ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 161/5528/19
провадження № 61-13054св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року у складі судді Олексюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 із позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Просила визнати спільною сумісною власністю подружжя: квартиру АДРЕСА_1, площею 42,9 кв. м; автомобіль марки "Mitsubishi Pajero 3.2 DID", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0722880700:03:001:6260, у с. Новостав Луцького району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3735, у с. Гірка Полонка Луцького районі Волинської області для ведення особистого селянського господарства; тимчасову споруду на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки у м. Луцьку - дитячий майданчик та кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1"; належної ОСОБА_2 до відчуження частки корпоративних прав Приватного підприємства "Зовнішпродторг" (далі - ПП "Зовнішпродторг"; стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частини майна: автомобіля марки "Mitsubishi Pajero 3.2 DID", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіля марки "Volkswagen Transporter", 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; належної ОСОБА_2 до відчуження частки корпоративних прав ПП "Зовнішпродторг"; визнати за нею право власності на 1/2 частини майна: земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер 0722881600:01:001:3735, у с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області для ведення особистого селянського господарства, тимчасової споруди на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки у м. Луцьку - дитячий майданчик та кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1".
Позов обґрунтований тим, що 08 червня 1996 року між сторонами укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області за № 485. У шлюбі народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Шлюбні відносини між нею та відповідачем припинилися, спільного господарства сторони не ведуть через істотну відмінність поглядів щодо суті та змісту сімейних відносин, подальше сімейне життя і збереження сім`ї є неможливим, у зв`язку із чим просила шлюб розірвати.
У зв`язку із припиненням фактичних шлюбних відносин виникла необхідність у поділі майна, набутого за час шлюбу.
У травні 2019 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що за час шлюбу за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру, гараж та підвальне приміщення у АДРЕСА_2, загальною площею 148,3 кв. м. Крім того, у шлюбі ОСОБА_1 набуто у власність автомобіль марки "KIA Ceed", номерний знак НОМЕР_3 .
Просив визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири, гаража та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2, та право власності на 1/2 частину автомобіля марки "KIA Ceed", державний номерний знак НОМЕР_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року первісний та зустрічний позови задоволені частково.
Шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області 08 червня 1996 року, актовий запис № 485, розірвано.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, гаража та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
В інших частинах первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року без змін.
Задовольнивши позови частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які були б достатніми для ствердження факту того, що один з подружжя відчужив чи використав майно на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї, або приховав таке майно, тому таке майно не може враховуватися при поділі.
Транспортний засіб марки "MitsubishiPajero 3.2 DID", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, належав ОСОБА_1 та був відчужений нею через свого представника за довіреністю від 04 травня 2016 року за час шлюбу на користь ОСОБА_6 . Діючи на підставі довіреності, ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 здійснював управління своїм власним майном та майном, яке було зареєстровано на позивачку. Відповідно вимога щодо стягнення компенсації з ОСОБА_2 вартості транспортного засобу є безпідставною.
Тимчасова споруда на території Центрального парку культури та відпочинку імені Лесі Українки в м. Луцьку - дитячий майданчик та кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" не перебуває у власності ОСОБА_2, а використовується ним у підприємницькій діяльності та встановлена на підставі паспорту прив`язки, що виданий управлінням містобудування та архітектури № 82-б/н -1 (тс) від 15 березня 2019 року, за ним закріплено територію для комплексного благоустрою дитячого містечка "Диво" та групи малих архітектурних форм площею 9 400,0 кв. м із встановленою платою за користування строком на 10 (десять) років (сервітут).Враховуючи те, що вказане майно не є особистою приватною власністю відповідача, а перебуває в оренді для здійснення підприємницької діяльності, воно не може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя та бути об`єктом поділу.
Належна ОСОБА_2 частка корпоративних прав у ПП "Зовнішпродторг" (код ЄДРПОУ 36959631) становила 50 % статутного капіталу підприємства. Згідно з копією протоколу засновників (учасників) ПП "Зовнішпродторг" № 1 від 13 лютого 2014 року за договором купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року ОСОБА_2 відчужив належну йому частку засновника (учасника) приватного підприємства ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_6 включено до складу засновників (учасників) ПП "Зовнішпродторг" з часткою у статутному капіталі в розмірі 350 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу. Крім того, в матеріалах справи відсутня оцінка розміру частки ОСОБА_6 у статутному капіталі ПП "Зовнішпродторг" станом на 2022 рік.
ОСОБА_1 не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 вносив під час шлюбу кошти до статутного капіталу приватного підприємства для здійснення підприємницької діяльності за спільні кошти подружжя, а не за особисті кошти, в матеріалах справи відсутні достатні докази для спростування факту того, що ОСОБА_2 діяв виключно як суб`єкт господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності.
