ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 461/3244/20
провадження № 61-13475св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Львівська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Львівської міської ради та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка 25" на постанову Львівського апеляційного суду від в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О. від 09 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Львівська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 . Право комунальної власності зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 червня 2004 року. На першому поверсі цього будинку знаходяться нежитлові приміщення під інд. 19-1, 19-2, 19-3 загальною площею 52,2 кв.м., які мають окремий від житлового комплексу вхід. Зазначені приміщення передавалися управлінням комунальної власності в оренду державному підприємству геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні "Західгеодезкартографія" на підставі договорів оренди від 19 червня 2001 №Г-0156 (нова редакція договору від 06 жовтня 1993 року № 2531), від 23 травня 2007 року №Г-5345-7. Проте рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 березня 2013 року у справі № 461/1781/13-ц задоволено позов ОСОБА_2 до відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району: визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення площею 52,2 кв.м., які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 та позначені на поверховому плані ОКП ЛР "БТІ та ЕО" від 22 січня 2001 року індексами 19-1 площею 11,3 кв.м., 19-2 площею 29,5 кв.м. та 19-3 площею 11,4 кв.м. Крім цього, зобов`язано реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення площею 52,2 кв.м., які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 та позначені на поверховому плані ОКП ЛР "БТІ та ЕО" від 22 січня 2001 року індексами 19-1 площею 11,3 кв.м., 19-2 площею 29,5 кв.м., та 19-3 площею 11,4 кв.м. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 березня 2013 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі скасованого рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 березня 2013 року. 30 квітня 2013 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення під інд. 19-1, 19-2, 19-3 загальною площею 52,2 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56791446101).
На підставі договору купівлі-продажу № 177 від 17 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дячук О. А., ОСОБА_2 відчужив спірні приміщення ОСОБА_3 . Остання відчужила приміщення ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2015 року № 6529, посвідченого приватним нотаріусом Дячук О. А.
Таким чином, у разі скасування незаконного судового рішення, яким визнано право власності і на підставі якого зареєстровано право власності, відпадає правова підстава набуття права власності, адже скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
З урахуванням зазначених обставин Львівська міська рада просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлове приміщення під інд. 19-1, 19-2, 19-3, загальною площею 52,2 кв.м. на АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, застосував норми матеріального права щодо наслідків спливу позовної давності (статті 257, 261, 267 ЦК України, а також, одночасно встановив відсутність порушеного права Львівської міської ради у спірних правовідносинах через відсутність доказів того, що Львівська міська рада була власником спірних приміщень.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ "Дорошенка 25" - закрито. Апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач мав об`єктивну можливість знати про обставини порушення своїх прав у 2010 році (а найпізніше у 2016 році), що з огляду на частину першу статті 261 ЦК України і є початком перебігу позовної давності, проте звернувся до суду з цим позовом у квітні 2020 року, а відтак пропустив строк позовної давності, підстави для його поновлення відсутні.
Що стосується апеляційної скарги ОСББ "Дорошенка 25", то апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу подано ОСББ "Дорошенка 25", права та інтереси яких не порушуються оскаржуваним рішенням, а тому у відповідності до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження за їх апеляційною скаргою.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційних скарг
У вересні 2023 року Львівська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог Львівської міської ради, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 04 квітня 2023 року в справі № 203/676/19, від 03 червня 2019 року в справі № 461/5815/18, від 27 січня 2021 року в справі № 186/599/17, від 14 квітня 2021 року в справі№ 754/11747/18, від 24 грудня 2019 року в справі № 265/7986/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 23 червня 2020 року в справі № 696/1693/15-ц та постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року в справі № 520/7194/13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У жовтні 2023 року представник ОСББ "Дорошенка 25" - адвокат Станько Т. Р. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2019 року в справі № 461/5815/18, від 02 лютого 2022 року в справі № 202/3508/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2110/15-ц, від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної визнано підстави про відвід обгрунтованими якщо касаційну скаргу обгрунтовано такою підставою; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 2, 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Львівської міської ради, у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Львівської міської ради та залишити в силі постанову апеляційного суду. Зазначає, що Львівська міська рада по суті могла довідатися про стан свого приміщення ще з 2013 року і жодних документів чи доводів, які свідчать про те, що вона не була обізнана чи не знала про вибуття свого майна із власності нею не надається.
Узагальнені доводи письмових пояснень по справі
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу ОСББ " Дорошенка 25", у яких зазначає, що відповідач добросовісно набув своє майно та не знав і не міг знати про будь-які недоліки в оформленні права власності попередніх власників цього майна. Також з моменту вибуття майна з володіння Львівської міської ради до моменту звернення про витребування минуло 10 років.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою Львівської міської ради та витребувано цивільну справу № 461/3244/20 з Галицького районного суду м.Львова.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСББ "Дорошенка 25".
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 березня 2013 року у справі № 461/1781/13-ц задоволено позов ОСОБА_2 до відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району та визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення площею 52,2 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 та позначені на поверховому плані від 22 січня 2001 року індексами 19-1, площею 11,3 кв. м, 19-2, площею 29,5 кв. м, та 19-3, площею 11,4 кв. м. Зобов`язано реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на вказані нежитлові приміщення.
На підставі договору купівлі-продажу від 17 січня 2014 року № 177, посвідченого приватним нотаріусом Дячук О. А., ОСОБА_2 відчужив спірні приміщення ОСОБА_3 .
Остання відчужила приміщення ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2015 року № 6529, посвідченого приватним нотаріусом Дячук О. А., який на цей час ніким не оспорений та не скасований.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення, під індексами: 19-1, 19-2, 19-3, загальною площею 52,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
02 березня 2016 року Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради видано наказ від 02 березня 2016 року № 63 про затвердження висновку міжвідомчої комісії при виконкомі щодо технічної можливості проведення реконструкції нежитлових приміщень (загальна площа 52,2 кв. м) у будинку АДРЕСА_1, яким надано можливість відповідачу провести реконструкцію спірних нежитлових приміщень.
05 травня 2016 року Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1, якими дозволено ОСОБА_1 реконструкцію існуючих спірних нежитлових приміщень.
14 липня 2016 року Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради надано дозвіл ОСОБА_1 на влаштування будівельного майданчика за адресою: АДРЕСА_1 .
25 червня 2016 року ОСОБА_1 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.
08 липня 2016 року ОСОБА_1 повідомив Департамент містобудування Львівської міської ради про те, що ним отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція з розширенням нежитлових приміщень за рахунок надбудови мансардного поверху та пристосування під дві житлові квартири та офісне приміщення на АДРЕСА_1".
Згідно з постановою Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року скасовано рішення Галицького районного суду міста Львова від 04 березня 2013 року та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова, реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання права власності та зобов`язання до вчинення дій.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня 2018 року (провадження № 61-8882св20).
У червні 2018 року ОСББ "Дорошенка 25" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Львівська міська рада, про витребування майна та визнання права власності у якому просили витребувати від ОСОБА_1 на користь ОСББ "Дорошенка 25" нежитлове приміщення загальною площею 52,2 кв. м під індексами: 19-1, площею 11,3 кв. м, 19-2, площею 29,5 кв. м, та 19-3, площею 11,4 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1, та визнати за ОСББ "Дорошенка 25" право власності на вказане нежитлове приміщення (справа №461/4259/18).
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 30 липня 2018 року у вказаній справі позов задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСББ "Дорошенка 25" вказане нежитлове приміщення та визнано за ОСББ "Дорошенка 25" право власності на нього.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року апеляційні скарги Львівської міської ради та ОСОБА_1 задоволено. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСББ "Дорошенка 25" у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 07 липня 2021 року касаційну скаргу ОСББ "Дорошенка 25" задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-4933св20).
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2023 року, у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка 25" до ОСОБА_1, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування майна та визнання права власності - відмовлено.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
ЦК України передбачені засади захисту права власності.
Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.