ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 199/8352/20
провадження № 61-926св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дажук Марина Вячеславівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Нодарі Михайлович, Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Лебідь Олексій Павлович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 червня 2021 року в складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року в складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М., Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання недійсними дубліката договору дарування, довіреності, договорів купівлі?продажу та скасування державної реєстрації правочинів.
Позовна заява обґрунтована тим, що 20 листопада 2020 року відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Тель?Авів-Яффа за заявою спадкоємця ОСОБА_1 .
Проте з`ясувалося, що від імені ОСОБА_5 майже через 9 років після його смерті видано довіреність на ім`я ОСОБА_2, за якою отримано дублікат договору дарування від 02 липня 1994 року, на підставі якого ОСОБА_2 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . За вказаними обставинами порушено кримінальне провадження № 12020040630001465, яке розслідується Амур?Нижньодніпровським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (далі - Амур?Нижньодніпровське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області). Крім того, ОСОБА_5 виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїлю ще у 1989 році, паспорта громадянина України не отримував.
За таких обставин, позивач вважає, що на момент здійснення правочинів волевиявлення ОСОБА_5 не було вільним, оскільки останній помер за 9 років до вчинення оспорюваних правочинів.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію:
довіреності, виданої ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. 01 липня 2020 року, за реєстровим номером № 1412;
дубліката договору дарування квартири АДРЕСА_1, виданого 04 серпня 2020 року Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області;
договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М. 17 серпня 2020 року, реєстровий номер № 1030;
договору купівлі?продажу квартири АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М. 18 листопада 2020 року, реєстровий номер № 1634;
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 червня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним дублікат договору дарування квартири АДРЕСА_1, виданий 04 серпня 2020 року Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М. 17 серпня 2020 року, реєстровий номер № 1030.
Скасовано рішення про державну реєстрацію довіреності, виданої ОСОБА_5, громадянину ОСОБА_2, та посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В., від 01 липня 2020 року, реєстровий номер № 1412.
Скасовано рішення про державну реєстрацію дубліката договору дарування квартири АДРЕСА_1, виданого 04 серпня 2020 року Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області.
Скасовано рішення про державну реєстрацію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М. 17 серпня 2020 року, реєстровий номер № 1030.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що на день надання довіреності від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. 01 липня 2020 року, за реєстровим номером № 1412, ОСОБА_5 вже помер, не міг її погодити та підписати, а тому така довіреність є нікчемною, що не потребує визнання її недійсною.
Вказане свідчить, що перехід права власності на спірну квартиру за отриманим дублікатом договору дарування та на підставі вищезазначеної довіреності, відбувся з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання недійсним дубліката договору дарування квартири та визнання недійсним договору купівлі?продажу квартири.
Оскільки довіреність, видана ОСОБА_5 громадянину ОСОБА_2, є нікчемною, а договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений на підставі цієї довіреності, є недійсним, слід скасувати рішення про державну реєстрацію вказаної довіреності, рішення про державну реєстрацію дубліката договору дарування квартири та рішення про державну реєстрацію договору купівлі?продажу квартири.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 червня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки перехід права власності на спірну квартиру за отриманим дублікатом договору дарування та на підставі вищезазначеної довіреності відбувся з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання недійсним договору дарування квартири, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у даній справі та її права нічим не порушені, колегія суддів відхилила, оскільки відповідно до розпорядження про спадщину ОСОБА_5 призначив спадкоємцем свого майна дружину - ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами справи, а тому вона є належним позивачем в цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Лебідь О. П., просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суди попередніх інстанцій застосували норму права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 643/9783/16, від 08 квітня 2020 року у справі № 761/310/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій встановлено право ОСОБА_1 на спадщину за відсутності належних та допустимих доказів його наявності.
Зазначає також, що суди попередніх інстанцій помилково вважали доведеним наявність порушеного права ОСОБА_1 оспорюваними правочинами.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник відповідача подавав заяву про звернення з відповідним судовим дорученням до суду Держави Ізраїлю або іншого компетентного органу цієї держави для отримання пояснень від ОСОБА_6, власника паспорта Держави Ізраїлю № НОМЕР_1, щодо відомих обставин справи № 199/8352/20, оскільки з наявних у справі матеріалів можна дійти висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є різними особами. Проте апеляційним судом відхилено вказану заяву та не з`ясовано обставин різниці у прізвищах зазначених осіб.
Заявник вказує, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між оспорюваними правочинами та порушенням конкретних прав позивача.
Разом з тим, надати належні докази твердженням відповідача про те, що не встановлено, який саме ОСОБА_5 помер і чи є це одна особа з особою, яка була власником спірної квартири, відповідач та його представник позбавлені можливості з огляду на невстановлення судом першої інстанції фактичного місцезнаходження оригіналів долучених до позовної заяви доказів, а відповідно і подання до суду клопотання про витребування їх для огляду та дослідження змісту у судовому засіданні.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Лебідь О. П., у січні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Справа № 199/8352/20 надійшла до Верховного Суду 03 березня 2023 року.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 01 липня 2020 року від імені ОСОБА_5 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. посвідчено довіреність на ім`я ОСОБА_2, реєстровий номер 1412.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 17 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М., зареєстрованого в реєстрі за № 1030, ОСОБА_2, який діяв за дорученням від імені ОСОБА_5, передав ОСОБА_3 у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18 листопада 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М., зареєстрованого в реєстрі за № 1634, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з договором дарування від 02 липня 1994 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 26 липня 2011 року Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїлю, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на день надання довіреності від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. 01 липня 2020 року, за реєстровим номером № 1412, ОСОБА_5 вже помер, не міг її погодити та підписати, а тому така довіреність є нікчемною, що не потребує визнання її недійсною.
Вказане свідчить, що перехід права власності на спірну квартиру за отриманим дублікатом договору дарування та на підставі вищезазначеної довіреності, відбувся з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Оскільки довіреність, видана ОСОБА_5 громадянину ОСОБА_2, є нікчемною, та договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений на підставі цієї довіреності, є недійсним, слід скасувати рішення про державну реєстрацію вказаної довіреності, рішення про державну реєстрацію дубліката договору дарування квартири та рішення про державну реєстрацію договору купівлі?продажу квартири.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що "Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".
Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.
За правилами пункту 3 частини першої статті 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі смерті довірителя або повіреного.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується наданим свідоцтвом про смерть (т. 1 а. с.13).
На день надання довіреності від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М. В. 01 липня 2020 року за реєстровим номером № 1412, ОСОБА_5 вже помер.
Отже, враховуючи вказані обставини, ОСОБА_5 не міг погодити та підписати вказану довіреність, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що така довіреність є нікчемною та не потребує визнання її недійсною.
Оскільки перехід права власності на спірну квартиру, зокрема, на підставі вищезазначеної довіреності відбувся з порушенням вимог закону, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н. М. 17 серпня 2020 року, реєстровий номер № 1030.