ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2024 року
м. Київ
справа № 640/19582/21
провадження № К/990/34525/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Служба безпеки України, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Вознюк Наталії Андріївни - представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року (у складі судді Огурцова О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року (у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.) у справі №640/19582/21,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Мін`юст України), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-2, Центральне міжрегіональне управління) про:
- визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 09.07.2021 №1560/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.07.2021 у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеження внаслідок встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави під час проходження державної служби відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу";
- визнання протиправним та скасування у повному обсязі наказу Центрального міжрегіонального управління від 09.07.2021 №3235/03 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.07.2021 у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеження внаслідок встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави під час проходження державної служби відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу";
- поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 09.07.2021;
- стягнення з Мін`юсту України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.07.2021 по дату винесення судового рішення.
2. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно звільнено позивача з посади та державної служби з підстав наявності в неї громадянства іншої держави, оскільки зазначені обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами, а лист Служби безпеки України та надані зазначеним органом документи не підтверджують належним чином факт наявності у позивача громадянства іншої держави.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Мін`юсту України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та залучено Службу безпеки України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі - третя особа, СБУ).
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 (з урахуванням ухвали від 20.05.2022 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.
6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі встановлення органом призначення обставин набуття державним службовцем громадянства іншої держави державна служба припиняється невідкладно без проведення службового розслідування; крім того, наявні у матеріалах справи документи, надані Службою безпеки України у межах її завдань і повноважень, свідчать про набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації, і такі відомості з урахуванням практики Верховного Суду є належним і достатнім підтвердженням відповідних обставин.
7. Суд першої інстанції зазначав, що Служба безпеки України направила до суду інформацію, яка була отримана в рамках проведення перевірки інформації, що надійшла у зверненні родичів ОСОБА_1, з якої вбачається, що було встановлено факт виїзду ОСОБА_1 13.03.2014 в Автономну Республіку Крим та реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; після тимчасової окупації російською федерацією Автономної Республіки Крим, 04.05.2014 позивач повторно здійснила виїзд на територію Кримського півострова та на підставі раніше здійсненої прописки отримала паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 (орган видачі 900-003 ФМС РФ в Республіці Крим); під час перебування в АР Крим позивач мала контакти зі співробітниками ФСБ РФ.
8. Суд першої інстанції вказував, що до матеріалів справи Службою безпеки України додано також фотокопію паспорта громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 (орган видачі 900-003 ФМС РФ в Республіці Крим); при цьому анкетні дані, зокрема, прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження, місце народження особи, на ім`я якої видано зазначений паспорт, співпадають з анкетними даними паспорта, виданого на ім`я позивача ОСОБА_1, як громадянину України; також, до матеріалів справи додано акт огляду інформаційних ресурсів, відповідно до яких співробітником Служби безпеки України, проведено огляд наявної інформації на офіційному інтернет-ресурсі Федеральної податкової служби Російської Федерації з метою з`ясування наявності відомостей та достовірності зазначеного вище паспорта.
9. Суд першої інстанції звертав увагу, що в подальшому, за допомогою сервісу, який дозволяє дізнатись індивідуальний податковий номер особи, співробітником було заповнено відповідні поля, до яких було введено інформацію щодо прізвища, ім`я та по-батькові позивача, її дату народження, місце народження, серію та номер паспорта громадянина російської федерації, дату його видачі; після заповнення полів інформації сервісом було оброблено відповідний запит та видано інформацію, що за вказаними даними числиться особа, якій присвоєно податковий номер 910311216395.
10. Суд першої інстанції вказував, що зазначені обставини зафіксовані та додані до матеріалів шляхом здійснення знімків екрану під час кожного кроку здійснення огляду інформації на веб-ресурсі; також, співробітником Служби безпеки України проведено огляд онлайн-сервісу перевірки дійсності паспортів Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, який також перебуває у вільному доступі, та згідно якого паспорт громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_1 серед недійсних не значиться.
11. Суд апеляційної інстанції зазначав, що указані вище обставини у своїй сукупності, а також з урахуванням того, що згідно відомостей листа від 07.07.2021 №2/3/2-14227дск СБУ здійснювалися неодноразові спроби здійснити опитування ОСОБА_1 з використанням поліграфу, якого остання уникала, дають переконливі та обґрунтовані підстави погодитися з позицією суду першої інстанції про документальне підтвердження матеріалами справи обставин набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації у 2014 році, що є підставою для припинення державної служби.
12. Посилання апелянта на те, що наявні у матеріалах справи копії паспорта громадянина російської федерації серії НОМЕР_1, виданого 04.06.2014 органом видачі 900-003 можуть бути створені за допомогою комп`ютерних програм, судом апеляційної інстанції оцінилося критично, позаяк будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів за фактами підробки таких документів позивачем не надано.
13. Доводи ОСОБА_1 про те, що при введенні будь-якого випадкового числа на сервісі перевірки за списком недійсних російських паспортів видаються відомості про те, що такий паспорт серед недійсних не значиться, а відтак проведення такої перевірки СБ України є безпідставною, судом апеляційної інстанції відхилилися, позаяк у спірному випадку перевірка проводилася саме конкретного паспортного документа, копія якого наявна у матеріалах справи, а не будь-якого іншого; доказів, що при введенні реквізитів недійсного паспорту громадянина російської федерації пошукова система видавала аналогічні дані щодо його відсутності у такому списку позивачем не надано.
14. Щодо твердження апелянта про те, що факти наявності громадянства іншої держави вже були предметом перевірки відповідних органів, за результатами яких такі відомості не підтвердилися, колегія суддів апеляційного суду зазначала, що нормою п. 2 ч. 1 ст. 84 Закону передбачено обов`язок суб`єкта призначення припинити державну службу особи як у випадку встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави, так й у разі набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби; при цьому положення Закону не містять застережень щодо способу встановлення такого факту та кількості перевірок відповідних обставин.
15. З приводу аргументів ОСОБА_1 про те, що факт відсутності в останньої громадянства російської федерації підтверджується й, зокрема, відповіддю Управління з питань міграції Головного управління Міністерства внутрішніх справ російської федерації по місту москві від 31.08.2021 №30/21201349261, суд апеляційної інстанції вважав їх необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції зазначав, що у цьому листі, переклад якого міститься у матеріалах справи, та який був залучений до неї після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а тому не міг бути врахований при розгляді справи, зафіксовано, що з питання придбання громадянства російської федерації, виходу з громадянства російської федерації до органів з питань міграції росії у встановленому законом порядку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не зверталася; інформації про наявність громадянства російської федерації в ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у місті Стаханов Луганської області, Україна, немає, серед осіб, зареєстрованих на території російської федерації, не значиться.
16. Разом з тим, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути беззаперечним і безумовним доказом відсутності у ОСОБА_1 громадянства російської федерації наведені у цьому листі відомості, оскільки, як було встановлено раніше, у копії паспорта громадянина російської федерації серії НОМЕР_1, виданого 04.06.2014 органом видачі 900-003, місцем народження особи визначено місто Стаханов Ворошиловоградської області Української РСР, а не місто Стаханов Луганської області України, як вказано у листі від 31.08.2021 №30/21201349261; окрім цього, колегія суддів наголосила, що згадана відповідь надана адвокату Т.Р. Жуковській на адресу АДРЕСА_2 ; однак з урахуванням тимчасової окупації Автономної Республіки Крим російською федерацією з 2014 року адвокати за правом України діяльність на цій території тимчасово не здійснюють, а відтак адресована Управлінням з питань міграції ГУ МВС росії по місту москві відповідь адвокату, який без наявних на те правових підстав здійснює свою діяльність у тимчасово окупованому російською федерацією місті Севастополі, не може бути визнана належним і допустимим доказом у межах цієї справи.
17. До того ж колегія суддів апеляційного суду звертала увагу, що сам факт можливого вчинення представництва інтересів ОСОБА_1 адвокатом, який здійснює діяльність в тимчасово окупованому місті Севастополі, викликає об`єктивний та обґрунтований сумнів у достовірності доводів апеляційної скарги про відсутність в останньої громадянства російської федерації; при цьому суд апеляційної інстанції зауважував, що до початку повномасштабної військової агресії російської федерації щодо України дипломатичні відносини з цієї країною не були розірвані, що не перешкоджало як ОСОБА_1 самостійно, так і через свого представника, звернутися з підконтрольної Україні території до посольських чи консульських установ російської федерації із відповідним запитом.
