ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 523/1749/21
провадження № 61-7898св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Одеська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - юридичний департамент Одеської міської ради в особі управління державної реєстрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Іващенко Анастасії Петрівни на рішення Суворовського районного суду
м. Одеси від 19 грудня 2022 року у складі судді Кремер І. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Воронцової Л. П., Кутурланової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - юридичний департамент Одеської міської ради в особі управління державної реєстрації, про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно прибудованого об`єкта до квартири.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2019 року № 1596 набув право власності на квартиру
АДРЕСА_1, загальною площею 70,6 кв. м, житловою площею 40,6 кв. м. Право власності на придбану квартиру зареєстроване
в установленому законом порядку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 957861851101.
14 травня 2020 року рішенням державного реєстратора зареєстровані зміни до розділу, а саме: квартиру "Об`єкт житлової нерухомості" змінено на "нежитлові приміщення"; загальну площу 70,6 кв. м, житлову площу - 40,6 кв. м змінено на загальну площу 96,7 кв. м; АДРЕСА_2 змінено на: АДРЕСА_2 .
Підставою для внесення таких змін, зокрема, стала декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 30 квітня 2020 року № ОД 141201210359.
Позивач вважав, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації від
30 квітня 2020 року № ОД 141201210359 "Реконструкція квартири АДРЕСА_3" не відповідає вимогам законодавства, оскільки реконструкція вказаної квартири відбулась із змінами геометричних розмірів фундаментів у плані та за рахунок земельної ділянки територіальної громади м. Одеси, яка для цієї мети не виділялась.
Посилаючись на те, що самочинно збудований (прибудований) об`єкт порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки, на якій розташована ця споруда (прибудова), позивач просив скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від
30 квітня 2020 року № ОД 141201210359 "Реконструкція квартири АДРЕСА_3", зареєстрованої управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради; скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін до розділу від 14 травня 2020 року № 52229807, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на приміщення 2 на АДРЕСА_4, загальною площею 96,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 957861851101); зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта загальною площею 26,1 кв. м за адресою:
АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від
30 квітня 2020 року № ОД 141201210359 "Реконструкція квартири
АДРЕСА_3", зареєстрованої управлінням Державного архітектурно-будівельною контролю Одеської міської ради.
Скасовано рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О. С. про реєстрацію змін розділу від 14 травня 2020 року № 52229807 щодо об`єкта нерухомого майна,
а саме приміщення АДРЕСА_1, загальною площею
96,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 957861851101).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірна декларація про готовність об`єкта до експлуатації не відповідає вимогам законодавства, оскільки реконструкція квартири
АДРЕСА_1 відбулась із змінами геометричних розмірів фундаментів
у плані та за рахунок земельної ділянки територіальної громади м. Одеси, яка не виділялась для цієї мети, у зв`язку з чим ця декларація підлягає скасуванню
у судовому порядку, а тому підлягає скасуванню і рішення державного реєстратора від 14 травня 2020 року, індексний номер 52229807, як таке, що прийняте з порушенням законодавства за відсутності документів, що підтверджують виникнення права власності на самочинно збудований об`єкт площею 26,1 кв. м.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про знесення будівлі, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів того, що знесення не зашкодить конструкції будівлі в цілому. При цьому суд ураховував, що позивач не довів реальної загрози порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року
в оскаржуваній частині скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.
Зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта загальною площею 26,1 кв. м за адресою:
АДРЕСА_2 .
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11 917,00 грн.
Зобов?язуючи ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта, апеляційний суд виходив із того, що спірний об?єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Висновки суду першої інстанції про те, що не надано належних доказів того, що знесення не зашкодить конструкції будівлі
в цілому, зроблені без урахування того, що це ніяким чином не спростовує статус будівництва як самочинного, що відповідно до законодавства не підлягає правовому захисту.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що реконструкція квартири АДРЕСА_1 відбулась із змінами геометричних розмірів фундаментів у плані та за рахунок земельної ділянки територіальної громади м. Одеси, яка для цієї мети не виділялась, у зв`язку
з чим така декларація підлягає скасуванню у судовому порядку, а тому підлягає скасуванню і рішення державного реєстратора від 14 травня 2020 року, індексний номер 52229807, як таке, що прийняте з порушенням законодавства за відсутності документів, що підтверджують виникнення права власності на самочинно збудований об`єкт площею 26,1 кв. м.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іващенко А. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням нової редакції просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня
2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року
і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд самостійно визначив розмір начебто самовільно зайнятої земельної ділянки, що свідчить про припущення та не узгоджується з вимогами процесуального закону. Позивач надав лише акт огляду земельної ділянки від 15 червня 2020 року. Акта перевірки для підтвердження порушення норм земельного законодавства позивач не надав. Виникненню у відповідача права власності на майно, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об?єкт. У зв?язку з цим, ураховуючи, що право власності на приміщення було набуте відповідачем в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність. Заявник вказує що факт збільшення площі забудови не підтверджується належними і допустимими доказами. Доказів того, що наявність спірного будівництва порушує права позивача, з урахуванням використання всіх передбачених законодавством України заходів щодо зобов?язання проведення перебудови, неможливості проведення відповідної перебудови або відмови відповідача у проведенні перебудови шляхом приведення будинку у відповідність із нормами ДБН позивач не надав. Після реєстрації права власності ОСОБА_1 на реконструйований об?єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об?єкта до експлуатації, така декларація вичерпала свою дію,
у зв?язку з чим скасування її реєстрації не буде мати будь-яких правових наслідків. Рішення державного реєстратора прийняте відповідно до чинного законодавства. Скасування рішення суб?єкта державної реєстрації не
є належним способом захисту порушеного права позивача.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 січня
2019 року у справі № 910/22093/17, від 05 червня 2019 року у справі
№ 910/1292/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 916/1986/18,
від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року
у справі № 465/1461/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16,
від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18, від 27 травня 2020 року
у справі № 522/7822/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду
від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 04 вересня 2018 року
у справі № 915/127/18, постанові Верховного суду України від 06 вересня
2017 року у справі № 6-172цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
11 серпня 2023 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду пояснення, в яких просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Пояснення мотивовані тим, що акт обстеження (огляду) земельної ділянки
є належним та допустимим доказом фіксування факту самовільного зайняття земельної ділянки територіальної громади м. Одеси та факту самочинного будівництва. Одеська міська рада є власником земельної ділянки, а отже, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об?єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Така перебудова можлива лише у спорах щодо самовільної реконструкції/будівництва, яке відбулось з істотним відхиленням від проєкту чи істотного порушення будівельних норм і правил, позивачами у яких є органи державного архітектурно-будівельного контролю. У цьому ж випадку відбулось нове будівництво прибудови до квартири на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси та реєстрація права власності на неї.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Суворовського районного суду м. Одеси.
07 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року зупинено виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року
в частині стягнення судового збору та постанови Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 70,6 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2019 року.
Після реконструкції відповідачем вказаної квартири (приміщення)
АДРЕСА_1 її площа збільшилась на 26,1 кв. м та становить
96,7 кв. м.
14 травня 2020 року державний реєстратор зареєстрував зміни до розділу щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4, а саме: квартиру - об`єкт житлової нерухомості змінено на нежитлове приміщення № 2; загальну площу 70,6 кв. м, житлову площу 40,6 кв. м змінено на загальну площу 96,7 кв. м.