Постанова
Іменем України
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 127/21002/21
провадження № 61-5340св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя
за касаційною скаргою адвоката Люлика Романа Івановича як представника ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 березня 2023 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила поділити спільне сумісне майно, визнавши за нею право власності на 1/2 частини транспортних засобів: автомобіля марки "Audi Q7", 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, орієнтовною вартістю згідно з висновком експерта від 11 серпня 2021 року № 5/А 885 339,00 грн, та причіпа "Karavan US-2450-74-ST-GL", 2004 року випуску, вартістю за тим же висновком експерта 13 860,00 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 08 серпня 2014 року між сторонами було зареєстровано шлюб, під час якого вони придбали транспортні засоби, які зареєстровані за відповідачем, а саме: 05 березня 2020 року автомобіль марки "Audi Q7", 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та 11 березня 2020 року причіп "KARAVAN US-2450-74-ST-GL", 2004 року випуску. Враховуючи, що ці транспортні засоби є спільним майном подружжя, просила позов задовольнити.
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив встановити факт спільного проживання його та ОСОБА_1 як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2011 року до 08 серпня 2014 року; визнати спільно набутим майном подружжя 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, зареєстровану за ОСОБА_1 ; здійснити поділ спільного майна подружжя таким чином: визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ; поділити у рівних частках спільне майно подружжя, а саме: невиконане зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у вигляді загальної суми заборгованості 40 000,00 дол. США, що станом на 21 вересня 2021 року еквівалентно 1 068 000,00 грн; зарахувати розмір грошових стягнень, визначених судом як спільне сумісне майно подружжя, у вигляді половини від невиконаного зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року у розмірі 40 000,00 дол. США, що еквівалентно 534 000,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1, та 6 930,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_2, остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 527 070,00 грн.
Як на обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що починаючи з 2011 року він з ОСОБА_4 почали проживати однією сім`єю як чоловік і жінка та вести спільне господарство у квартирі АДРЕСА_2, яка належить матері ОСОБА_2, та планували придбати собі квартиру.
10 грудня 2013 року сторони у справі придбали в ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстрували на ОСОБА_4 . Квартира була куплена без ремонту, тому проживати в ній було неможливо. Оскільки у них не вистачало коштів, вони взяли кредит у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", що підтверджується кредитним договором від 10 грудня 2013 року № 74113С1, який сплатили у вересні 2017 року. В цьому договорі ОСОБА_4 зазначила місцем свого проживання квартиру АДРЕСА_2 . Тому спірна квартира є спільно набутим майном, яке підлягає поділу в порядку статей 60, 70, 74 СК України як спільне майно подружжя.
Крім того, оскільки не вистачало коштів для закінчення ремонту у квартирі, придбання меблів та інших речей, була необхідність придбати для сім`ї автомобіль, 25 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у позику 100 000,00 дол. США строком до 30 квітня 2021 року. За позичені кошти в інтересах сім`ї було придбано таке майно: 13 липня 2019 року в салоні Двері Кухні Еlіо зроблено замовлення на кухню Еlnova вартістю 5 790,00 євро та стільницю з каменя вартістю 1 450,00 дол. США, загальною вартістю на 204 000,00 грн, за це замовлення оплачено 04 березня 2020 року; 13 липня 2019 року в салоні Двері Кухні Еlіо зроблено замовлення на міжкімнатні двері Еldoor вартістю 2 625,00 євро та вхідні двері Straj вартістю 17 600,00 грн, загальною вартістю 93 200,00 грн, цей договір виконано 02 березня 2020 року; 20 грудня 2019 року в салоні Двері Кухні Еlіо придбано ліжко Lumira + ніша, загальною вартістю 35 999,00 грн; 22 і 23 грудня 2019 року придбано матраци на загальну суму 49 785,00 грн; 10 січня 2020 року в магазині АVЕ придбано ліжко-будиночок вартістю 1 700,00 дол. США; 23 січня 2020 року в салоні Двері Кухні Еlіо придбано побутову техніку на суму 171 347,00 грн, договір виконано 03 березня 2020 року; 08 травня 2020 року придбано тюлі та штори на загальну суму 29 500,00 грн; 02 червня 2020 року у ФОП ОСОБА_6 придбано шафи у квартиру на загальну суму 112 800,00 грн; 07 липня 2020 року в салоні Двері Кухні Еlіо придбано плінтус накладний для кухні, загальною вартістю 11 670,00 грн. Також для потреб сім`ї на автомобільному аукціоні "Сорагt" було придбано два автомобілі, а саме 04 листопада 2019 року - Audi Q7, 2018 року випуску, за 18 200,00 дол. США та 14 квітня 2020 року - Тoyota RAV4, 2019 року випуску, за 12 200,00 дол. США, які підлягали відновлювальному ремонту, оскільки продавались пошкодженими; ремонт виконано за спільні сімейні кошти, що підтверджується квитанціями та рахунками фактурами. 04 березня 2021 року придбано причіп "Кагаvan US-2450-74-ST-GL" вартістю 13 860,00 грн.