18. З приводу аргументів позивача про те, що питання про припинення громадянства останньою Державною міграційною службою України не вирішувалося, колегія суддів апеляційного суду зауважувала, що згідно позиції Верховного Суду, висловленою у постанові від 03.02.2021 у справі № 0940/1503/18, у разі встановлення факту набуття громадянства іншої держави державний службовець підлягає звільненню незалежно від того, чи припинене його громадянство України з цієї самої підстави у порядку, встановленому Законом України "Про громадянство України".
19. З аналогічних підстав суд апеляційної інстанції відхилив посилання апеляційної скарги на відсутність зареєстрованих кримінальних проваджень за фактом набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації, позаяк з огляду на вищевикладене та зміст положень ст. 84 Закону існування чи відсутність такого провадження жодним чином не впливає на обов`язок суб`єкта призначення звільнити державного службовця у разі встановлення факту набуття громадянства іншої держави.
20. Щодо аргументів апеляційної скарги про нерелевантність застосованих судом першої інстанції правових позицій Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначав, що в усіх постановах, на які посилався суд першої інстанції (від 06.04.2021 у справі №640/4337/19, від 03.02.2021 у справі №0940/1503/18, від 12.08.2020 у справі №260/1146/18) вказано на можливість встановлення факту набуття громадянства іншої держави державним службовцем на підставі відомостей, які надаються правоохоронними органами України, зокрема, Службою безпеки України; при цьому, відмінність обставин кожної із згаданих вище справи не робить нерелевантною цю судову практику до спірних правовідносин, оскільки ключовим питанням, порушеним у згаданих судових рішеннях, є можливість врахування судами в якості доказів матеріалів, які надавалися правоохоронними органами суб`єкту призначення щодо фактів набуття державними службовцями громадянства інших держав.
21. Твердження апелянта про те, що судом не було дотримано принципу офіційного з`ясування всіх обставин, а також не витребувано та не вжито заходів щодо витребування необхідних доказів, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки, по-перше, судом було витребувано у Служби безпеки України всі документи, що стали підставою для направлення до Міністерства юстиції України листа від 07.07.2021 № 2/3/2-14227дск, по-друге, ОСОБА_1 не зазначено, які ще документи і в якого органу повинен був витребувати суд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
22. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, адвокат Вознюк Наталія Андріївна - представник ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі №640/19582/21 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
23. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, представник позивача, посилаючись на:
- пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, який викладено в постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №826/2538/18 щодо питання правильного застосування сутності нормативного врегулювання пункту 2 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу" стосовно припинення права на державну службу у зв`язку із набуттям громадянства іншої держави. Скаржник наголошує, що звільненню державного службовця має передувати встановлення факту громадянства іноземної держави суб`єктом призначення - Міністерством юстиції України на підставі безперечних доказів;
- пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування спеціального законодавства, яке регламентує професійну діяльність Служби безпеки України (а саме - Інструкції про порядок здійснення Службою безпеки України контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, затвердженої Наказом Голови Служби безпеки України від 18 серпня 2017 року №471, окремих положень Закону України "Про Службу безпеки України" у взаємозв`язку із вимогами статей 73, 74, 74, 94 КАС України щодо належності та допустимості доказів), яка не передбачає, на думку скаржника, "лист" в якості будь-якого самостійного документа, який би міг встановлювати юридично значимі факти або містити інформацію про них. При цьому представник позивача акцентує увагу на тому, що особливої уваги потребує визначення правового статусу листа Служби безпеки України від 07 липня 2021 року №2/3/2-14227дск "Стосовно ОСОБА_1.", в якому, на думку судів, були викладені обставини щодо набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації та викладено прохання здійснити оцінку ризиків нанесення шкоди державній безпеці України у зв`язку з перебуванням на посаді державної служби позивача, яка має громадянство російської федерації;
- пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження).
