ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2024 року
м. Київ
справа № 2-3894/09
провадження № 61-8199св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
стягувач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна,
заінтересована особа - Державне підприємство "Сетам",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 21 вересня 2022 року у складі судді Бредіхіна Ю. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар М. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.
у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірним висновку суб`єкта оціночної діяльності та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни зняти з реалізації житловий будинок,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
ОСОБА_1 звернувся у грудні 2021 року із скаргою, в якій просив:
- визнати неправомірним висновок суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Земля Плюс 2006" від 07 жовтня 2021 року про вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукову З. А. зняти з реалізації Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам") зазначений житловий будинок у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
На обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилався на те, що постановою приватного виконавця Шавлукової З. А. від 06 вересня 2021 року описано та накладено арешт на належне боржнику майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 27 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Туріченко О. М. (іпотекодержатель - ВАТ "Державний ощадний банк України", іпотекодавець - ОСОБА_1 ).
Постановою приватного виконавця Шавлукової З. А. від 07 жовтня 2021 року в межах даного виконавчого провадження було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Земля Плюс 2006".
Згідно з висновком ТОВ "Земля Плюс 2006" від 07 жовтня 2021 року ринкова вартість вказаного житлового будинку визначена в розмірі 1 200 719 грн. Заявник зазначав, що ця оцінка проведена з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання висновку про оцінку майна протиправним та зняття майна з реалізації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ленінський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 21 вересня 2022 року скаргу залишив без задоволення.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки. У разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутись з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна, однак скаржник із вимогами про рецензування звіту про оцінку майна у спосіб, визначений законом не звертався, натомість відповідне клопотання було подано вже безпосередньо до суду лише 21 вересня 2022 року, хоча скарга первісно подавалась ще у грудні 2021 року.
Також суд першої інстанції зазначив, що в оскаржуваному звіті визначено його строк дії - 6 місяців, тобто станом на дату розгляду скарги судом він вже втратив свою актуальність і відповідне здійснення його рецензування немає жодного сенсу.
ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами те, що вартість майна визначена в оспорюваному висновку, є заниженою порівняно з ринковою, а наведенні скаржником доводи скарги є лише припущенням про ймовірну невідповідність цієї оцінки про вартість описаного та арештованого майна та не можуть братися судом до уваги.
Оскільки вимога ОСОБА_1 про зобов`язання приватного виконавця Шавлукової З. А. зняти з реалізації ДП "Сетам" спірний житловий будинок є похідною від вимоги про визнання неправомірним висновку суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, вона також не підлягає задоволенню.
Запорізький апеляційний суд постановою від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 21 вересня 2022 року у цій справі залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 довів належними і допустимими доказами те, що вартість майна визначена в оспорюваному висновку є заниженою порівняно з ринковою, а наведені скаржником доводи є лише припущенням про ймовірну невідповідність цієї оцінки про вартість описаного та арештованого майна та не можуть братися судом до уваги.
Також суд першої інстанції правильно зазначав, що вимога про зобов`язання приватного виконавця Шавлукової З. А. зняти з реалізації ДП "Сетам" житловий будинок у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є похідною від вимоги визнати неправомірним висновок суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, то вона також не підлягає задоволенню у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у червні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 21 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нову постанову про задоволення скарги.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд першої інстанції не вирішив по суті клопотання представника ОСОБА_1 від 21 вересня 2022 року про призначення рецензування Звіту про незалежну оцінку вартості арештованого й описаного майна боржника від 07 жовтня 2021 року, у зв`язку з чим допустив неповноту з`ясування всіх обставин справи, що потягло за собою винесення незаконної та необґрунтованої ухвали.
Ця неповнота не була усунута і судом апеляційної інстанції.
10 квітня 2023 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 було складено рецензію на звіт про незалежну оцінку вартості арештованого й описаного майна боржника, складений ТОВ "Земля Плюс 2006", згідно з якою представлений на рецензування звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.
Таким чином, вказаною рецензією підтверджені доводи заявника про неправомірність висновку суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Земля Плюс" від 07 жовтня 2021 року.
Апеляційний суд критично оцінив дану рецензію та помилково не взяв її до уваги.
Оскільки оскаржуваний звіт про оцінку майна було складено суб`єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження на замовлення приватного виконавця Шавлукової З. А., а станом на 07 квітня 2022 року майно було передано на реалізацію, то у цій справі визначений законом 6-місячний строк дії звіту про оцінку майна не застосовується.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, які не були враховані судами.
Замовник оцінки - приватний виконавець Шавлукова З. А. не зверталася до ОСОБА_1 як власника житлового будинку із проханням або вимогою забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, що свідчить про порушення вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, та є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною (постанова Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17).
Також приватний виконавець не зверталася до суду із клопотанням про надання дозволу на примусове проникнення до домоволодіння, що підлягає оцінці, тобто не вживала заходів, спрямованих на забезпечення доступу оцінювача ОСОБА_3 до об`єкта оцінювання (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 755/6058/20).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від АТ "Ощадбанк" у вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмови у її задоволенні, посилаючись на те, що рецензування Звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18.
Таким чином, у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутись із клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна, однак у спосіб, визначений законом, і з такими вимогами не звертався.
Натомість відповідне клопотання було подано вже безпосередньо до суду лише 21 вересня 2022 року, хоча первісно скарга подавалася ще у грудні 2021 року.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження об`єктивних обставин щодо неможливості отримання відповідної рецензії боржником на його замовлення на вищевказаний звіт раніше, тобто до закінчення строку дії останнього - 07 квітня 2022 року.
Крім того, станом на дату розгляду скарги звіт втратив свою актуальність і відповідне здійснення його рецензування немає жодного сенсу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 14 серпня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Ленінського районного суду міста Запоріжжя.
Справа № 2-3894/09 надійшла до Верховного Суду 20 жовтня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На примусовому виконанні у приватного виконавця Шавлукової З. А. перебуває виконавчий лист № 2-3894/09, виданий 17 лютого 2010 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з боржника на користь AT "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління AT "Ощадбанк" заборгованості у розмірі 368 737,54 грн та судового збору - 1 952 грн, виконавче провадження № НОМЕР_1.
Постановою приватного виконавця Шавлукової З. А. від 06 вересня 2021 року описано та накладено арешт на належне боржнику майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою приватного виконавця Шавлукової З. А. від 07 жовтня 2021 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Земля Плюс 2006".
Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Земля Плюс 2006" складено звіт про незалежну оцінку вартості арештованого й описаного майна боржника - ОСОБА_1, а саме житлового будинку індивідуальної забудови, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із вказаним звітом вартість житлового будинку станом на 07 жовтня 2021 року складала 1 200 719 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У частинах першій-третій статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.