ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 820/948/18
касаційне провадження № К/9901/56835/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 (суддя Сагайдак В.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 (головуючий суддя - Сіренко О.І., судді - Калиновський В.А., Чалий І.С.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,
УСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 12.06.2017 №0001011316.
На обґрунтування позову Підприємство послалося на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо визначення штрафних санкцій за статтею 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки податок на доходи фізичних осіб перераховувались Підприємством одночасно із виплатою заробітної плати.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 24.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 12.06.2017 №0001011316.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про протиправність оскаржуваного рішення з підстав того, що позивач не вчиняв порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 127 ПК України. Також, суди зазначили про відсутність повторності, оскільки порушення були виявлені контролюючим органом в межах однієї перевірки та дискреційність повноважень контролюючого органу щодо визначення розміру штрафних санкцій.
Відповідач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127 ПК України.
Скаржник зазначає, що судами не враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 у справі №21-2919а15, та доводить, що виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 ПК України, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень. Скаржник, посилаючись на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 10.11.2015 у справі №21-2919а15, від 22.03.2016 у справі №813/6774/13-а, Верховного Суду, викладені у постановах від 22.05.2018 у справі №820/6437/16, доводить, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 ПК України.
Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.12.2023 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 26.12.2023.
Відповідач подав клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 24.12.2020 №755, від 30.09.2020 №529.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 43983495).
Також, відповідачем заявлено клопотання про скасування судових рішень попередніх інстанцій та залишення позову без розгляду з підстав пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Разом з цим, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що з урахуванням положень статті 341 КАС України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки дане питання не досліджувалось судами попередніх інстанцій, а відповідач під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не порушував питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Щодо правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає про таке.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Філії "Пісочинське ДЕП" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 24.05.2017 №3962/20-40-14-08/33817555 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення платником, зокрема: підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1016650,48 грн, у тому числі: вересень 2012 року на суму 24093,84 грн, жовтень 2012 року на суму 43069,59 грн, листопад 2012 року на суму 32636,58 грн, грудень 2012 року на суму 54856,82 грн, січень 2013 року на суму 29729,49 грн, лютий 2013 року на суму 42481,08 грн, березень 2013 року на суму 49892,46 грн, квітень 2013 року на суму 47572,99 грн, травень 2013 року на суму 45403,29 грн, червень 2013 року на суму 10468,4 грн, липень 2013 року на суму 49376,35 грн, грудень 2013 року на суму 3045,85 грн, січень 2014 року на суму 35738,25 грн, лютий 2014 року на суму 37798,78 грн, березень 2014 року на суму 30498,67 грн, квітень 2014 року на суму 0,99 грн, травень 2014 року на суму 5683,18 грн, червень 2014 року на суму 2935,21 грн, липень 2014 року на суму 3862,30 грн, вересень 2014 року на суму 10262,17 грн, жовтень 2014 року на суму 20004,98 грн, листопад 2014 року на суму 35800,40 грн, грудень 2014 року на суму 32077,04 грн, січень 2015 року на суму 6336,99 грн, лютий 2015 року на суму 7057,76 грн, березень 2015 року на суму 2817,66 грн, квітень 2015 року на суму 13100,49 грн, травень 2015 року на суму 733,59 грн, червень 2015 року на суму 15625,98 грн, липень 2015 року на суму 33207,83 грн, серпень 2015 року на суму 24726,48 грн, вересень 2015 року на суму 28861,62 грн, листопад 2015 року на суму 33432,77 грн, грудень 2015 року на суму 66,41 грн, січень 2016 року на суму 21946,67 грн, лютий 2016 року на суму 53908,77 грн, березень 2016 року на 43964,25 грн, квітень 2016 року на суму 42732,93 грн, травень 2016 року на суму 3704,94 грн; підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129, підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129, пункту 129.4 статті 129 ПК України, за прострочку встановлених строків сплати податку на доходи фізичних осіб нарахована пеня в сумі 12764,74 грн, за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 нарахована пеня в сумі 5497,38 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки, контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.06.2017 №0001011316, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 364320,02 грн, з яких: за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 353122,16 грн, пеня - в сумі 11197,86 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.