24. Касатор зазначає, що суд першої інстанції помилково розцінив лист СБУ як доказ набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації, оскільки цей лист має лише інформаційний характер, адресований конкретній посадовій особі - Заступнику Міністра юстиції України Гайченку А.; водночас цей лист не містить достовірної інформації отриманої у відповідності до вимог Закону про факт набуття громадянства іншої держави.
25. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не усунув порушень норм матеріального та процесуального права, допущених судом першої інстанції; водночас суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив, що ксерокопії заяв від 10.11.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, фотокопія паспорта громадянина рф серії НОМЕР_1, виданого 04.06.2014 органом 900-003 на ім?я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, лист заступника Голови Служби безпеки України Андрущенка С., адресований заступнику Міністра юстиції України Гайченку А. від 07.07.2021 № 2/3/2-14227дск "Стосовно ОСОБА_1.", є належними та допустимими доказами, які підтверджують набуття Позивачкою ОСОБА_5 у 2014 році громадянства російської федерації, що є підставою для припинення державної служби, а доводи позивачки та надані докази про відсутність у неї іншого громадянства, крім громадянства України - таким, що не заслуговують на увагу.
26. Сторона позивача вважає, що незважаючи на відсутність належних, достатніх та допустимих доказів про наявність у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства російської федерації, відсутність кримінального переслідування позивачки з будь-яких мотивів, відсутність фактів користування паспортом громадянина російської федерації для перетину кордону України, відсутність інших документів, отриманих в порядку, визначеного чинним законодавством України, суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову.
27. Скаржник вважає, що факт набуття особою громадянства іноземної держави повинен ґрунтуватись на беззаперечних доказах, позаяк тягне за особою негативні для державного службовця наслідки у вигляді звільнення особи з публічної служби.
28. Водночас, позивач стверджувала та повторно стверджує, що громадянства іншої країни не мала, не має та ніколи не отримувала.
29. Скаржник зазначає, що з метою всебічного та повного з`ясування всіх обстав та встановлення істини по справі представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Вознюк Н.А. було заявлено клопотання про долучення та витребування нових доказів, яке було направлено разом з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції; в обґрунтування необхідності долучення та витребування нових доказів було вказано, що дані докази були отримані лише 28.04.2022 та у зв`язку з введенням з 24.02.2022 на всій території України правового режиму воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не було ніякої реальної можливості направити їх до суду. Однак, як вказує позивач, суд апеляційної інстанції не вирішив по суті вищевказане клопотання незважаючи на його оголошення в судовому засіданні 09.11.2022.
30. Посилаючись на порушення норм процесуального права, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій однобічно та упереджено підійшли до з`ясування обставин у справі № 640/19592/21, надавши перевагу відповідачам та третій особі - СБУ.
31. Окрім того, скаржник зазначає, що припинення права позивача ОСОБА_1 на державну службу могло мати місце виключно за умови встановлення Міністерством юстиції України та Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) факту наявності у ОСОБА_1 іноземного громадянства, чого відповідачами зроблено не було; при цьому, що тягар доказування не може бути покладений на позивача (як це було зроблено судами першої та апеляційної інстанцій), зокрема, щодо відсутності у неї громадянства російської федерації, оскільки згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України (у редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
32. До Верховного Суду від Міністерства юстиції України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.
33. Міністерство юстиції України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень у цій справі було вірно, повно та всебічно встановлено всі обставини справи, з наданням оцінки всім аргументам. Відповідач звертає увагу що, у справі, яка розглядається факт наявності у ОСОБА_1 громадянства російської інформації було встановлено спеціально уповноваженим державним органом з правоохоронними функціями, що наділений відповідно до Закону України "Про Службу безпеки України" необхідним обсягом повноважень, у тому числі в ході контррозвідувальної діяльності, які дозволяють йому виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави; саме на Службу безпеки України покладено ряд певних обов?язків і функцій, які дозволяють зазначеному органу виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави.
