ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 640/3046/21
адміністративне провадження № К/990/17143/23
адміністративне провадження № К/990/17376/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.)
та касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року (головуючий суддя - Донець В.А.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.)
у справі № 640/3046/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не нарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 41 109, 60 грн;
- зобов`язати Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 41 109, 60 грн;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30 жовтня 2019 року по день ухвалення судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на момент його звільнення відповідачем протиправно не здійснено повний розрахунок (виплату всіх належних сум), зокрема, вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 41 109, 60 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
5. Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить: скасувати рішення суду першої інстанції; постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора у справі №640/3046/21. Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №640/3046/21 - задоволено. Зупинено виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 640/3046/21 в частині стягнення вихідної допомоги та судових витрат зі сплати судового збору, до закінчення касаційного провадження у справі.
8. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі №640/3046/21.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Генеральної прокуратури України від 14 серпня 2019 року №679ц призначено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, звільнивши його з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
10. Наказом Генеральної прокуратури України від 29 жовтня 2019 року №1291ц звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 жовтня 2019 року.
11. Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
12. При здійсненні розрахунку позивачу не було здійснено встановленої чинним законодавством виплати вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням.
13. На звернення позивача, листом від 29 січня 2021 року №21-214ВИХ-21 Офіс Генерального прокурора повідомив, що для виплати вихідної допомоги позивачу відсутні підстави. Відмову мотивовано тим, що статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено перелік підстав припинення трудового договору, в яких передбачено виплату вихідної допомоги. Зокрема, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому, Законом України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ) статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". Таким законом, що регулює статус прокурорів та відповідно має статус спеціального, є Закон України "Про прокуратуру" і Закон №113-ІХ. Звільнення прокурорів, які не пройшли атестацію, згідно з вимогами пункту 19 розділу II Закону №113-ІХ відбувається на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону не передбачена виплата вихідної допомоги. Стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплат вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення з ним трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
14. Також, листом Офісу Генерального прокурора від 01 лютого 2021 року №27/3-3954ВИХ-21 позивачу повідомлено, що за інформацією Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Офісу Генерального прокурора, згідно із частиною першою статті 116 КЗпП, при звільненні позивачу здійснено нарахування та виплату належної заробітної плати по день звільнення, розрахованої на підставі первинних документів (табелів обліку використання робочого часу та відповідних наказів), компенсації за всі невикористані дні відпусток.
15. Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив вихідну допомогу при звільнені, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
16. Окрім того, судами встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі №640/23545/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 29 жовтня 2019 року №1291 про звільнення позивача. Поновлено його в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 094 305, 74 грн.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, хоча позивач і мав право на отримання вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, у розмірі не менше середнього місячного заробітку, однак, враховуючи те, що позивача поновлено на роботі, тобто він не має статусу звільненого працівника, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення на його користь вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку статті 117 КЗпП України.
18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на вихідну допомогу як державну гарантію виникає з моменту звільнення особи у визначених законодавством випадках, позаяк наявність окремого судового провадження із предметом дослідження правомірності такого звільнення, як і поновлення такої особи на займаній посаді, в разі визнання такого звільнення незаконним, не може впливати на реалізацію права особи на вихідну допомогу. Щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції зазначив, що зважаючи на те, що при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Офіс Генерального прокурора зазначає підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 44, статті 117 КЗпП України, частини другої статті 235 КЗпП України у їх співвідношенні з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", підпункту 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з урахуванням фактичних обставин цієї справи, зокрема, задоволення позовної вимоги про стягнення вихідної допомоги у випадку, коли звільненого працівника за рішенням суду вже поновлено на роботі, стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та рішення суду у цій частині виконано.
20. Офіс Генерального прокурора в обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що, по-перше, ані Законом № 113-ІХ, ані Законом України "Про прокуратуру" не передбачено виплату вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону; по-друге, вихідна допомога виплачується з метою матеріальної підтримки особи, яка втрачає роботу та стабільний заробіток не за власним рішенням і настання таких подій може бути для неї неочікуваним та незапланованим, прокурори ж перебували у стані правової визначеності щодо подальших дій роботодавця у разі неуспішного проходження будь-якого етапу атестації, у зв`язку з чим в даній справі безпідставним є застосування статті 44 КЗпП України щодо стягнення вихідної допомоги на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; і, по-третє, ще до постановлення рішення у даній справі про стягнення вихідної допомоги, ОСОБА_1 вже було поновлено на роботі та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за рішенням суду, яке набрало законної сили, отже, вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення вихідної допомоги є взаємовиключними, адже вихідна допомога є разовим платежем та виплачується працівникові при остаточному звільненні, якого у даному випадку не було.
21. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що відповідачем з 30 жовтня 2019 року до цього часу вихідну допомогу добровільно та безпідставно всупереч вимог статті 44 КЗпП України не виплачено, тому цей факт тягне за собою відповідальність за затримку розрахунку, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Окрім того, Верховним Судом вже сформовано сталу практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо права на виплату вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що виключає посилання Офісу Генерального прокурора на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного провадження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у даній справі. Разом з тим, касаційну скаргу від імені Офісу Генерального прокурора підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку. Підлягає перегляду і питання зупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції з дотриманням принципу рівності усіх учасників процесу перед законом і судом. По суті поданої Офісом Генерального прокурора касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що право на вихідну допомогу виникає з моменту звільнення особи у визначених законодавством випадках, а наявність окремого судового провадження із предметом дослідження правомірності такого звільнення та можливого поновлення такої особи на займаній посаді в разі визнання такого звільнення незаконним не може впливати на реалізацію права особи на вихідну допомогу, адже факт звільнення є визначальним та достатнім для вирішення питання щодо виплати вихідної допомоги.
22. ОСОБА_1 вказує підставу касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначаючи, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду викладені у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №280/3370/21, від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 21 жовтня 2021 року у справі №380/5278/20, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 11 лютого 2021 року у справі №420/4115/20, від 18 лютого 2021 року у справі №640/23379/19, а саме щодо застосування статей 116, 117 КЗпП України.
23. 11 червня 2023 року ОСОБА_1 подано також клопотання про врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду в порядку частини п`ятої статті 242 КАС України, зокрема від 08 червня 2023 року у справі №640/20633/21, від 29 вересня 2021 у справі №640/4081/20 та від 19 травня 2022 року у справі №640/4264/20.
24. ОСОБА_1 в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що, по-перше, частиною п`ятою статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України, разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а, отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні даного спірного питання; по-друге, враховуючи, що вихідну допомогу особі мали виплатити при звільненні з органів прокуратури, однак цього зроблено не було (у зв`язку з чим й виник спір), то задовольняючи позовні вимоги про стягнення/нарахування цієї допомоги, одночасно є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, вимоги щодо якого є похідними від вимог про стягнення/нарахування вихідної допомоги.
25. У поданому відзиві на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора звертає увагу суду на те, що Державною казначейською службою України у вересні 2021 року на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року у справі №640/23545/19 здійснено безспірне списання коштів, а саме середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 на загальну суму 3 047 322, 84 грн (докази наявні в матеріалах справи). Стосовно правового регулювання даного спору, Офіс Генерального прокурора зазначає, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з права працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
26. ОСОБА_1 подано відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора, в якій просить залишити відзив без розгляду, а подану ним касаційну скаргу задовольнити. Зазначає, що Офіс Генерального прокурора помилково послався на постанови Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16, від 05 серпня 2020 року у справі №686/20491/18, від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15, від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, від 16 червня 2022 року у справі №280/880/21, від 18 травня 2023 року у справі №580/3739/20, оскільки обставини зазначених справ і обставин у справі №640/3046/21 не є подібними. Також, вказує на недостовірність інформації зазначеної Офісом Генерального прокурора у відзиві про те, з 26 лютого 2021 року рішення судів у справі №640/23545/19 допущено до негайного виконання, оскільки вказані рішення до цього часу так і не виконані.
27. Крім того, ОСОБА_1 подав до суду клопотання про залишення касаційної скарги Офісу Генерального прокурора без руху, у зв`язку з несплатою в повному обсязі судового збору. Посилаючись на подібну справу №280/3370/21, в якій Верховний Суд 18 квітня 2022 року залишив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора без руху, у зв`язку з несплатою судового збору у розмірі 3 632 грн, ОСОБА_1 вважає, що Офіс Генерального прокурора повинен доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 384 грн (5 368 грн - 1984 грн).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
29. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року.
30. Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Відповідно до пункту 9 частини першої цієї статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
31. Законом України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.