ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2024 року
м. Київ
справа № 640/9970/21
касаційне провадження № К/990/22222/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Гімона М.М., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Бояринцева М.А.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Карпушова О.В.; судді: Губська Л.В., Епель О.В.)
у справі № 640/9970/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТОН ОЙЛ"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РІСТОН ОЙЛ" (далі - ТОВ "РІСТОН ОЙЛ", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2021 року № 00012840704.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що господарські операції позивача з контрагентом Фермерським господарством "Джерело" (далі - ФГ "Джерело") підтверджені належними первинними документами, які свідчать про формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, позов задоволено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції дійшли висновку, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентом, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентом.
Ухвалою від 21 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судові інстанції встановили, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "РІСТОН ОЙЛ" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2020 року, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2020 року № 13565/26-15-07-04-01/41437757.
Відповідно до висновків акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21), за жовтень 2020 року на 2 008 216,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган покликається на відсутність факту (законного джерела) реального походження товару (соняшник врожаю 2020 року), тобто документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення. Такі висновки обґрунтовані тим, що контрагенту позивача не виділялися земельні площі під посів соняшника, що свідчить про те, що соняшник не вирощувався та не збирався ФГ "Джерело", а також тим, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних ФГ "Джерело" не придбавало соняшник врожаю 2020 року, який було поставлено на адресу платника.
На підставі висновків названого акта перевірки відповідач 15 січня 2021 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 00012840704, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за жовтень 2020 року на 2 008 216,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).