ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2024 року
м. Київ
справа № 400/5062/22
адміністративне провадження № К/990/19728/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №400/5062/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року (головуюча суддя: Лісовська Н.В.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2023 року (головуючий суддя: Шляхтицький О.І., судді: Домусчі С.Д., Семенюк Г.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Військової частини НОМЕР_1, у якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати їй грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку, передбачену статтею 19 Закону України "Про відпустки", як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років, за 2015-2017 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 23 лютого 2022 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити їй грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку, передбачену статтею 19 Закону України "Про відпустки", як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років, за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 23 лютого 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі;
- зобов`язання відповідача виплатити їй грошову компенсацію за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що станом на день виключення зі списків особового складу військової частини їй протиправно не були виплачені грошова компенсація за додаткову оплачувану відпустку, індексація грошового забезпечення та грошова компенсація за неотримане речове майно. Також указувала, що на її звернення з цього приводу військова частина кошти не виплатила.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2023 року, позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку, передбачену статтею 19 Закону України "Про відпустки", як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років, за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 23 лютого 2022 року;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку, передбачену статтею 19 Закону України "Про відпустки", як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років, за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 23 лютого 2022 року;
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судовий збір у сумі: 2977,20 грн на користь ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги у частині виплати грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку, передбачену статтею 19 Закону України "Про відпустки", як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки. Установивши, що ОСОБА_1 не використала спірну відпустку і відповідач не виплати їй належну компенсацію, суд констатував обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог у частині виплати індексації, то суд виходив з того, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і підлягає обов`язковому нарахуванню й виплаті. Установивши, що за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалась, суд констатував обґрунтованість її вимог у цій частині спору.
Стосовно грошової компенсації за неотримане речове майно, то суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для отримання позивачкою цієї компенсації. Такий висновок суд зробив на основі аналізу норм статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, а також Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232.
Щодо питання строку звернення до адміністративного суду, то суд першої інстанції виходив з того, що про відмову відповідача здійснити виплату грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 дізналася з листа від 25 вересня 2022 року, а тому строк звернення до суду не порушено.
Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, тому скаргу військової частини НОМЕР_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Одночасно з цим, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Також суд апеляційної інстанції указав, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом, а протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судом процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовною заявою може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Короткий зміст касаційної скарги і відзиву
У травні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням заяви про зміну цієї скарги просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2023 року в частині зобов`язання її виплатити позивачці грошову компенсацію за неотримане речове майно.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження військова частина покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") та стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права.
Позиція військової частини полягає в тому, що суди першої й апеляційної інстанції не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, від 30 серпня 2021 року у справі №520/7668/20, від 12 жовтня 2021 року у справі №380/6200/20, від 30 листопада 2022 року у справі №480/3105/19, від 23 червня 2022 року у справі №540/1951/20, від 27 лютого 2023 року у справі №560/8394/21, щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №900/115/22, про поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Військова частина зазначає, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 не подавала рапорту про виплату грошової компенсації у відповідності до пункту 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, а також не оскаржувала наказ про звільнення. Тому військова частина вважає, що у неї не було підстав для виплати позивачці спірної компенсації.
Також військова частина стверджує, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, і суд першої інстанції необґрунтовано його поновив.
У відзиві ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Мотиви відзиву зведені до аргументів про необґрунтованість доводів і вимог скаржника.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 є матір`ю двох дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
У 2015-2017 роках ОСОБА_1 не використала додаткову оплачувану відпустку, передбачену статтею 19 Закону України "Про відпустки", як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років.
Батько дітей ОСОБА_3 також не використав додаткову відпустку в 2015-2017 роках.
За період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалась.
Наказом командира військової частини від 23 лютого 2022 року №7-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас.
Наказом командира військової частини від 23 лютого 2022 року №43 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини.
Грошова компенсація за неотримане речове майно ОСОБА_1 не виплачувалась.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату їй грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку, індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за неотримане речове майно.
Листом від 25 вересня 2022 року відповідач відмовив у таких виплатах, посилаючись на відсутність підстав.
Вважаючи, що відповідач порушив її права, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Згідно з довідкою відповідача від 22 листопада 2022 року №21 ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористане речове майно в сумі: 51018,81 грн (сума з урахуванням ПДФО).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Абзац другий пункту 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі також - "Порядок №178", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: