ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 462/5579/15-ц
провадження № 61-12034св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на постанову Львівського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - АТ "Креді Агріколь Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовна заява обґрунтована тим, що 23 листопада 2006 року Акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" (далі - АТ "Індустріально?експортний банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк") та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1264/06-ф.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит в сумі 45 000 дол. США до 22 листопада 2026 року включно. Цим же пунктом кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується повертати кредит частинами щомісячно до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з графіком погашення.
Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує: проценти - щомісячно, в розмірі 11,2 % річних. 25 липня 2011 року ПАТ"Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 уклали договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 1264/06-ф.
23 листопада 2006 року між АТ "Індустріально-експортний банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки. Згідно з пунктом 1.1 цього договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . Договір іпотеки забезпечує вимоги повернення банку кредитних коштів за кредитним договором від 23 листопада 2006 року № 1264/06-ф, а також сплату процентів, комісії, можливу неустойку (пеню).
Крім того, 23 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та АТ "Індустріально?експортний банк" (іпотекодержатель) укладено договір поруки. Згідно з пунктом 2.1 якого сторони визнали, що у випадку невиконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 23 листопада 2006 року № 1264/06-ф поручитель ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність перед банком разом з позичальником.
Враховуючи наведене, АТ "Креді Агріколь Банк" просило суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 23 листопада 2006 року № 1264/06-ф в розмірі 34 868,13 дол. США та пеню в розмірі 6 780,38 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Залізничний районний суд м. Львова рішенням від 27 січня 2023 року позов задовольнив.
Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість за кредитним договором від 23 листопада 2006 року № 1264/06-ф по основному боргу та відсотках за користування кредитом станом на 03 серпня 2015 року в сумі -34 868,13 дол. США та пеню в розмірі 6 780,38 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Львівський апеляційний суд постановою від 03 липня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, в інтересах якого діяв адвокат Буковинський Р. Є., задовольнив частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 січня 2023 року скасував в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та ухвалив нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог АТ "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовив.
В іншій частині рішення суду залишив без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційний суд виходив з того, що договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 1264/06-ф від 23 листопада 2006 року укладений без погодження з ОСОБА_2 .
Вказаним договором внесено зміни до пункту 1.4, зокрема змінено процентну ставку, а саме з 25 серпня 2012 року таку встановлено на рівні 11,69 % річних, тоді як за умовами кредитного договору № 1264/06-ф в редакції від 23 листопада 2006 року така становила 11,2 % на період з 23 листопада 2006 року до 22 листопада 2026 року.
Враховуючи наведене, такі зміни процентної ставки є збільшенням обсягу відповідальності поручителя у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі АТ "Креді Агріколь Банк" просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити рішення суду першої інстанції в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 559 ЦК України у подібних правовідносинах (застосовано дану норму без врахування вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII, яким передбачено зворотну дію у часі редакції даної норми права від 03 липня 2018 року).
Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідності до пунктів 1, 2 ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03 липня 2018 року № 2478-VIII зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
На наведене суд апеляційної інстанції, на думку заявника, уваги не звернув, чим порушив норми матеріального права.
Разом з тим, апеляційний суд не надав належну оцінку тій обставині, що з умов кредитного договору вилучено обов`язок сплати щомісячної комісії у розмірі 0,15 %, яка у річному розрізі становить 1,8 % річних.
Крім того, банк пред`явив позов до ОСОБА_2 як фінансового поручителя протягом шести місяців після дати останнього платежу за кредитним договором.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду АТ "Креді Агріколь Банк" у серпні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Справа № 462/5579/15-ц надійшла до Верховного Суду 05 жовтня 2023 року.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 23 листопада 2006 року ОСОБА_1 і АТ "Індустріально?експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", уклали кредитний договір № 1264/06-ф.
За умовами договору банк видав кредит позичальнику у сумі 45 000 дол. США зі сплатою 11,2 % на умовах, визначених договором, на строк з 23 листопада 2006 року до 22 листопада 2026 року. При цьому позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду за управління кредитом в розмірі 0,15 % від фактичного залишку заборгованості за кредитом.
В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором банк, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 23 листопада 2006 року уклали договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 1264/06-ф.
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони визначають, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору поручитель несе солідарну відповідальність перед банком нарівні з позичальником за кредитним договором. Сторони договору встановлюють, що поручитель після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору, набуває всіх прав банку в частині виконання ним зобов`язань.
В подальшому, 25 серпня 2011 року АТ "Індустріально-експортний банк" та ОСОБА_1 уклали договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 1264/06-ф, яким змінили процентну ставку, а саме: за період з 25 серпня 2011 року до 24 серпня 2012 року включно за ставкою 10 % річних, а з 25 серпня 2012 року за ставкою 11,69 % річних.
Відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 1264/06-ф з положень кредитного договору вилучено обов`язок сплати щомісячної комісії у розмірі 0,15 %, яка у річному розрізі становить 1,8 % річних.
Також встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц касаційну скаргу ПАТ "Креді Агріколь Банк" задоволено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ "Креді Агріколь Банк" про визнання договору поруки припиненим відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Предметом спору в цій справі було визнання договору іпотеки від 23 листопада 2006 року, який уклали АТ "Індустріально-експортний банк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1, припиненим.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд касаційної інстанції виходив з неналежності такого способу захисту інтересу поручителя, як визнання припиненим договору поруки та необхідності захищати право поручителя в ініційованому банком провадженні про стягнення з позичальника та поручителя заборгованості.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки касаційна скарга містить доводи тільки щодо позовних вимог АТ "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу, тому Верховним Судом постанова апеляційного суду в іншій частині не переглядається.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог АТ "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 1264/06-ф укладений без погодження з ОСОБА_2 .
Вказаним договором внесено зміни до пункту 1.4, зокрема змінено процентну ставку, а саме з 25 серпня 2012 року таку встановлено на рівні 11,69 % річних, тоді як за умовами кредитного договору № 1264/06-ф в редакції від 23 листопада 2006 року така становила 11,2 % на період з 23 листопада 2006 року до 22 листопада 2026 року.
Враховуючи наведене, такі зміни процентної ставки є збільшенням обсягу відповідальності поручителя у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, який набрав чинності 04 листопада 2018 року).