ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2024 року
м. Київ
справа № 460/15639/21
провадження № К/990/21821/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року (у складі: головуючого судді - Дудар О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року (у складі: головуючого судді - Ільчишин Н.В., суддів: Коваля Р.Й., Гуляка В.В.) у справі №460/15639/21,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Рівненської обласної прокуратури (далі - відповідач-2), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2020 у справі № 826/17805/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Рівненської області з 24.10.2014.
стягнути з Рівненської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки Офісом Генерального прокурора виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2020 у справі № 826/17805/14 про поновлення ОСОБА_1 з 24.10.2014 на посаді заступника прокурора Рівненської області, за період з 31.07.2020 по 27.09.2021, в розмірі 910 407, 67 грн.
2. Позовні вимоги були обґрунтовано тим, що рішення суду від 16.07.2020 в частині поновлення позивача на посаді виконано лише 28.09.2021, а тому існують правові підстави для стягнення за час затримки виконання рішення суду середнього заробітку із застосуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу.
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.02.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2022, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
4. Постановою Верховного Суду від 08.11.2022 касаційні скарги Рівненської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.12.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2022 скасовано, а справу №460/15639/21 направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
5. За висновками суду касаційної інстанції, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, з якими п.10 Порядку № 100 пов`язує необхідність застосування при розрахунку середнього заробітку (за час вимушеного прогулу) коефіцієнту підвищення, виходячи із посадового окладу, визначеного Постановою КМУ №1155, з урахуванням приписів абз.3 п. 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX. Верховний Суд вважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2020 у справі №826/17805/14 за період з 31.07.2020 по 27.09.2021 в розмірі 910 407, 67 грн, з огляду на неправильність проведеного розрахунку із застосування положень Постанови КМУ №1155, без урахуванням припису абз. 3 п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-XI.
6. Поміж з цим, Верховний Суд у постанові від 08.11.2022 зауважив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №826/17805/14, зокрема, визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ Генерального прокурора України про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Рівненської області від 23.10.2014 № 1470к та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Рівненської області; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 24.10.2014 на посаді заступника прокурора Рівненської області та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Верховний Суд наголошував, що існування зазначеного судового рішення породжувало у відповідача обов`язок щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який мав бути здійснений, шляхом видання відповідного наказу негайно після його проголошення; між тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами лише 28.09.2021 наказом Офісу Генерального прокурора № 304к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Рівненської області з 24.10.2014.
7. Враховуючи наведе, а також беручи до уваги те, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2020 у справі № 826/17805/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Рівненської області з 24.10.2014 фактично виконано Офісом Генерального прокурора - 28.09.2021, Верховний Суд у цій справі погодився з висновком судів попередніх інстанції, зокрема, про затримку виконання цього рішення з боку відповідача-1.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023, адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №826/17805/14 за період з 31.07.2020 по 27.09.2021 в сумі 309 451, 03 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
9. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі не довели належними та допустимими доказами неможливість виконання рішення про поновлення позивача на посаді, а тому позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №826/17805/14, починаючи з 31.07.2020 (день отримання рішення відповідачем).
10. Визначаючи суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, яку належить стягнути з відповідача, суди попередніх інстанцій зазначали, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" розмір посадового окладу за посадою позивача збільшено до 8 170,00 грн; у зв`язку з цим, з 06.09.2017 розмір середньоденного заробітку позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення в розмірі 2,34 (8 170,00 грн : 3488,00 грн = 2,34) і становить 1 736,65 грн. (742,16 грн х 2,34 = 1736,65 грн).
11. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що затримка виконання рішення Окружного адміністративного міста Києва від 16.07.2020 у справі №826/17805/14 в частині поновлення позивача на посаді за період з 31.07.2020 по 27.09.2021 становить 291 день. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач-1 (Офіс Генерального прокурора) повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 309 451,03грн (1736,65грн х 94 (період з 31.07.2020 по 11.12.2020) + 742,16грн х 197 (період з 12.12.2020 по 27.09.2021)).
12. Із посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 11.06.2020 у справі №816/1895/18 та від 10.05.2019 у справі №816/1791/17, суд першої інстанції зауважив, що стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі; добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. З викладеного, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на ненадходження заяви від позивача чи інших виконавчих документів щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, як на підставу невиконання рішення суду.
