінку свого брата в 1993 році вона з чоловіком та дворічною донькою за домовленістю з матір`ю ОСОБА_9, з метою уникнення загострення конфліктів з відповідачем ОСОБА_1, тимчасово переїхала до батьків чоловіка в Донецьку область.
З місця реєстрації не знімались та не реєстрували місце проживання в іншому місці.
Протягом багатьох років вони неодноразово робили спроби повернутися додому, регулярно навідували матір та бабусю, усі літні канікули діти ОСОБА_5 проводили у місті Львові.
У червні 2014 року в зв`язку з бойовими діями на сході країни вони разом із сім`єю переїхали у місто Львів, де постійно проживали у спірній квартирі, оплачували комунальні послуги, займались пошуками роботи для подальшого проживання. Однак через три місяці змушені були знову покинути своє місце проживання через постійні конфлікти з відповідачем ОСОБА_1 .
Після смерті матері 05 квітня 2018 року їх у квартиру не впускали.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Сихівський районний суд міста Львова ухвалою від 28 вересня 2020 року прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву, об`єднав цивільну справу № 464/7008/18 за первісним позовом із цивільною справою № 464/3385/20 за зустрічним позовом та присвоїв справі єдиний унікальний № 464/7008/18.
Сихівський районний суд міста Львова ухвалою від 07 грудня 2020 року провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_7 закрив в зв`язку зі смертю позивача.
Сихівський районний суд міста Львова рішенням від 20 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, позов задовольнив частково.
Визнав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог про зняття відповідачів з реєстрації відмовив.
У задоволенні зустрічного позову відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачі з 1993 року, тобто понад встановлені статтею 71 ЖК України строки, не проживають в спірній квартирі без поважних причин; відповідачі добровільно в 1993 році виїхали в Донецьку область і до початку війни на Донбасі в 2014 році не виявляли бажання повернутися на постійне місце проживання до міста Львова.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зняття відповідачів з реєстрації, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що судове рішення про припинення права користування квартирою є достатньою підставою для зняття відповідачів з реєстрації.
Верховний Суд постановою від 01 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, підписану адвокатом Загвойською О. В., задовольнив частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_4, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що спірна квартира надана ОСОБА_9 на підставі ордеру № 542 виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 27 липня 1983 року, виданого на сім`ю в складі чотирьох осіб, у тому числі позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_10 ; до смерті наймача (матері позивача та відповідачки) в квітні 2018 року позивачі не порушували питання щодо припинення права відповідачок на користування житлом, тобто визнавали за ними таке право; суд першої інстанції, обмежившись посиланням на те, що відповідачки виїхали зі спірної квартири в 1993 році, не встановив причини їх не проживання в квартирі протягом шести місяців, що передували зверненню до суду з цим позовом, враховуючи встановлені судом обставини повернення відповідачок до міста Львова в серпні та грудні 2018 року; суд першої інстанції не надав оцінки позбавленню відповідачок права користування квартирою на предмет пропорційності в контексті передбачених статтею 8 Конвенції принципів, у тому числі з урахуванням факту реєстрації в спірній квартирі місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 - ОСОБА_8 ; місцевий суд не перевірив дотримання балансу інтересів сторін спору та не встановив наявність або відсутність у відповідачок іншого житла, зокрема, з урахуванням їх доводів про те, що з 2014 року внаслідок збройної агресії РФ вони мають бажання повернутися до міста Львова, однак унаслідок конфліктних відносин з позивачами вимушені знімати житло в Донецькій області.
Також суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд допущених судом першої інстанції порушень не усунув, не перевірив усіх доводів апеляційної скарги та не навів мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем, чим допустив порушення підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України.
Львівський апеляційний суд постановою від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задовольнив.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 січня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 скасував і ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цього позову відмовив.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_4, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою скасував і ухвалив в цій частині нове рішення, яким цей позов задовольнив.
Зобов`язав ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом вселення ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 в цю квартиру та передачі ключів від неї.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за встановлених обставин справи та з урахуванням правових висновків Верховного Суду колегія суддів визнає обґрунтованими та не спростованими протилежною стороною ті обставини, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з відома основного квартиронаймача ОСОБА_9, через неприязні відносини з іншими членами сім`ї, залишили спірне помешкання, але зв`язок з ним за життя основного квартиронаймача не втрачали, основний квартиронаймач ОСОБА_9 ніколи не ставила питання про визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування спірним житлом, а відтак, визнавала поважність причин їхньої відсутності у спірній квартирі та їхнє право на користування спірною квартирою, в тому числі для проживання, а також для участі в приватизації житла, оскільки ОСОБА_5, як і її рідний брат ОСОБА_1, була включена до складу членів сім`ї основного квартиронаймача при отриманні спірної квартири, що є істотною обставиною в даній справі у контексті відсутності у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 іншого житла та забезпечення справедливого балансу їхніх прав та законних інтересів по відношенню до спірного житла з правами та законними інтересами протилежної сторони, як членів однієї родини, а після смерті основного квартиронаймача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняли перешкоди ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у користуванні спірною квартирою, що підтверджує поважність причин відсутності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у спірній квартирі, і, в загальному, вказує на відсутність правових підстав для визнання їх такими, що втратили право на користування спірним житлом.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в контексті статті 29 ЦК України, місце постійного проживання малолітньої дитини пов`язане із місцем постійного проживання одного з батьків, а в даному випадку - це місце постійного проживання матері ОСОБА_4, відтак, заявлені вимоги до ОСОБА_4 є безпідставними й з урахуванням цієї обставини, до того ж, вимоги про визнання малолітнього ОСОБА_6 таким, що втратив право на користування спірною квартирою, в даному процесі заявлено не було.
Встановленим є й той факт, що після смерті ОСОБА_9 позивачам за зустрічним позовом чиняться перешкоди у користуванні спірним житлом.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Від ОСОБА_1 у травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині вирішення первісних позовних вимог про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірною квартирою та зняття їх з реєстрації та в частині вирішення зустрічних позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити в частині визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірною квартирою, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Від ОСОБА_2 у липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині вирішення первісних позовних вимог про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірною квартирою та зняття їх з реєстрації та в частині вирішення зустрічних позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити в частині визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірною квартирою, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 16 червня 2021 року у справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20), від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-15204св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 760/11141/19 (провадження № 61-23066св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 619/40/17 (провадження № 61-10243св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 645/7374/18 (провадження № 61-10094св20), від 20 травня 2019 року у справі № 756/9515/17 (провадження № 61-43390св18), від 13 червня 2018 року у справі № 539/1238/16-ц (провадження № 61-6575св18), від 20 березня 2019 року у справі № 752/2345/16-ц (провадження № 61-3196св18).
Крім того, апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів та не дослідив докази, зібрані у матеріалах справи.
У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.
Судом першої інстанції обґрунтовано було встановлено про доведеність обставин, зазначених у первісному позові, а саме щодо факту не проживання відповідачів у спірній квартирі більше шести місяців за відсутності поважних причин.
Апеляційним судом не наведено підстав для скасування рішення суду першої інстанції; рішення скасовано внаслідок переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, яким надана належна оцінка судом першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення ОСОБА_2 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 161/20415/19 (провадження № 61-14025св21, від 03 червня 2020 року у справі № 361/6668/15-ц (провадження № 61-25867св18), від 16 червня 2021 року у справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20), від 13 червня 2018 року у справі № 539/1238/16-ц (провадження № 61-6575св18), від 20 березня 2019 року у справі № 752/2345/16-ц (провадження № 61-3196св18).
Суд апеляційної інстанції не повідомив його належним чином про дату, час і місце судових засідань в суді апеляційної інстанції, що унеможливило його, як позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством; вказане перешкодило йому належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.
Апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин частину другу статті 107 ЖК України; не дослідив та не надав належної оцінки доказу, а саме договору купівлі-продажу квартири від 12 жовтня 2021 року, який свідчить про те, що у ОСОБА_5 на праві приватної власності було житло, яке вона у 2021 році продала.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_3 у липні 2023 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи по суті не забезпечив повний та всебічний розгляд цієї справи та не забезпечив дотримання принципу змагальності сторін справи, необґрунтовано відхиливши клопотання ОСОБА_1 про витребування інформації, яка має значення для правильного вирішення справи.
Апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції внаслідок переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, яким вже надана належна оцінка судом першої інстанції; апеляційний суд не мотивував у чому неправильність оцінки, здійсненої судом першої інстанції; не навів підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - адвокат Загвойська О. В. у жовтні 2023 року подала Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено та не заперечувалось сторонами існування неприязних стосунків між ними, що було поважною причиною тимчасового не проживання відповідачів за спірною адресою. Окрім того, відповідачі винаймали тимчасове житло, проте власного житла так і не мали. ОСОБА_9 за життя, будучи основним квартиронаймачем, ніколи не ставила питання про визнання дочки ОСОБА_5 та онуки ОСОБА_4 таким, що втратили право на користування жилим приміщенням спірної квартири.
Також апеляційним судом при вирішенні цього спору були враховані правові висновки Верховного Суду, про які зазначив Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року направляючи справу на новий розгляд.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 07 червня 2023 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував її матеріали із Сихівського районного суду міста Львова.
Справа № 464/7008/18 надійшла до Верховного Суду 20 червня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 31 липня 2023 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Верховний Суд ухвалою від 06 вересня 2023 року відзив ОСОБА_5, ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_2 повернув заявнику без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами