Постанова
Іменем України
05 січня 2024 року
м. Київ
справа № 337/2398/20
провадження № 61-6381св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2021 року та додаткове рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2021 року у складі судді Бредуна Д. С., постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2022 року у складі колегії суддів Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк"; Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 25 січня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1005-Ф, відповідно до якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 160 000,00 дол. США зі сплатою 12,5% річних з терміном остаточного погашення не пізніше 24 січня 2018 року.
ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором № 1005-Ф, у зв`язку з чим, станом на 01 червня 2020 року розмір заборгованості дорівнював 134 129,69 дол. США, з яких: 118 160,70 дол. США заборгованість за кредитом, 13 064,13 дол. США - 3 % річних на суму простроченого кредиту, 2 904,86 дол. США - 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів.
Уточнивши позовні вимоги, АТ "Ощадбанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в розмірі 134 129,69 доларів США (з яких: 118 160,70 доларів США заборгованість за кредитом, 13 064,13 доларів США - 3 % річних на суму простроченого кредиту, 2 904,86 доларів США - 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів), а також - судовий збір у розмірі 54057,96 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором №1005-Ф, у зв`язку з чим, станом на 01 червня 2020 року розмір заборгованості дорівнював 134 129,69 доларів США, з яких: 118 160,70 доларів США заборгованість за кредитом, 13 064,13 доларів США - 3 % річних на суму простроченого кредиту, 2 904,86 доларів США - 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів. Заперечень щодо цих обставин сторона відповідача не надавала.
При цьому рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2012 року у справі № 2-825-14\2021р. позовні вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки нерухомого майна № 1Z\1005Ф від 25 січня 2008 року укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 : нежиле приміщення, ХІ, загальною площею 106,2 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 15836660, яке належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ВАТ "Державний ощадний банк України", з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ВАТ "Державний ощадний банк України" всіх повноважень необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру ринкових цін на подібне майно на момент реалізації, з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ВАТ "Державний ощадний банк України" в розмірі 1 185 845,17 грн за кредитним договором № 1005-Ф від 25 січня 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" сплачені судові витрати в загальному розмірі 1 820,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору № 1005Ф від 25 січня 2008 року укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2012 року у справі №22-1944/12 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2012 року змінено в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки нерухомого майна № 1Z/1005-Ф від 25 січня 2008 року, укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 : нежиле приміщення, XI, загальною площею 106, 2 кв. м, яке розташоване у АДРЕСА_1, реєстраційний номер 15836660 і належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ВАТ "Державний ощадний банк України", з укладенням від імені ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ВАТ "Державний ощадний банк України" всіх повноважень необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна на час проведення його реалізації. Кошти, отримані від реалізації зазначеного майна спрямувати на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1005-Ф від 25 січня 2008 року, укладеним між Банком та ОСОБА_1, яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 148 358,51 дол. США, заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 1 577,66 дол. США, а всього 149 936,17 дол. США, що дорівнює 1 185 845,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
На час звернення з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості, в тому числі, і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором, вважається, що настав строк виконання зобов`язання у повному обсязі. Такими є висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/4494/13-ц.
Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-990 цс15.
Відповідно до положень кредитного договору № 1005Ф від 25 січня 2008 року Банк та ОСОБА_1 не передбачили умов про збільшення позовної давності, тому підлягає до застосування загальний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України. Зважаючи на це, позовна давність сплинула 10 травня 2015 року (3 роки з моменту набрання законної сили рішення суду про дострокове стягнення заборгованості, відповідно, зміну строку виконання зобов`язання).
Представником відповідача у справі неодноразово подані заяви про застосування позовної давності. Представником позивача не наведено доказів поважності пропуску строку звернення до суду, чи наявність випадків переривання позовної давності, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає. Підстав для визнання поважності причин пропуску позовної давності судом не вбачається. Таким чином, суд зробив висновок про відмову у позові у зв`язку з пропуском позовної давності.
