ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2024 року
м. Київ
справа № 759/19973/20
провадження № 61-12483ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року у складі судді Кириленко Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернувся до суду з позовом до Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, в якому просив суд скасувати наказ про звільнення від 30 червня 2020 року, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначав, що працював у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука з 2008 року. Між ним та відповідачем був укладений контракт строком дії до 30 червня 2020 року. З 2017 року по вересень 2020 року він сумлінно виконував свої трудові обов`язки за договором, але наприкінці вересня 2020 року йому було повідомлено, що трудові відносини з ним не продовжено і що існує наказ про звільнення у зв`язку із закінченням строку дії контракту.
Вважав наказ про звільнення незаконним, оскільки трудові відносини між ним і відповідачем продовжували тривати. Оскільки у період із 30 червня 2020 року по 19 жовтня 2020 року (дата отримання рішення про звільнення) відповідач не припинив трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, а тому зазначення даної норми закону у якості правової підстави звільнення вважає необґрунтованим.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 06 грудня 2021 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення районного суду мотивоване тим, що між сторонами був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого закінчився 30 червня 2020 року, тому звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору проведено з дотриманням трудового законодавства.
Київський апеляційний суд постановою від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що закінчення строкового трудового договору припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін, друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору від 30 червня 2020 року. ОСОБА_1 після 30 червня 2020 року не працював, на нього не складалось педагогічне навантаження, не табелювався робочий час та не нараховувалась заробітна плата, повний розрахунок був проведений в червні 2020 року, а тому твердження заявника про те, що трудові відносини між ним та відповідачем фактично тривали не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належну правову оцінку наданим позивачем доказам, не дослідили їх повно та всебічно.
Зазначає, що домовленості між власником та працівником щодо умов припинення трудового договору не досягнуто.
Вважає, що відповідач нав`язав ОСОБА_1 строковий трудовий договір, не надавши жодних гарантій забезпечення права на працю. До укладення строкового трудового договору позивач працював у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука на безконтрактних умовах. Трудовий договір, який може бути припинений за строками, значно погіршує правове становище позивача.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08 вересня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Святошинського районного суду м. Києва.
Справа № 759/19973/20 надійшла до Верховного Суду 26 вересня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 24 вересня 2008 року працював у Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва.
30 червня 2017 року між ОСОБА_1 та Київським державним інститутом декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука було укладено контракт № 37, відповідно до якого позивач був призначений на посаду доцента кафедри рисунка строком з 01 липня 2017 року до 30 червня 2020 року.
Даний контракт був укладений на підставі заяви ОСОБА_1 від 12 червня 2017 року.
Наказом Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука від 30 червня 2020 року № 47-К позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії контракту.
Згідно з довідкою Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука від 17 серпня 2021 року № 267 та табелів обліку робочого часу кафедри рисунка, після закінчення дії контракту, ОСОБА_1 в академії не працював, на нього не складалось педагогічне навантаження та не нараховувалась заробітна плата.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому (зокрема) строк його дії можуть встановлюватися угодою сторін.
У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17 зазначено, що "відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством. Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт)".