13. Посилаючись на висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 28.07.2022 у справі №640/2806/21, суд першої інстанцій відхилив доводи відповідача про те, що у разі добровільного невиконання рішення суду про поновлення на посаді таке судове рішення виконується примусово в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", оскільки згідно із статтею 236 КЗпП України, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в такій затримці. Судом першої інстанції також відхилено посилання відповідачів на неможливість негайного поновлення позивача на посаді прокурора, з огляду на наявність у нього права на зайняття адвокатською діяльністю, яке були припинено ним лише з 28.09.2021 та зазначено, що позивач не обмежений у строках подання заяви про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, а отже, міг реалізувати таке право в будь-який день, зокрема, у день видання Офісом Генерального прокурора на виконання рішення суду наказу про його поновлення на посаді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
14. Не погодившись із прийнятими у цій справі судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 про часткове задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
15. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.04.2019 у справі №808/892/17, від 04.02.2021 у справі №808/8770/14 та від 14.12.2020 у справі №826/17787/14.
16. Крім того, відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статі 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування статті 236 Кодексу законів про працю України, зокрема коли працівник увесь період невиконання рішення суду про поновлення на роботі не здійснював жодних дій, направлених на встановлення трудових правовідносин.
17. Відповідач зазначає, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі до Офісу Генерального прокурора в установленому порядку не надходила; необхідною умовою (підставою) для видання відповідного наказу є письмова заява особи, яка не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов`язання працівника виконувати роботу тощо. Крім цього, скаржник зауважує, що позивач має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, отже ОСОБА_1 не мав права працювати на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури до зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
18. Щодо стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідач зазначає про неврахування правової позиції Верховного Суду, викладену у п. 95 постанови від 29.04.2020 у справі № 810/3246/16.
19. Крім того, з посиланням на висновки, викладені у пунктах 44-46 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 1340/4393/18, відповідач звертає увагу, що у даній справі розглядається питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що є мірою відповідальності роботодавця, а не оплатою праці за виконану роботу, а тому здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з урахуванням коефіцієнтів підвищення посадових окладів є безпідставним, оскільки у даному випадку сума стягнення розраховується відповідно до вимог п. 2 розділу II Порядку № 100 і лише з урахуванням вимог чинного законодавства, які діяли на дату розгляду даної справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
20. Отже, на переконання відповідача, суму середнього заробітку ОСОБА_2 за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020 у справі № 826/17805/14 за період з 31.07.2020 по 27.09.2021 включно невірно визначено судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до розрахунку ця сума не може перевищувати 215 226, 40 (742,16 х 290 робочих днів).
21. Окрім цього, скаржник вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з Офісу Генерального прокурора, оскільки у даному випадку саме обласна прокуратура є належним відповідачем у справі.
22. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач зазначає, що звернення судового рішення до примусового виконання не є обов`язковою умовою для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а твердження заявника про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 236 КЗпП України не відповідають дійсності. Позивач також зауважує, що обставиною несумісності, виникнення якої обумовлює обов`язок адвоката зупинити адвокатську діяльність, в контексті спірних правовідносин, є видання відповідачем наказу про поновлення позивача на посаді; разом з тим, ОСОБА_1 в день виникнення обставин несумісності подав заяву про зупинення адвокатської діяльності, чим виконав вимоги Закону.
23. Позивач також зазначає, що до спірних правовідносин підлягав застосуванню пункт 10 Порядку № 100, а Офіс Генерального прокурора є належним відповідачем у цій справі.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
24. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшла 19.06.2023.
25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М, Мельник-Томенко Ж.М.
26. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №460/15639/21.
27. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2023 відмовлено в задоволенні заяв Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №460/15639/21 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
28. Іншою ухвалою Верховного Суду від 22.12.2023 справу призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами з 08 січня 2024 року.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 №1470к старшого радника юстиції ОСОБА_1 на підставі ст. 15 Закону України "Про прокуратуру" та п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про очищення влади" звільнено з посади заступника прокурора Рівненської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 КЗпП України.
30. Вважаючи зазначений наказ протиправним ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
31. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №826/17805/14 адміністративний позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Рівненської області задоволено в повному обсязі:
визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ Генерального прокурора України про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Рівненської області від 23.10.2014 №1470к;
поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Рівненської області; - стягнуто з Прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 16.07.2020 у розмірі 2037340,52 грн;
зобов`язано Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади";
допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 24.10.2014 на посаді заступника прокурора Рівненської області та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
32. Зазначене рішення суду отримано відповідачем 31.07.2020.
33. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №826/17805/14 залишено без змін.
34. Постановою Верховного Суду від 23.04.2021 у справі №826/17805/14 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 змінено в частині мотивів та викладено в редакції такої постанови. В іншій частині судові рішення залишенні без змін.
35. Наказом Генерального прокурора від 28.09.2021 №304к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Рівненської області з 24.10.2014.
36. У зв`язку із затримкою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/17805/14 позивач звернувся до суду із цим позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
39. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
40. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
41. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
42. Відповідно до статті 129-1 Конституцій України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
43. За статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
44. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.