ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 357/4197/22
провадження № 61-8852св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Державне підприємство "Білоцерківський завод "Еталон",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року
у складі судді Цуранова А. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від
17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ), Державного підприємства "Білоцерківський завод "Еталон" (далі - ДП "Білоцерківський завод "Еталон") про розірвання трудового договору з ініціативи працівника, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпусток, вихідної допомоги та оплати листків непрацездатності.
Позов мотивований тим, що з 20 квітня 2011 року ОСОБА_1 прийнята на посаду заступника головного бухгалтера ДП "Білоцерківський завод "Еталон",
а з 20 травня 2011 року переведена на посаду головного бухгалтера цього підприємства.
У зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору, зокрема невиплатою заробітної плати з листопада
2021 року, позивачка 05 січня 2022 року подала заяву про звільнення з 10 січня 2022 року. Враховуючи відсутність у ДП "Білоцерківський завод "Еталон" директора або особи, яка виконувала б його обов`язки, заяву про звільнення адресовано до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, оскільки саме наказом
РВ ФДМУ від 17 грудня 2021 року було звільнено із займаної посади виконувача обов`язків директора ДП "Білоцерківський завод "Еталон" ОСОБА_2 .
У відповідь на вказану заяву РВ ФДМУ роз`яснило позивачці про компетенцію директора ДП "Білоцерківський завод "Еталон" щодо звільнення працівників.
18 січня 2022 року позивачка повторно направила до РВ ФДМУ заяву про звільнення з 31 січня 2022 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, однак РВ ФДМУ повідомило про вжиття заходів для призначення директора заводу.
Позивачка вважала протиправною бездіяльність РВ ФДМУ щодо непризначення директора заводу, тому з урахування заяви про збільшення позовних вимог просила: визнати незаконною бездіяльність РВ ФДМУ; припинити її трудові відносини шляхом розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України; зобов`язати ДП "Білоцерківський завод "Еталон" видати наказ про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 з 31 січня 2022 року; стягнути з ДП "Білоцерківський завод "Еталон" на користь ОСОБА_1 151 621,43 грн,
з яких 44 721,44 грн - заробітна плата, 63 181,14 грн - вихідна допомога,
30 404,01 грн - грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки,
6 052,20 грн - оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності,
7 262,64 грн - оплата дванадцяти днів тимчасової непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування України та середній заробіток за весь час затримки до дня прийняття судом рішення у цій справі.
ОСОБА_1 також вказувала про пропуск строку звернення до суду, однак, посилаючись на військовий стан, просила поновити цей строк.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з ДП "Білоцерківський завод "Еталон" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 44 721,44 грн та оплату за 5 днів тимчасової непрацездатності в розмірі 6 052,20 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що
ДП "Білоцерківський завод "Еталон" не виплатило ОСОБА_1 заробітну плату, нараховану за листопад 2021 - січень 2022 року, в розмірі 44 721,44 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 подала заяву про звільнення особі, не уповноваженій на її звільнення, - Регіональному відділенню ФДМУ. До свого роботодавця - ДП "Білоцерківський завод "Еталон" позивач із заявами про звільнення не зверталась. З огляду на це не підлягають задоволенню як похідні вимоги ОСОБА_1 про стягнення: вихiдної допомоги, передбаченої статтею
44 КЗпП України, у розмірі 63 181,14 грн, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки у розмірі 30 404,01 грн та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день прийняття рішення судом.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності та дванадцяти днів тимчасової непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування України суд виходив з того, що обов`язок
з оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця. Разом з тим, починаючи
з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується Фондом. З огляду на відсутність спору про розміри належних ОСОБА_1 сум оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, суд дійшов висновку про задоволення позову
в частині їх стягнення.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили неправильний висновок про те, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це виключно роботодавця письмово за два тижні, оскільки статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Також є неправильним висновок суду про те, що ОСОБА_1 подала заяву про звільнення неуповноваженій особі.
ОСОБА_1 зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року
у справі № 6-157цс12 та постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року
у справі № 216/7189/14-ц, від 28 червня 2022 року у справі № 202/1705/20.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу
Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
09 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями від 16 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1
і матеріали справи № 357/4197/22 передано судді-доповідачу Коротуну В. М.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
20 квітня 2011 року ОСОБА_1 прийнята на посаду заступника головного бухгалтера ДП "Білоцерківський завод "Еталон" та 20 травня 2021 року переведена на посаду головного бухгалтера вказаного підприємства.
05 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до РВ ФДМУ із заявою про звільнення з роботи з 10 січня 2022 року за власним бажанням у зв`язку
з невиконанням законодавства про працю, умов колективного договору (невиплата заробітної плати з листопада 2021 року) на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та виплату компенсації за невикористану відпустку за період з 20 квітня 2020 року до 10 січня 2022 року в кількості 44 календарні дні.
У відповідь на вказану заяву, листом від 12 лютого 2022 року № 50-05.01-105 РВ ФДМУ повідомило, що відповідно до підпункту 10.7.33 статуту
ДП "Білоцерківський завод "Еталон" звільнення працівника за власним бажанням не погоджується Регіональним відділенням, це належить до компетенції директора ДП "Білоцерківський завод "Еталон".
18 січня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернулась до РВ ФДМУ із заявою про звільнення з роботи з 31 січня 2022 року за власним бажанням у зв`язку
з невиконанням законодавства про працю, умов колективного договору (невиплата заробітної плати з листопада 2021 року) на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, виплату компенсації за невикористану відпустку за період з 20 квітня 2020 року до 10 січня 2022 року в кількості 45 календарних днів та у зв`язку з відсутністю керівника ДП "Білоцерківський завод "Еталон".