У період відчуження ОСОБА_2 частки у статутному капіталі підприємства діяла довіреність ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 від 04 травня 2016 року на представництво її інтересів з усіма необхідними повноваженнями у будь-яких органах, з усіх без винятку питань, що стосуватимуться розпорядження будь-яким належним їй нерухомим майном та/або рухомим, в тому числі, але не виключно корпоративними правами. Така довіреність не була оспорена, визнана недійсною, так само як і не було оспорено, визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав. Вищевказану частку у статутному капіталі ОСОБА_2 відчужив третій особі, яка не є учасником справи, а тому вирішення судом питання про майнові права останньої є неможливим без її безпосередньої участі у справі.
Щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості транспортного засобу марки "VolkswagenTransporter", 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, то право власності за ОСОБА_2 на вищевказаний транспортний засіб зареєстровано 19 січня 2011 року. Цей транспортний засіб придбав ОСОБА_2 для використання при здійсненні підприємницької діяльності. Доказів, які б спростовували зворотній факт чи обставини, ОСОБА_2 не надала. Надалі такий транспортний засіб також було відчужено на користь третьої особи - ОСОБА_6 . Доказів того, що цей транспортний засіб відчужено без згоди позивачки ОСОБА_1 та не в інтересах сім`ї позивачка не дала. Суд не встановив, коли саме було припинено шлюбні відносини між сторонами і про це у позовній заяві про розірвання шлюбу ОСОБА_1 не зазначила.
Щодо позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири, гаража та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2, то будь-яких доказів на підтвердження того, що вказане майно придбано ОСОБА_1 за власні кошти зі згоди іншого з подружжя суду не надано. Майнові права й обов`язки подружжя в договірному порядку визначені не були. Враховуючи наведене та виходячи з принципу рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 суд визнав право власності на 1/2 частину квартири, гаража та підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Щодо вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_1, визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,13 га кадастровий номер 0722881600:01:001:3735, у с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки в с. Новостав Луцького району та визнання права власності на 1/2 частину автомобіля марки "KiaCeed", номерний знак НОМЕР_3, що зареєстрований за ОСОБА_1, то суд першої інстанції відмовив у цій частині позову, в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалося.
Суд першої інстанції, відмовляючи у вказаній частині позову, зазначив, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована в с. Новостав Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880700:03:001:6260, станом на день розгляду справи зареєстроване за ОСОБА_6, яка не є учасником справи. Суд позбавлений можливості станом на день розгляду справи вирішувати питання про визнання майна, що належить такій особі станом на день розгляду справи, спільною сумісною власністю сторін.
Щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,13 га кадастровий номер 0722881600:01:001:3735, у с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області для ведення особистого селянського господарства, суд зазначив, що не вбачає належних підстав для задоволення позовної вимоги про визнання цієї земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частки у такому майні за ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що це майно є особистою власністю ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, просить скасувати судові рішення в частині часткового задоволення зустрічного позову, відмовити у задоволенні зустрічного позову; скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, задовольнити її вимоги в частині поділу автомобіля марки "Mitsubishi Pajero 3.2 DID", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіля марки "Volkswagen Transporter", 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; належної ОСОБА_2 до відчуження частки корпоративних прав ПП "Зовнішпродторг"; тимчасової споруди на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки у м. Луцьку - дитячого майданчика та кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1".
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, провадження № 12-71гс20; у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18, від 03 лютого 2021 року у справі № 645/2078/18, провадження № 61-15621св19, від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14-ц, провадження № 61-24061св18, від 25 березня 2020 року у справі № 161/79/18, провадження № 61-13000св19, від 23 лютого 2022 року у справі № 440/139/19, провадження 61-10709св21, від 19 січня 2022 року у справі № 199/8880/18/, провадження № 61-575св21, від 26 травня 2021 року у справі № 638/11812/15-ц, провадження № 61-4458св20, від 14 вересня 2021 року у справі № 916/2024/20, від 14 квітня 2021 року у справі № 320/4916/19, провадження № К/9901/8517/20, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, провадження № К/9901/8838/19, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17; у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15; відсутній правовий висновок касаційного суду щодо можливості прийняття доказів, поданих неналежним представником; суд прийняв неналежні докази та встановив обставини на підставі цих доказів, належним чином не дослідив всі докази у справі.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Майно, яке вона просить поділити, придбане у шлюбі та є спільною власністю подружжя. ОСОБА_2 такі обставини не спростував.
Суди неправомірно відмовили у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації 1/2 вартості відчужених автомобілів. У разі розпорядження одним із подружжя спільним майном інший з подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
Статутний капітал приватного підприємства є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу. Належна ОСОБА_2 до відчуження частка корпоративних прав ПП "Зовнішпродторг" підлягає поділу між сторонами, адже сформована за рахунок коштів подружжя.
Суд вирішив позовну вимогу про поділ тимчасової споруди на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки у м. Луцьку - дитячого майданчика та кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі недопустимих доказів. Договір оренди торгівельного павільйону та групи літніх майданчиків поданий представником відповідача адвокатом Кушніруком А. В., якого за її клопотанням суд визнав неналежним представником. Тому суд не міг приймати докази, подані неналежним представником відповідача.
У справі відсутня ухвала про прийняття зустрічного позову до розгляду та об`єднання позовів. Суд не перевірив прийнятність зустрічної позовної заяви.
Копія інформаційної довідки № 165122877 від 26 квітня 2019 року, з якої суд встановив, що квартира, гараж та підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровані за нею, не містить засвідчувального напису.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що 04 травня 2016 року ОСОБА_1 видала на його ім`я нотаріально посвідчену довіреність для управління майном.
Правову оцінку довіреності надано в інших справах, зокрема № 161/20876/19, 161/809/20, 161/20878/19.
На підставі цієї довіреності він відчужив автомобіль марки "MitsubishiPajero 3.2 DID", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, придбаний за його особисті кошти для використання у господарській діяльності. Тимчасова споруда на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки у м. Луцьку - дитячий майданчик та кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1" перебуває в нього на праві оренди, а не власності. Суд не визнавав його представника неналежним, оскільки повноваження адвоката підтверджуються відповідними документами. В матеріалах справи відсутня оцінка розміру частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ПП "Зовнішпродторг" та не підтверджено формування цього капіталу внесенням коштів подружжя.
Належна йому частка корпоративних прав у ПП "Західзовнішторг" становила 50,0 % статутного капіталу підприємства.
За договором купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року він здійснив відчуження належної йому частки засновника (учасника) приватного підприємства ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_6 було включено до складу засновників (учасників) ПП "Західзовнішторг" з часткою 50,0% статутного капіталу.
На сьогодні згідно з договором купівлі-продажу частку у статутному капіталі ПП "Західзовнішторг" відчужено ОСОБА_7 за 1000,00 грн, про що внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Статутний капітал ПП "Західзовнішторг" є декларативним, так і не був сформований, відповідно подружжя спільних коштів не вносило.
Зустрічна позовна заява прийнята протокольною ухвалою суду, законність якої підтверджується ухвалою Волинського апеляційного суду від 24 січня 2022 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у розмірі 23 052,00 грн до ухвалення судового рішення у цій справі, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів тавимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_8 перебувають у шлюбі з 08 червня 1996 року.
У шлюбі народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04 травня 2016 року ОСОБА_1 видала ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність № 891 на представництво інтересів з усіма необхідними повноваженнями у будь-яких органах, з усіх без винятку питань, що стосуватимуться розпорядження будь-яким належним їй нерухомим майном та/або рухомим, в тому числі, але не виключно корпоративними правами строком до 03 равня 2019 року (т. 2, а. с. 52-54).
На підставі цієї довіреності ОСОБА_2 продав ОСОБА_6 автомобіль марки "Mitsubishi Pajero 3.2 DID", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_1 в період шлюбу.
Належна ОСОБА_2 частка корпоративних прав у ПП "Зовнішпродторг" (код ЄДРПОУ 36959631) становила 50 % статутного капіталу підприємства. Згідно з копією протоколу засновників (учасників) ПП "Зовнішпродторг" № 1 від 13 лютого 2014 року, за договором купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року ОСОБА_2 відчужив належну йому частку засновника (учасника) приватного підприємства ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_6 включено до складу засновників (учасників) ПП "Зовнішпродторг" з часткою в статутному капіталі в розмірі 350 000 грн, що становить 50 % статутного капіталу.
Право власності на нерухоме майно, а саме квартиру, гараж та підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_1 у період шлюбу, а саме 20 лютого 2009 року, що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 165122877 від 26 квітня 2019 року (т. 1, а. с. 92-93).
Суд апеляційної інстанції встановив, що подані в апеляційний суд декларації про майновий стан та доходи ОСОБА_1 за 2019 та 2020 роки не свідчать про здійснення купівлі-продажу майна без отримання коштів, оскільки кошти у власність набуває продавець, яким є ОСОБА_1, а не її представник. Жодного доказу, який би підтверджував, що не відбулося реальної передачі коштів від ОСОБА_6 і її неспроможність придбати майно вона не надала. Суд не встановив жодних несприятливих наслідків для ОСОБА_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/20878/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська М. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та квартири, застосування наслідків недійсності цих договорів, яке залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 не оспорювала довіреність, зловмисної домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 суд не встановив.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із статтею 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно зі статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18, від 03 лютого 2021 року у справі № 645/2078/18, провадження № 61-15621св19, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, та врахований судами при вирішенні справи.
Стосовно компенсації вартості 1/2 частини автомобілів
ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частини майна: автомобіля марки "Mitsubishi Pajero 3.2 DID", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіля марки "Volkswagen Transporter", 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суди виходили з того, що автомобіль "MitsubishiPajero 3.2 DID", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, відчужений ОСОБА_1 на підставі довіреності від 04 травня 2016 року в інтересах сім`ї; транспортний засіб марки "VolkswagenTransporter", 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, придбаний відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, надалі відчужений на користь третьої особи - ОСОБА_6 . Доказів того, що цей транспортний засіб відчужено без згоди ОСОБА_1 та не в інтересах сім`ї, вона не надала.