ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 211/499/22
провадження № 61-6003св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Криворізьке локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року в складі судді Сарат Н. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця"(далі - АТ "Укрзалізниця") в особі структурного підрозділу "Криворізьке локомотивне депо" (далі - СП "Криворізьке локомотивне депо") регіональної філії "Придніпровська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він працює слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування четвертого розряду в СП "Криворізьке локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця". У листопаді 2021 року у позивача незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 22 грудня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 22 грудня 2021 року № 734/ОС "Про відсторонення від роботи" за підписом начальника депо. Вказаним наказом позивача відсторонили від роботи з 23 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних таких щеплень.
Позивач вважав оскаржуваний наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню судом, оскільки вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною. Роботодавець не має права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає її проходити.
ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ від 22 грудня 2021 року № 734/ОС "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1", відновити доступ до роботи та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2021 року до дня ухвалення рішення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 22 грудня 2021 року № 734/ОС "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1".
Стягнено з АТ "Українська залізниця" в особі СП "Криворізьке локомотивне депо" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 23 грудня 2021 року до 01 квітня 2022 року у розмірі 59 962,13 грн.
Звернено до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за один місяць.
Стягнено з АТ "Українська залізниця" в особі СП "Криворізьке локомотивне депо" на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що закони України не передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовились від вакцинації проти COVID-19. З 01 квітня 2022 року позивача вже допущено до роботи, відновлено право на працю та доступ до робочого місця, тому в задоволенні вимоги про відновлення позивачу доступу до роботи слід відмовити. На користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час відсторонення від роботиз 23 грудня 2021 року до 01 квітня 2022 року у розмірі 59 962,13 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Абзац третій резолютивної частини рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року викладено в новій редакції, а саме: стягнено з АТ "Українська залізниця" в особі СП "Криворізьке локомотивне депо" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 23 грудня 2021 року до 01 квітня 2022 року у розмірі 59 962,13 грн з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи позивача з огляду на те, що ОСОБА_1 з 23 грудня 2021 року був неправомірно відсторонений від виконання його посадових обов`язків із зупиненням виплати йому заробітної плати, проте помилився щодо мотивів незаконності такого відсторонення. Дії роботодавця у даному випадку були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи. Застосування до позивача такого заходу, як відсторонення його від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Матеріали справи не містять
будь-яких доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні позивача від роботи. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що він, працюючи слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування четвертого розряду в структурному підрозділі "Криворізьке локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" особисто контактує з іншими людьми, не запропонував форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щеплений та створював загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку.
Водночас приписи законів України з приводу відсторонення працівника без обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника, тому часткове задоволення позовних вимог позивача з підстав того, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовились від вакцинації проти COVID-19, є неможливим. Суд першої інстанції не міг враховувати вказані висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, проте такі висновки існують на час апеляційного перегляду справи, тому вони підлягають врахуванню.
Суд першої інстанції помилково не зазначив, що розмір середнього заробітку підлягає стягненню з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
20 квітня 2023 року АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця"надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 14 червня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
23 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 та Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19, від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали жодної індивідуальної оцінки виконуваних позивачем трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, не встановили чи міг позивач під час виконання своїх обов`язків спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ "Українська залізниця".
Суди першої та апеляційної інстанцій не проаналізували, які негативні наслідки дії позивача можуть мати для інших працівників, які також реалізують свої конституційні права на працю, оскільки COVID-19 віднесено законодавством до переліку особливо небезпечних та інфекційних хвороб. Позивач контактує та буде контактувати з іншими працівниками, піддаючи останніх можливому ризику ураження інфекційною хворобою. Висновки судів щодо відсутності доказів про ухилення зі сторони позивача від профілактичного щеплення або відсутності часу на таке щеплення є помилковими, оскільки саме позивач не надав відомостей про профілактичне щеплення.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 працює слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування четвертого розряду в СП "Криворізьке локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця".
22 грудня 2021 року позивача ознайомлено з наказом від 22 грудня 2021 року № 734/ОС "Про відсторонення від роботи" за підписом начальника депо. Вказаним наказом позивача відсторонено від роботи з 23 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о).
Відповідно до наказу відсторонення здійснене на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Позивач наказом від 01 квітня 2022 року № 222/ОС допущений до роботи, оскільки наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 80 дію вказаного наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 зупинено до завершення воєнного стану в Україні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України).