ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня2024 року
м. Київ
справа № 754/1149/23
провадження № 61-13317 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року у складі судді Бабко В. В., постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 05 лютого 2010 року вона перебувала із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_2 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано.
22 грудня 2016 року за спільні кошти подружжя була придбали квартира АДРЕСА_1 .
Вказувала, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання вказаної квартири особистою приватною власністю відмовлено.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року за нею визнано право власності на 4/33 частин квартири АДРЕСА_1 .
Стверджувала, що після розлучення колишній чоловік ОСОБА_3 продовжує проживати у спірній квартирі, змінив замки в квартирі та не пускає її з донькою до квартири, яка є їх єдиним житлом.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_3 не чинити їй з дитиною перешкоди у користування власністю, а саме: 4/33 частинами квартири АДРЕСА_1 ; вселити її та дитину ОСОБА_2 у вказану квартиру.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та їх спільній дитині ОСОБА_2 у користуванні майном, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_1 та спільну дитину ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, як співвласник квартири АДРЕСА_1, має право користуватися та розпоряджатися спірним майном, проте відповідач чинить їй та їх спільній дитині перешкоди у користуванні цим майном. За таких обставинах суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивачки та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення у спірну квартиру.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи на правничу допомогу, у розмірі 6 000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, врахувавши складність справи та витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг), їх обсяг, взявши до уваги клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат, понесених позивачкою на оплату професійної правничої допомоги, дійшов висновку про зменшення розміру заявлених до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу з 10 500 грн до 6 000 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами обставини неможливості користування спірною квартирою через перешкоди, які чинить відповідач ОСОБА_3 .
Апеляційний суд також вказав, що визначаючи розмір судових витрат, понесених позивачкою на оплату професійної правничої допомоги, суд першої інстанції, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача вказаних витрат у сумі 6 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року, додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 тощо (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 754/1149/23 із Деснянського районного суду м. Києва.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій суди неповно встановили обставини, що мають значення для справи, та неправильно дослідили докази. Аналіз наданих позивачем доказів не дає жодних підстав для висновку про існування факту чинення відповідачем перешкод у користуванні та розпорядженні спірним майном.
Також заявник вказує, що не погоджується зі стягнутими судом першої інстанції витратами на правничу допомогу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 05 лютого 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільну доньку - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У 2016 році, перебуваючи у шлюбі, за спільні кошти сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року у справі № 754/13943/20, за ОСОБА_1 визнано право власності на 4/33 частини квартири АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 02 грудня 2019 року, працівниками поліції протягом 2019 року було винесено два термінові заборонні приписи; Деснянським районним судом м. Києва було винесено обмежувальний припис строком на 3 місяці відносно ОСОБА_3 (а. с. 98).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 77862 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08 грудня 2020 року, 07 грудня 2020 року надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 07 грудня 2020 року о 18:09 за адресою: АДРЕСА_1, зі слів заявниці ОСОБА_1, її колишній чоловік замінив замок та не впускає тим самим її до місця проживання. За вказаною адресою прибув поліцейський, де виявив заявницю, яка повідомила, що не може зайти до квартири, де проживає (а. с. 22).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 51791 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02 листопада 2022 року, ОСОБА_1 зверталась до поліції з заявою про те, що ОСОБА_3 чинить економічне насилля над малолітньою дитиною та заявницею, не впускає до квартири та змінив замки, веде себе агресивно (а. с. 23).
За допомогою та з метою вжиття заходів до ОСОБА_3 позивачка зверталася до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації. У заяві зазначала про те, що вона з дитиною не може проживати в квартирі АДРЕСА_1 через економічне та фізичне насилля, яке чинить ОСОБА_3 (а. с. 24).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.