ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 120/10943/21-а
адміністративне провадження № К/990/26061/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року (головуючий суддя - Чернюк А.Ю.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді: Боровицький О.А., Сушко О.О.)
у справі № 120/10943/21-а
за позовом військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про стягнення коштів.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- стягнути грошові кошти у повному розмірі виплаченого військовою частиною НОМЕР_1 відшкодування в розмірі 155 143, 45 грн за шкоду, фактично завдану ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання обов`язків військової служби на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 в тилу;
- стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в сумі 2 327,45 грн.
2. У обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що у грудні 2015 року було вчинено дорожньо-транспортну пригоду за участю позивача, в результаті якої завдано шкоду іншому учаснику пригоди. Позивачем було відшкодовано шкоду в сумі 155 143,45 грн, яку просить стягнути з відповідача.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в сумі 155 143,45 грн.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в сумі 34 050 грн.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
5. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, а провадження у справі закрити.
6. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
8. 24 грудня 2015 року ОСОБА_1 вчинено діяння, що мало ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 425 Кримінального кодексу України (недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану).
9. Постановою слідчого від 28 березня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240160001124 від 25 грудня 2015 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
10. Копію постанови направлено начальнику районного відділення поліції для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте протокол про адміністративне правопорушення не був складений органом внутрішніх справ.
11. Як встановлено постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі №676/145/19, під час службової поїздки ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3 "б", 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем марки "Mitsubishi Pajero", д.н.з. НОМЕР_2, чим наніс істотної шкоди громадянину ОСОБА_2 в розмірі 253 337,44 грн. В подальшому відшкодування частини вказаної шкоди в розмірі 153 337,44 грн було покладено на військову частину НОМЕР_1, а частину у розмірі 100 000 грн на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
12. Також цим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 під час службової поїздки вважався таким, що виконував обов`язки військової служби. Поряд з цим, керував транспортним засобом, незареєстрованим у встановленому порядку, без державних номерних знаків, а також з не застрахованою цивільно-правовою відповідальністю. Таким чином, фактично допустив правопорушення, передбачені частиною шостою статті 121, частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, рухаючись в напрямку міста Кам`янця-Подільського виїхав на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення передньої лівої частини автомобіля марки "Nissan Terano 2" з передньою лівою частиною автомобіля марки "Mitsubishi Pajero", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався в напрямку міста Хмельницький (назустріч), чим порушив п.п. 2.3 "б", 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху та допустив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
13. 07 червня 2021 року військовою частиною НОМЕР_1 виконано постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 676/145/19 шляхом сплати на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 155 143,45 грн за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_1 під час виконання ним обов`язків військової служби 24 грудня 2015 року.
14. ОСОБА_1 добровільно не відшкодував завдану з його вини шкоду, зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 виключений з 01 серпня 2017 року та направлений до нового місця служби - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15. В зв`язку з тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань, виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" Ямпільський районний військовий комісаріат Вінницької області переформовано, відомості щодо проходження на даний час ОСОБА_1 військової служби відсутні.
16. Днем виникнення підстав, які дають військовій частині НОМЕР_1 право на пред`явлення вимог до ОСОБА_3, є день сплати грошових коштів на виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 676/145/19, а саме 07 червня 2021 року.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про обов`язок відповідача відшкодувати військовій частині НОМЕР_1 завдану шкоду в загальному розмірі 155 143,45 грн, чого не було зроблено.
18. В ході розгляду справи судом не було встановлено щодо відповідача обставин, встановлених статтею 9 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", які виключають матеріальну відповідальність сторони.
19. Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача та ухвалюючи нове рішення, виходив з того, що судовими рішеннями у справі № 676/145/19 встановлено причини завдання шкоди, її розмір та винна особа, тому з урахуванням частини четвертої статті 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон № 160-IX) позивач мав право не призначати службове розслідування.
20. Залежно від форми вини та наявності або відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 6 Закону № 160-IX, військовослужбовець несе повну або обмежену матеріальну відповідальність. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази підписання відповідачем письмового зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності, то його не може бути притягнуто до такої відповідальності.
21. Оскільки позивач не надав доказів про те, що шкода йому завдана внаслідок умисних протиправних дій відповідача, то відсутні підстави для притягнення його до повної матеріальної відповідальності.
22. Разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджується шкода, завдана військовій частині, протиправна поведінка відповідача внаслідок неналежного виконання службових обов`язків та причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою, суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності відповідно до статті 5 Закону № 160-IX у розмірі не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб (2 270 грн х 15).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Відповідач у обґрунтування касаційної скарги звертав увагу на положення частини першої статті 354 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
24. Оскільки предметом розгляду у справі є приватно-правові відносини - відшкодування шкоди в порядку регресу, то справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та слід закрити провадження у справі.
25. Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними в порядку регресу військовій частині відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства, що унеможливлює звернення з таким позовом до адміністративного суду.
26. Спірні правовідносини не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав, свобод та інтересів особи від порушень із боку суб`єкта владних повноважень й не стосуються оскарження дій останнього, а виникли з деліктного зобов`язання - внаслідок завдання шкоди.
27. Вказував на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а, що призвело до порушення правил предметної підсудності.
28. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні, звертаючи увагу на неподібність правовідносин у справі № 200/22363/16-а та у розглядуваній справі.
29. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 910/12405/21, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в інший спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
30. У справі № 200/22363/16-а питання щодо того, що спір про відшкодування військовослужбовцем в порядку регресу шкоди військовій частині є публічно-правовим чи приватно-правовим було предметом апеляційного розгляду, а в справі № 120/10943/21-а в суді апеляційної інстанції таке питання не було предметом дослідження, як і не застосовувалися висновки Верховного Суду щодо підсудності цього спору.
31. Також позивач просив залишити касаційну скаргу без руху у зв`язку з пропуском відповідачем строку на касаційне оскарження судового рішення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
33. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а (провадження № 11-720апп18).
34. Звернувшись з касаційною скаргою, відповідач наполягає на належності даного спору до юрисдикції цивільних судів, відповідно існуванні підстав для закриття провадження.
35. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
36. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
37. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.