ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 731/498/20
провадження № 61-8328св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", Публічне акціонерне товариство "Банк Міхайлівський",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Діджи Фінанс"), ПАТ "Банк Михайлівський", у якому просила визнати договір від 20 липня 2020 року № 7-БМ про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Паламарчука В. В., та ТОВ "Діджи Фінанс" недійсним.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 08 серпня 2014 року уклала з ПАТ "Банк Михайлівський" кредитний договір № 200083910.
Право вимоги за цим кредитним договором було передано до третьої особи ТОВ "ФК "Фагор". Згідно довідки, виданої ТОВ "ФК "Фагор" від 04 вересня 2019 року, станом на 04 вересня 2019 року заборгованість за кредитним договором вона погасила у повному обсязі
20 липня 2020 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладений договір № 7_БМ про відступлення права вимоги, за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором, в тому числі і за договором від 08 серпня 2014 року № 200083910, боржником за яким є вона. Договір укладений на підставі результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 15 червня 2020 року.
У подальшому ТОВ "Діджі Фінанс" повідомило її про наявність заборгованості за кредитним договором в сумі 13 330,43 грн, з яких 4 087,15 грн. - тіло кредиту; 9 243,28 грн - заборгованість за доходами.
Посилаючись на те, що станом на 20 липня 2020 року у ПАТ "Банк Михайлівський" було відсутнє право вимоги за кредитним договором від 08 серпня 2014 року, так як останній передав своє право ТО "ФК "Фагор", та, зважаючи на довідку ТОВ "ФК "Фагор", в якій зазначено про відсутність кредитної заборгованості, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року, укладений між ПАТ "Банк Михайлівський" і ТОВ "Діджи Фінанс", в частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 08 серпня 2014 року № 200083910.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що у первісного кредитора ПАТ "Банк Михайлівський" станом на 20 липня 2020 року не існувало прав вимоги за кредитним договором від 09 серпня 2014 року, укладеним із позивачкою, оскільки таке право вимоги було відступлено на користь ТОВ "ФК "Фагор" та станом на 20 липня 2020 року зобов`язання за цим договором були виконані позивачкою у повному обсязі. Суд зазначив, що боржник, який виконав своє зобов`язання, не повинен повторно нести відповідальність за вже виконані ним зобов`язання за умовами кредитного договору, після визнання судом в господарському судочинстві відсутності у ТОВ "ФК "Фагор" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 . Зобов`язання ОСОБА_1 є припиненими у зв`язку із поверненням кредитних коштів за кредитним договором від 08 серпня 2014 року. Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс", у частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 08 серпня 2014 року, оскільки останній договір укладено без правових на те підстав.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ "Діджи Фінанс" рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що питання щодо суб`єктного складу договору, зокрема, чи мав ПАТ "Банк Михайлівський" станом на 20 липня 2020 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 серпня 2014 року, не є підставою для визнання договору права вимоги недійсним, стороною якого не була ОСОБА_1 . Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Я. К. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 128/639/17, від 27 березня 2019 року в справі № 755/5751/17, від 03 квітня 2019 року в справі № 591/4552/17, від 16 квітня 2019 року в справі № 916/144/17, від 03 лютого 2021 року в справі № 161/1388/17, від 10 березня 2021 року в справі № 643/11542/15-ц, від 25 березня 2021 року в справі № 712/8836/18, від 05 жовтня 2020 року в справі № 756/10959/15-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010, від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц, від 24 квітня 2020 року в справі №522/25151/14-ц, від 10 березня 2021 року в справі № 201/8412/18, від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 03 липня 2019 року в справі № 639/4836/17-ц, від 16 жовтня 2019 року в справі № 914/2567/17, від 04 грудня 2018 року в справі № 31/160(29/170(6/77-5/100), від 04 червня 2020 року в справі № 910/1755/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.
Апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 виконала умови кредитного договору, оскільки сплатила кошти за кредитом на рахунок ТОВ "ФК "Фагор", про що свідчить відповідна довідка. Оскільки позивачка належним чином виконала свої зобов`язання за кредитним договором, то таке зобов`язання припинилось на підставі статті 599 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що укладання ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Дфджи Фінанс" договору відступлення права незаконним, оскільки ОСОБА_1 виконала своє зобов`язання за кредитним договором та не зобов`язана повторно нести відповідальність за вже виконані нею зобов`язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив правову природу оскаржуваного договору, а саме що між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс" фактично мало місце укладання договору факторингу, а не договору відступлення права вимоги, що, в свою чергу, є підставою для визнання його недійсним.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 731/498/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", Публічного акціонерного товариства "Банк Міхайлівський", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор", про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 08 серпня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ "Банк Михайлівський" кредитний договір № 200083910.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року, яка набрала законної силиу справі № 910/11298/16 за позовом ПАТ "Банк Михайлівський") до ТОВ "ФК "Плеяда", ТОВ "ФК "Фагор" про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права, скасовано рішення Господарського суду м.Києва від 4 березня 2021 року в частині немайнових вимог з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ "Діджи Фінанс" у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ "ФК "Плеяда" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський", згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ "ФК "Плеяда" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 201 року № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ "ФК Плеяда`та ТОВ "ФК "Фагор". Зобов`язано ТОВ "ФК "Фагор" передати ТОВ "Діджи Фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк "Михайлівський", згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийму-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 та № 2. Визнано відсутніми у ТОВ "ФК "Фагор" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року, до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього.
Згідно довідки, виданої ТОВ "ФК "Фагор" 04 вересня 2019 року, станом на 04 вересня 2019 року єдиним законним кредитором за кредитом, який був наданий ПАТ "Банк "Михайлівський" клієнту ОСОБА_1 (клієнт) за договором від 08 серпня 2014 року № 200083910, є ТОВ "ФК "Фагор", та що станом на 04 вересня 2019 року заборгованість за договором погашена в повному обсязі та договір закритий. Додатково повідомлено, що відповідно до діючого законодавства України дії боржників з виконання обов`язку на користь ТОВ "ФК "Фагор" будуть вважатися належним виконанням зобов`язання за договором.
20 липня 2020 року між ПАТ "Банк Михайлівський" і ТОВ "Діджи Фінанс" укладений договір № 7_БМ про відступлення права вимоги. Згідно додатку № 1 до вказаного договору боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців, боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами. Відповідно до договору ТОВ "Діджи Фінанс" набуло право кредитора, зокрема за кредитним договором від 08 серпня 2014 року, укладеним із ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження рішення постанови апеляційного суду є посилання заявника на:
неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 128/639/17, від 27 березня 2019 року в справі № 755/5751/17, від 03 квітня 2019 року в справі № 591/4552/17, від 16 квітня 2019 року в справі № 916/144/17, від 03 лютого 2021 року в справі № 161/1388/17, від 10 березня 2021 року в справі № 643/11542/15-ц, від 25 березня 2021 року в справі № 712/8836/18, від 05 жовтня 2020 року в справі № 756/10959/15-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010, від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц, від 24 квітня 2020 року в справі №522/25151/14-ц, від 10 березня 2021 року в справі № 201/8412/18, від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 03 липня 2019 року в справі № 639/4836/17-ц, від 16 жовтня 2019 року в справі № 914/2567/17, від 04 грудня 2018 року в справі № 31/160(29/170(6/77-5/100), від 04 червня 2020 року в справі № 910/1755/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);