Додатковим рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2021 року заяву представника відповідача - адвоката Балика П. О. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі задоволено. Стягнуто з АТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням суду від 11 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Питання розподілу судових витрат ініційоване сторонами не було, а тому під час ухвалення рішення судом не вирішено. 24 листопада 2021 року представник відповідача - адвокат Балика П. О. подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі та просив стягнути з позивача на користь відповідача 22 500,00 грн витрат на правничу допомогу. Строк подачі заяви просив поновити, посилаючись на ознайомлення з рішенням суду в електронному вигляді. 24 грудня 2021 року представник позивача - ОСОБА_2 подав письмову заяву, за якою просив відмовити стороні відповідача в компенсації судових витрат, посилаючись на пропуск строку подання такої заяви, та не підтвердження реального понесення таких витрат відповідачем.
Розмір судових витрат стороною відповідача було визначено до закінчення судових дебатів відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, а заява про ухвалення додаткового рішення подана у встановлений частиною другою статті 270 ЦПК України строк, а тому підлягає вирішенню.
Оскільки заявлена до відшкодування сума судових витрат у 22 500,00 грн істотно перевищує заявлену в попередньому розрахунку 8 500,00 грн, суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення. Представник відповідача - адвокат Балика П. О. приймав безпосередню участь лише в одному судовому засіданні 28 вересня 2021 року, а тому відшкодуванню за таку участь підлягає лише 2 500,00 грн. Отже, сума витрат на правничу допомогу що підлягає компенсації відповідачу, має становити 6 000,00 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2021 року та додаткове рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд вказав, що посилання відповідача на те, що попереднє судове рішення перебувало на виконанні, не є підставою для висновку про те, що позовна давність почала відлік лише з часу виконання цього рішення. Відсутність виконання судового рішення про звернення стягнення на іпотечне майно протягом тривалого часу (понад 7 років) не була зумовлена будь-якими винними діями відповідача, не перешкоджала позивачеві вирішувати питання про стягнення заборгованості, позаяк заявлення двох позовів: про стягнення заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно не суперечить закону.
Також судова колегія не вбачає підстав для скасування додаткового рішення в справі, як такого, що базується на наданих сторонами доказах та відповідає принципам розумності та справедливості. Судом першої інстанції було враховано співмірність участі адвоката у справі з наданими ним розрахунками та визначено розмір відшкодування 6 000 грн, що не викликає сумнівів у обґрунтованості та не оспорюється відповідачем.
Аргументи учасників справи
У липні 2022 року АТ "Ощадбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову. Судові витрати покласти на відповідача.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що звертаючись у червні 2020 року до суду із цим позовом Банк посилався на те, що він не знав і не міг знати, що коштів від реалізації майна буде недостатньо для повного погашення кредитної заборгованості. Про недостатність коштів від продажу іпотечного майна для повного погашення заборгованості Банк дізнався лише 28 січня 2020 року, тобто після продажу предмета іпотеки, оскільки сума, одержана від його продажу, не задовольняла вимог іпотекодержателя. Рішенням апеляційного суду від 10 травня 2012 року, від дати ухвалення якого суди попередніх інстанцій відраховують позовну давність, визначено здійснювати продаж майна за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на час проведення його реалізації. Тому Банку не було відомо про початкову вартість майна та остаточну ціну продажу предмету іпотеки. Отже Банк не пропустив позовну давність.
Обґрунтування правомірності звернення з цим позовом до суду та порушення прав кредитора, що дало б право застосування позовної давності згідно частини четвертої статті 267 ЦК України, в оскаржених рішеннях відсутнє.
Суди в порушення статей 89, 137, 141 ЦПК України не надали оцінки співмірності витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (виконання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконання робіт, оскільки за складністю цю справу справедливо можна віднести до категорії середньої складності (в середньому 1 250,00 грн), вартість участі у судовому засіданні, час, витрачений на юридичний аналіз і складання відзиву у такій справі (8 годин) збільшений мінімум у 2 рази, а тому його вартість не більше 1 500,00 грн, витрати за складання заяви про застосування позовної давності в розмірі 500,00 грн не могли бути враховані судом, оскільки така заява окремо адвокатом не подавалася, а була викладена у відзиві на позовну заяву. Отже, витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем, є завищеними мінімум у 2 рази на неправомірно збільшені на 500,00 грн.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ "Ощадбанк", поданий представником Баликою П. О., у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
Зазначає, що Банк у позові просив стягнути заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, а не різницю між сумою заборгованості та сумою отриманою від продажу предмету іпотеки. Банк не наводив обставин щодо продажу предмету іпотеки, суми отриманої від цього продажу, не робив розрахунку залишку боргу, та не надавав доказів, з яких можна було б встановити факт продажу предмету іпотеки, розміру суми отриманої Банком від продажу предмету іпотеки, моменту коли Банк дізнався про недостатність суми коштів від продажу предмету іпотеки для погашення заборгованості у повному обсязі. Ці питання взагалі не досліджувалися судами попередніх інстанцій, оскільки вони виходили за межі заявлених вимог і сам позивач не порушував цих питань. Якщо б Банк у суді першої інстанції посилався, як на підставу своїх вимог, на те, на що посилається у касаційній скарзі, то відповідач надала б докази на спростування, зокрема документи Банку 2016 року, в яких ціна предмету іпотеки визначена суб`єктом оціночної діяльності - 620 000,00 грн при курсі дол/грн - 1/26. Тобто, ще у 2016 році Банку було зрозуміло, що ринкова ціна предмету іпотеки як мінімум у 4 рази менше суми заборгованості.
Викладені у касаційній скарзі доводи щодо нібито "завищення" витрат на правничу допомогу, не заслуговують на увагу взагалі. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу був зменшений судом першої інстанції з заявлених 22 500,00 грн до 6 000,00 грн. Витрати у 6 000,00 грн на правничу допомогу за ведення справи із таким розміром суми, заявленої Банком до стягнення - 134 129,69 дол. США, не є завищеним.
Витрати на складання цього відзиву на касаційну скаргу Банку становлять 8 000,00 грн відповідно до узгодженого у Додатковій угоді від 09 листопада 2020 року до Договору про надання правової допомоги (наявні у матеріалах цивільної справи) розміру винагороди адвокату за складання відзиву на касаційну скаргу. На підставі викладеного відповідач заявляє про свій намір подати до суду докази понесених судових витрат у зв`язку з розглядом цієї справи. Докази, що підтверджують розмір витрат, які відповідач сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть надані суду в порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України.
Межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 467/395/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 756/2028/16-ц, від 27 липня 2021 року у справі № 489/3252/17, від 12 січня 2022 року у справі № 202/32393/13, від 23 лютого 2022 року у справі № 2-1889/10, від 29 квітня 2022 року у справі № 755/3345/20).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 25 січня 2008 року між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 був укладено кредитний договір № 1005-Ф, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 160 000,00 дол. США зі сплатою 12,5% річних з терміном остаточного погашення не пізніше 24 січня 2018 року.
ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором № 1005-Ф, у зв`язку з чим станом на 01 червня 2020 року розмір заборгованості дорівнював 134 129,69 дол. США, з яких: 118 160,70 дол. США заборгованість за кредитом, 13 064,13 дол. США - 3% річних на суму простроченого кредиту, 2 904,86 дол. США - 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2012 року у справі № 2-825-14\2021р. позовні вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки нерухомого майна № 1Z\1005Ф від 25 січня 2008 року укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 : нежиле приміщення, ХІ, загальною площею 106,2 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 15836660, яке належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ВАТ "Державний ощадний банк України", з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ВАТ "Державний ощадний банк України" всіх повноважень необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру ринкових цін на подібне майно на момент реалізації, з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ВАТ "Державний ощадний банк України" в розмірі 1 185 845,17 грн за кредитним договором № 1005-Ф від 25 січня 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" сплачені судові витрати в загальному розмірі 1 820,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору № 1005Ф від 25 січня 2008 року укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2012 року у справі №22-1944/12 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2012 року змінено в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки нерухомого майна № 1Z/1005-Ф від 25 січня 2008 року, укладеного між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 : нежиле приміщення, XI, загальною площею 106, 2 кв. м, яке розташоване у АДРЕСА_1, реєстраційний номер 15836660 і належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ВАТ "Державний ощадний банк України", з укладенням від імені ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ВАТ "Державний ощадний банк України" всіх повноважень необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна на час проведення його реалізації. Кошти, отримані від реалізації зазначеного майна спрямувати на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1005-Ф від 25 січня 2008 року, укладеним між Банком та ОСОБА_1, яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 148 358,51 дол. США, заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 1 577,66 дол. США, а всього 149 936,17 дол. США, що дорівнює 1 185 845,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.