Оскільки строк виконання зобов`язань за договором позики від 25 жовтня 2019 року настав 30 квітня 2021 року, а кошти повернені не були, сторони вирішили продати автомобілі та здійснити погашення боргу за договором позики. ОСОБА_1, знаючи про необхідність продажу автомобіля, який був зареєстрований на її ім`я, 01 квітня 2021 року видала ОСОБА_7 довіреність щодо надання йому права продажу автомобіля з визначенням умов на власний розсуд, після чого 11 серпня 2021 року через ПП "Каролінні" автомобіль "Audi Q7", 2018 року випуску було продано за 33 000,00 дол. США, автомобіль "Тoyota RAV4", 2019 року випуску - за 25 000,00 дол. США. За рахунок отриманих від продажу автомобілів коштів 13 серпня 2021 року здійснено часткове погашення боргу перед ОСОБА_3 на суму 60 000,00 дол. США.
15 лютого 2018 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/2 частину їх спірної квартири.
Отже, спільно набутим майном подружжя, яке підлягає поділу, є: 1/2 частка квартири АДРЕСА_1, оскільки інша 1/2 цієї квартири є особистою власністю ОСОБА_2 ; невиконані зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року у сумі 40 000,00 дол. США, що станом на 21 вересня 2021 року еквівалентно 1 068 000,00 грн; причіп "Каrаvan US-2450-74-ST-GL", вартістю 13 860,00 грн.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову, у якій просила визнати автомобіль марки "Audi Q7" об`єктом права спільної сумісної власності та стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки цього рухомого майна у визначеному автотоварознавчою експертизою розмірі; визнати за нею право власності на 1/2 частку причепа "Кагаvan US-2450-74-ST-GL", 2004 року випуску, зареєстрованого 11 березня 2020 року за ОСОБА_2 .
На обґрунтування заяви посилалася на те, що 12 серпня 2021 року відповідач без її згоди здійснив відчуження автомобіля "Audi Q7", тому вона має право на компенсацію вартості 1/2 частини відчуженого транспортного засобу.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь у результаті поділу спільного сумісного майна, а саме: автомобіля марки "Toyota Rav4", 2019 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, автомобіля марки "Audi Q7", 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, причепа "Кагаvan US-2450-74-ST-GL", 2004 року випуску, прогулянкового судна моделі "Bayliner 185BR", 2005 року побудови, 1/2 частину вартості вказаного майна, що становить 1 410 510,00 грн.
Як на обґрунтування заяви посилалася на те, що на прохання ОСОБА_2 01 квітня 2021 року вона видала його знайомому ОСОБА_7 довіреність на право продажу автомобіля "Toyota Rav4", який перебував у її власності, який 12 серпня 2021 року було продано за 31 300,00 дол. США, що еквівалентно 838 840,00 грн, які відповідач привласнив собі. Також 12 серпня 2021 року він продав придбаний у шлюбі автомобіль "Audi Q7" за 61 400,00 дол. США, що еквівалентно 1 645 520,00 грн. Вартість причепу "Каrаvan US-2450-74-ST-GL" за висновком ТОВ "Подільський експертний центр" від 11 серпня 2021 року становить 13 860,00 грн. Крім цього, за час шлюбу за спільні кошти сторони придбали прогулянкове судно моделі "Bayliner 185BR", 2005 року побудови, зареєстроване за ОСОБА_2, вартість якого на 28 липня 2021 року становила 10 200,00 дол. США, що еквівалентно 322 800,00 грн. Отже, загальна вартість усіх зазначених транспортних засобів - 2 821 020,00 грн. Оскільки відповідач два з них продав, а решта перебуває у його власності, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь 1 410 510,00 грн.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про зміну зустрічного позову, у якій просив встановити факт спільного проживання як чоловіка та дружини ОСОБА_2 і ОСОБА_8 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2011 року до 08 серпня 2014 року; визнати спільно набутим майном подружжя 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, зареєстрованої за ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку цієї квартири; поділити як спільне майно подружжя у рівних частках невиконане зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на суму 40 000,00 дол. США, що станом на 21 вересня 2021 року еквівалентно 1 068 000,00 грн; зарахувати розмір грошових стягнень, визначених як спільне сумісне майно подружжя, у вигляді половини невиконаного зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року у розмірі 40 000,00 дол. США, що становить 20 000,00 дол. США та еквівалентно 534 000,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1, а також 6 930,00 грн, що підлягають стягненню з ОСОБА_2, остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 527 070,00 грн; здійснити поділ спільного майна подружжя у вигляді грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках ОСОБА_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "ПриватБанк", шляхом стягнення з позивача-відповідача на користь відповідача-позивача 1/2 частки цих коштів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 02 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки "Audi Q7", 2018 року випуску, у розмірі 442 669,50 грн, грошову компенсацію вартості 1/2 частки причепа "KARAVAN US-2450-74-ST-GL", 2004 року випуску, у розмірі 6 930,00 грн, грошову компенсацію вартості 1/2 частки судна "Bayliner 185 BR" у розмірі 161 400,00 грн. В решті вимог за первісним позовом відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Встановив факт спільного проживання як чоловіка та дружини ОСОБА_2 і ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2011 року до 08 серпня 2014 року . В решті вимог за зустрічним позовом відмовив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 916,80 грн судового збору та 8 200,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2011 року до 08 серпня 2014 року.
