ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 295/11190/21
провадження № 61-10240св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 червня 2022 року у складі судді
Кузнєцова Д. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М.,
Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради (далі - КНП "Обласний медичний спеціалізований центр") про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 30 липня 2021 року наказом № 419-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади практичного психолога у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вказаний наказ, на її думку, є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки при її звільненні не було дотримано норм чинного законодавства про працю. Зокрема, зазначила, що при звільненні не було враховано її переважне право на залишенні на роботі, не було проведено порівняльний аналіз із наведенням даних, які свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі, не складено довідок продуктивності праці і кваліфікації звільнених осіб, порівняно з тими, що залишилися на роботі. Відповідач не перевірив наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації
і продуктивності праці.
Окрім того, зазначила, що відповідач також порушив порядок отримання згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на звільнення працівників у частині строків розгляду подання роботодавця про розірвання трудового договору з нею.
ОСОБА_1 просила скасувати наказ про звільнення та поновити її на посаді практичного психолога; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 липня 2021 року і до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 11 345,28 грн, а також моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 червня 2022 року
у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що при звільненні позивачки роботодавець дотримав норми законодавства про працю, оскільки ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади, що існували на час попередження про її звільнення за скороченням чисельності та штату, а також на день її звільнення, від яких вона відмовилась або які не відповідали її освітньому рівню та кваліфікації. Крім того, суд зазначив, що виборний орган профспілкової організації надав згоду на звільнення позивачки, а тому розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, було проведено відповідно до чинного законодавства.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 червня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
07 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від
28 вересня 2022 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з?ясували, чи користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі, оскільки позивачка порівняно з іншими практичними психологами, які залишилися працювати, має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Відповідач не довів виконання на момент звільнення позивачки норм статті 42 КЗпП України, не надав доказів переважного права одного працівника перед іншими на залишення на роботі.
Заявник зазначає на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 382/1039/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 554/3264/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 757/10885/16-ц та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Яремку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Богунського районного суду
м. Житомира від 20 червня 2022 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Богунського районного суду м. Житомира.
13 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Коротуну В. М.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
З 2003 року ОСОБА_1 працювала у КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" на різних посадах, а з 01 березня 2021 року - на посаді практичного психолога психіатричного відділення пізньої реабілітації № 5.
Відповідно до наказу директора КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" від 25 травня 2021 року № 147 "Про внесення змін до штатного розпису, скорочення чисельності та штату працівників" згідно з наказом Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації від 25 травня 2021 року № 794 "Про внесення змін до штатного розпису КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради", виведено зі штатного розпису КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ряд посад, зокрема, посаду практичного психолога у психіатричному відділенні пізньої реабілітації № 5.
Цього ж дня видано наказ директора КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" № 148 "Про попередження працівників про звільнення за скороченням чисельності та штату, зміну істотних умов праці", у якому попереджено всіх поіменованих у додатку № 1 до цього наказу працівників про їх наступне звільнення з 30 липня 2021 року за скороченням чисельності та штату. Зокрема, у додатку № 1 до вказаного наказу міститься і підпис позивачки про ознайомлення.
27 травня 2021 року ОСОБА_1 вручено персональне попередження від
25 травня 2021 року про її переведення за згодою або звільнення із займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, про що свідчить її особистий підпис. На звороті попередження викладений перелік вакантних посад, із яким позивачка ознайомилась, засвідчивши це своїм підписом.
27 травня 2021 року позивачка звернулася із заявою до директора підприємства про надання їй роз`яснення щодо неприйняття її заяви стосовно запропонованих посад, які її зацікавили, у зв`язку з отриманням попередження про наступне звільнення.
Листом від 03 червня 2021 року № 2134 відповідач надав відповідь про те, що згідно з наказом від 25 травня 2021 року № 794 позивачку попереджено про зміну істотних умов праці, обмежене фінансування та звільнення в разі її відмови від запропонованих їй для переведення посад.
На наступне звернення ОСОБА_1 від 04 червня 2021 року щодо процедури скорочення, невиконання правил та порушення її прав директор КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" 23 червня 2021 року надав відповідь, що підприємство, попереджаючи працівників центру про можливе їх звільнення за скороченням чисельності та штату, не допустило порушень трудового законодавства, а тому підстав повторно розглядати заяву від 27 травня
2021 року немає.
02 липня 2021 року позивачка на ім`я директора КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" подала заяву, в якій зазначила, що дає свою згоду на переведення на запропоновані посади лікаря-психолога, лікаря-психотерапевта та психолога-судового експерта.
06 липня 2021 року директор КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" надав на цю заяву відповідь про неможливість переведення позивачки на посаду лікаря-психолога чи лікаря-психотерапевта у зв`язку із тим, що її освіта не відповідає кваліфікаційним вимогам таких лікарів. Щодо переведення на посаду психолога судового експерта керівник підприємства запропонував ОСОБА_1 надати витяг з Державного реєстру атестованих судових експертів та свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта згідно з вимогами чинного на момент виникнення спірних правовідносин порядку.
Згідно з витягом із протоколу засідання профспілкового комітету КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" від 29 липня 2021 року № 11 орган первинної профспілкової організації надав згоду на розірвання трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з практичним психологом відділення № 5 ОСОБА_1