34. Міністерство юстиції України вказує, що ОСОБА_1 було зазначено, що згідно листа-відповіді Державної міграційної служби України від 03.08.2021 № 6.4-6342/3.1-21 вбачається, що у період з 07.07.2021 по 09.07.2021 Державною міграційною службою України не вирішувалося питання щодо втрати ОСОБА_1, громадянства України; в свою чергу, скаржник також зауважила, що згідно листа-відповіді Офісу Генерального прокурора від 13.08.2021 № 25/3-1349вих-21 вбачається, що кримінальні провадження, у яких містяться відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 як підозрюваної, станом на 12.08.2021 не встановлені (відсутні в Реєстрі кримінальних проваджень). Мін?юст зазначає, що такі посилання касатора, жодним чином не спростовують інформації викладеної в листі Служби безпеки України та додатках до нього, оскільки не є тотожними та рівнозначними, та не можуть бути піддані сумніву; тобто, скаржником помилково та абсолютно необґрунтовано здійснюється ототожнення різних понять, що жодним чином не спростовується наявність підстав для звільнення з займаної посади, з огляду на наявність у ОСОБА_1 громадянства РФ.
35. Окрім того, до Верховного Суду від Служби безпеки України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
36. СБУ вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, надуманими і такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, якими правильно встановлено всі обставини, котрі мають юридичне значення для вирішення цієї справи, надано їм правильну оцінку та ухвалено законні рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
37. Третя особа зазначає, що первинна інформація щодо наявності у громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника У правління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державного службовця категорії "Б*, громадянства російської федерації була викладена у заявах від 10.11.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, батьків її колишнього чоловіка, надісланих на адресу Офісу Президента України (копії долучено до матеріалів справи); вказана інформація перевірялася в установленому законодавством порядку та знайшла своє підтвердження; зокрема, дійсність паспорта громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1, підтверджена шляхом огляду офіційних інтернет ресурсів російської федерації; 07.07.2021 СБУ з метою здійснення оцінки ризиків нанесення шкоди державній безпеці України у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1, яка має громадянство Російської Федерації, на займаній посаді, особисто заступнику Міністра юстиції України Андрію Гайченку надіслано лист № 2/3/2-14227дск (копію долучено до матеріалів справи), до якого додано акти огляду офіційних інтернет ресурсів російської федерації, що підтверджують дійсність паспорта громадянина російської федерації серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1 04.05.2014; вказаний лист не містить положення щодо звільнення позивача із займаної посади тощо.
38. Також, до Верховного Суду від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
39. Відповідач-2 вважає касаційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - законними та обґрунтованими.
40. На переконання відповідача -2, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що інформація щодо набуття позивачем громадянства російської федерації є такою, що отримана в межах виконання завдань, покладених на Службу безпеку України законодавством, та у спосіб, передбачений законодавством, а тому є належною та законною підставою для звільнення позивача з посади за пунктом 2 частини 1 статті 84 Закону України "Про державну службу", у зв?язку з чим прийняли правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
41. Щодо тверджень позивача, що судом апеляційної інстанції не розглянуто клопотання про долучення та витребування нових доказів, відповідач вказує, що Шостим апеляційним адміністративним судом було розглянуто клопотання позивача щодо витребування доказів та прийнято відповідну ухвалу від 09.11.2022 за результатами розгляду вказаного клопотання.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
42. Касаційна скарга адвоката Вознюк Наталії Андріївни - представника ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 07 грудня 2022 року.
43. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2022 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
44. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Вознюк Наталії Андріївни - представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі №640/19582/21.
45. Ухвалою Верховного Суду від 08.01.2024 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з квітня 2003 року працює на посадах в органах Державної виконавчої служби України, а з 26.12.2019 - на посаді заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
46. На адресу Служби безпеки України надійшла інформація, викладена у заявах від 10.11.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є батьками колишнього чоловіка ОСОБА_1, надіслана на адресу Офісу Президента України, щодо наявності у громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працює на посаді заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), громадянства іноземної держави, а саме - громадянства російської федерації.
47. До поданих заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було додано фотокопію паспорта громадянина російської федерації, серії НОМЕР_1, виданого 04.06.2014 органом 900-003 на ім`я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .