Постанова
Іменем України
08 січня 2024 року
м. Київ
справа № 753/1905/22
провадження № 61-8758св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
заінтересовані особи: ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В.,
Ратнікової В. М., Ящук Т. І.,
у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення опіки та призначення опікуна, та за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення опіки та призначення опікуна.
Короткий зміст вимог заяв про встановлення опіки та призначення опікуна
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про призначення її опікуном ОСОБА_3 .
Заява мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва
від 10 грудня 2008 року ОСОБА_3 визнано недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_4 (батька заявника).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим необхідно вирішити питання про встановлення опіки та призначення опікуна недієздатній ОСОБА_3
ОСОБА_1 посилалася на те, що вона разом із недієздатною є власниками квартири АДРЕСА_1, де зареєстровані та проживають разом, мають добрі стосунки.
У лютому 2022 року до суду також звернулася із заявою ОСОБА_2, яка є рідною сестрою ОСОБА_3, у якій просила суд призначити її опікуном недієздатної, посилаючись на те, що її сестра потребує догляду та турботи, які ОСОБА_1 не надає.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 та призначено ОСОБА_3 опікуна - ОСОБА_1 . У задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовлено.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 допомагала батькові у побуті, після його смерті повністю опікується за ОСОБА_3, забезпечує її всім необхідним, між ними склалися добрі відносини, вони постійно проживають разом. Крім того, ОСОБА_1 працює, характеризується позитивно, за станом здоров`я може бути опікуном. У свою чергу зміна обстановки та оточення, відсутність дружніх стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призведе до загострення вкрай напружених відносин між сім`ями та може погіршити стан психічного здоров`я підопічної.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року скасовано.
Заяву ОСОБА_5 про встановлення опіки та призначення опікуна задоволено, встановлено над ОСОБА_3 опіку та призначено їй опікуна - ОСОБА_5 .
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не виконав свій обов`язок та не перевірив належним чином всі дані про особу ОСОБА_1, зокрема той факт, що вона хоча і зареєстрована в квартирі, де проживає недієздатна, але фактично там не проживає, буває кілька разів на місяць, має чотирьох неповнолітніх дітей, а отже, не може проживати
в квартирі з ОСОБА_3 . Указане підтверджується поданням органу опіки та піклування, у якому зазначено, що представник органу неодноразово не міг потрапити в квартиру та обстежити умови проживання
ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 не з`являлася у призначений час.
При цьому, на думку апеляційного суду, висновок про наявність неприязних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мотивований та
не відповідає матеріалам справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
У липні 2023 року справа № 753/1905/22 надійшла до Верховного Суду.
27 липня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду по суті спору суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 336/5652/18 (провадження № 61-1595св20), відповідно до якої опікун зобов`язаний дбати про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати доглядом та лікуванням.
У контексті цієї справи саме ОСОБА_1 виконувала усі зазначені дії щодо ОСОБА_3, у той час як рідна сестра ОСОБА_2 навіть під час активних бойових дій у м. Києві залишила її і виїхала в інше місто.
Судом апеляційної інстанції повно та всебічно не досліджено докази у справі, зокрема подання Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про можливість призначення опікуном ОСОБА_1, факт неприязних стосунків між підопічною ОСОБА_3 та її сестрою ОСОБА_2 .
У порушення норм процесуального права апеляційний суд прийняв до уваги нові докази, які не досліджувалися судом першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1,
у якому, посилаючись на безпідставність доводів скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Суд установив, що ОСОБА_3 рішенням Дарницького районного суду
м. Києва від 10 грудня 2008 року визнано недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Недієздатна ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_2, а з 30 червня 2005 року разом із нею зареєстрована дочка ОСОБА_7 від першого шлюбу - ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_1 ).
Квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 18 липня 2005 року.
ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Поданням органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-4506/02 від 18 липня 2022 року визначено за можливе призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 .
Іншим поданням органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-4505/02 від 18 липня 2022 року визначено за можливе призначити опікуном над недієздатною ОСОБА_3 її сестру ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який