ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2024 року
м. Київ
справа № 357/2478/21
провадження № 61-7817 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Коннова Ніна Іванівна,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Стойчев Роман Володимирович,
треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Надія Романівна, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Стойчева Романа Володимировича, на постанову Київського апеляційного суду
у складі колегії суддів:Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О. від 30 березня
2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н. Р., ОСОБА_3, про витребування майна із чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади
від 16 лютого 2021 року № 15.2-03/4740, у вищевказаній квартирі зареєстровано
дві особи: він, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є його колишньою дружиною, однак на даний час вона обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України і щодо неї обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вказував, що через сімейні обставини вінпоїхав жити в село до свого брата, де проживав у нього деякий час, після чого повернувся у свою квартиру, проте коли приїхав, то побачив, що двері у квартиру змінені, через що він не зміг до неї потрапити. Пізніше сусіди повідомили, що власником квартири є інша особа, яка там проживає.
Позивач зазначав, що він звернувся із заявою до поліції про незаконне заволодіння його квартирою шляхом шахрайства. Дані відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020110030002663 від 01 липня 2020 року.
На день подання позову слідство триває.
Вказував, що під час досудового розслідування йому стало відомо про те, що на його квартиру 12 лютого 2020 року оформлено договір купівлі-продажу, в якому зазначається, що продавцем є ОСОБА_3, якому квартира належить нібито на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого Виконкомом Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області від 26 жовтня 1999 року, а також, що право власності за ОСОБА_3 зареєстроване Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу 92, реєстровий № 10906, а покупцем є ОСОБА_2 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на незаконність такого переходу права власності на належне йому майно, з урахуванням положень
статей 387, 388 ЦК України, просив суд витребувати від ОСОБА_2 на його користь належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Орєхова О. І. від 08 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, щопозивачемне доведено, яким чином він був позбавлений права власності на спірне нерухоме майно, не надано доказів, якими встановлено незаконне відчуження спірного нерухомого майна та відповідно встановлених осіб, які до цього причетні.
При цьому, суд вказав, що ОСОБА_5 набуто право власності на спірне нерухоме майно за цивільно-правовою угодою, він є добросовісним набувачем вказаної квартири. За відсутності доказів обізнаності відповідача про те, що він здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, а також відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про права інших осіб, позбавлення добросовісного набувача права власності на набуте у передбачений законом спосіб майно, не відповідатиме принципам справедливості та добросовісності.
Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки, викладені
у постановах Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, рішення Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня
2022 рокускасовано.
Ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, належну йому на підставі свідоцтва на право власності на житло від 14 травня 1998 року № НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради (реєстрова книга
№ 112, реєстровий № 12810).
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норму статті 388 ЦК України, належним чином не встановив фактичні обставини у справі,оскільки відчуження спірного нерухомого майна - квартири було здійснено ОСОБА_3, який не є власником цього майна та жодних дій щодо розпорядження спірним нерухомим майном дійсним
власником - ОСОБА_6 не вчинялося. Тобто спірна квартира вибула з володіння власника поза його волею, тому такі підстави і обставини витребування квартири повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання відповідача щодо порушення його прав як останнього власника і добросовісного набувача не можуть бути визнані підставою для відмови в позові.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням положень
частини третьої, четвертої статті 390 ЦК України добросовісний набувач, який не заявив зустрічний позов у справі, може заявити до власника майна позов про відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів, та на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується нерухоме майно, також не позбавлений можливості відновити права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких було придбано майно, про відшкодування збитків.
Суд апеляційної інстанції послався на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Стойчев Р. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 02 червня 2023 року визнано наведені представником ОСОБА_2 - адвокатом Стойчевим Р. В, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги.
У наданий судом строк представник ОСОБА_2 - адвокат Стойчев Р. В., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Стойчева Р. В., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 357/2478/21 з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
31 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Стойчева Р. В., мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми права,
не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних відносинах, викладених у постановах Верховного Суду:від 20 березня 2019 року
у справі № 521/8368/15-ц, від 26 вересня 2019 року справа № 2-4352/11,
від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц,від 26 квітня 2021 року у справі № 320/62/19.
Вказує, що відповідач є добросовісним набувачем квартири, так як квартиру було придбано за відплатним договором, за неї були сплачені грошові кошти, договір купівлі-продажу квартири від 12 лютого 2020 року укладено та зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства, на час придбання квартири набувач не знав і не міг знати про те, що продавець не мав право на її відчуження. ОСОБА_3 надав нотаріусу оригінали всіх необхідних документів для вчинення правочину, нотаріус їх перевірив, сторони вчинили правочин на законних підставах.
Зазначає, що спірна квартира була в занедбаному, критичному стані, мала великі борги за комунальні послуги, які не сплачувались протягом багатьох років.
При цьому позивач не надав суду доказів, яким саме чином він був позбавлений свого права власності, договір купівлі-продажу квартири, укладений між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач не оспорював, недійсним або нікчемним суд його не визнавав.
Послався на відповідну судову практику Європейського суду з прав людини та Великої Палати Верховного Суду щодо захисту права власності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника
ОСОБА_1 - адвоката Коннової Н. І., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що постанова апеляційного суду є обґрунтованою та законною, ухвалена з дотриманням норм матеріального й процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. При цьому, посилається на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;
2) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Стойчева Р. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що розпорядженням виконкому Білоцерківської міської ради Київської області від 14 травня 1998 року № 1-3-257 "Про передачу в особисту власність та спільну власність державних квартир громадянам міста", квартиру
АДРЕСА_1 передано безкоштовно в особисту власність ОСОБА_1, який проживає і постійно прописаний в даній квартирі один (т. 1, а. с. 155).
Відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 14 травня 1998 року
№ НОМЕР_2, виданого виконкомом Білоцерківської міської ради, реєстрова книга
№ 112, реєстровий № 12810, кв.
АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_1 . Загальна площа квартири становить 21,2 кв. м (т. 1, а. с. 6).
Згідно з відповіддю КП КОР "Південне БТІ" від 30 червня 2020 року № 1662, відповідно до паперових носіїв станом до 01 січня 2013 року право власності на квартиру
АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1, на підставі свідоцтва на право власності на житло від 14 травня 1998 року № НОМЕР_2, виданого виконкомом Білоцерківської міської ради, реєстрова книга № 112, реєстровий № 12810
(т. 1, а. с. 7).
Відповідно до витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади
№ 15.2-03/4740 від 16 лютого 2021 року, у вищевказаній квартирі зареєстровано