Придбана у період спільного проживання сторін спірна квартира № 45 є спільним майном, належним їм у рівних частках. Оскільки 15 лютого 2018 року шляхом укладання ОСОБА_1 договору дарування 1/2 частки цієї квартири ОСОБА_2 подружжя у добровільному порядку поділило цю квартиру, підстав для задоволення вимоги ОСОБА_2 про її поділ немає.
Договір позики було укладено ОСОБА_2 без згоди на це ОСОБА_1, належних доказів використання позичених коштів в інтересах сім`ї немає, тому й підстав для виникнення у подружжя солідарного обов`язку з повернення боргу немає.
Магельницький не надав доказів про наявність на депозитних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1, грошових коштів, тому немає підстав для їх поділу та стягнення на користь позивача-відповідача 1/2 частки цих грошових коштів.
Оскільки автомобіль марки "Audi Q7", причеп "KARAVAN US-2450-74-ST-GL" і судно "Bayliner 185 BR" були придбані в період шлюбу, вони є спільним майном подружжя, частки в якому є рівними. Оскільки продаж відповідачем-позивачем автомобіля було вчинено хоча і в період шлюбу, проте без згоди дружини, а також ураховуючи знаходження причепа і судна в його користуванні, з нього на її користь підлягає стягненню компенсація вартості 1/2 частини цього майна. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь половини вартості придбаного і проданого в період шлюбу автомобіля "Toyota Rav4" задоволенню не підлягають, адже цей автомобіль було зареєстровано за нею і нею ж надано довіреність на розпорядження ним, у тому числі і шляхом його продажу.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Вінницький апеляційний суд постановою від 08 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки "Audi Q7" у розмірі 442 669,50 грн та відмови у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2, скасував та в цих частинах ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки "Audi Q7" у розмірі 442 669,50 грн відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив. Визнав спільно набутим майном подружжя 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 236352005101), зареєстрованої за ОСОБА_1 . Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку цієї квартири. Невиконане зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у вигляді заборгованості у розмірі 40 000,00 дол. США, що станом на 02 січня 2023 року еквівалентно 1 462 720,00 грн, поділив у рівних частках між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, визначив по 20 000,00 дол. США боргу за кожним. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 365 670,00 грн у рахунок компенсації вартості майна, що підлягало поділу як спільне сумісне майно подружжя. В решті рішення суду залишив без змін. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 9 303,70 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав дарування ОСОБА_1 1/2 частини спірної квартири ОСОБА_2 як вирішення в добровільному прядку питання щодо поділу між сторонами спільного майна.
Ураховуючи, що договір позики від 25 жовтня 2019 року укладений ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, зобов`язання за ним, що залишилися невиконаними, підлягають поділу між сторонами в рівних частинах.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача-позивача грошової компенсації вартості 1/2 частки причепа "KARAVAN US-2450-74-ST-GL" і судна "Bayliner 185 BR" як спільного майна, тому сума, шляхом зарахування суми їх вартості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за договором позики підлягає зменшенню.
Крім цього, встановивши, що спірні автомобілі були придбані у період шлюбу та продані сторонами у ньому, суд першої інстанції помилково прийняв рішення про стягнення з відповідача-позивача половини вартості проданого ним автомобіля "Audi Q7".
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення вартості зареєстрованого на ім`я ОСОБА_1 та реалізованого за її дорученням автомобіля "Toyota Rav4"; в частині встановлення факту спільного проживання сторін у справі як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2011 року до 08 серпня 2014 року; в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_2 про поділ коштів на депозитних рахунках в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 10 квітня 2023 року, адвокат Люлик Р. І. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 08 березня 2023 року та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 03 липня 2019 року у справі № 554/14662/15, від 08 квітня 2020 року у справі № 361/7130/15, від 30 січня 2019 року у справі № 372/1558/16, від 15 жовтня 2020 року у справі № 483/812/19, від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17, від 06 березня 2019 року у справі № 754/11103/16, від 30 січня 2019 року у справі № 372/1558/16, від 17 квітня 2019 року у справі № 631/1982/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/2831/16, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 лютого 2019 року у справі № 596/820/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 04 квітня 2018 року у справі № 1316/3987/12; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник зазначає про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 заперечувала факт проживання з ОСОБА_2 як чоловіка та жінки, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю, набуття до шлюбу спільного сумісного майна, про що зазначала у відзиві на його позов, проте її доводи неправильно покладені в основу рішення потягли за собою хибні висновки колегії суддів апеляційної інстанціїщодо визнання нею такого факту.