ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року
м. Київ
справа №823/1390/17
касаційне провадження № К/9901/46725/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
ррозглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2017 №307-13 та № 3058-13.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: у 2016 році не встановлювався новий податок на відповідній території (транспортний податок діяв і у 2015 році) та не змінювалася його ставку (25000,00 грн.), а лише змінювалися вимоги до об`єкта оподаткування транспортним податком, з огляду на що саме 2016 рік є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком, а 2017 рік - бюджетним періодом, з урахуванням того, що відповідачем не було доведено виконання вимог законодавства; оскаржувані податкові повідомлення-рішення були сформовані з порушенням терміну, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, а саме після 01 липня 2016 та 2017 років; згідно зробленого позивачем розрахунку середньоринкова вартість належного йому автомобіля станом на 01.01.2017 не перевищувала 1200000,00 грн.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 09.10.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 29.08.2017 №307-13 та № 3058-13.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у 2016 році не встановлювався новий податок на відповідній території (транспортний податок діяв і у 2015 році) та не змінювалася його ставку (25000,00 грн.), а лише змінювалися вимоги до об`єкта оподаткування транспортним податком, з огляду на що саме 2016 рік є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком, а 2017 рік - бюджетним періодом, з урахуванням того, що відповідачем не було доведено виконання вимог законодавства. Також, суд вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були сформовані з порушенням терміну, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, а саме 29.08.2017, що також є підставою для їх скасування.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.02.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що: оподаткування належного позивачу автомобіля у 2016 році повинно було здійснюватися на підставі положень підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VІІІ, з урахуванням того, що у 2016 році не встановлювався новий податок та не змінювалася його ставку, а лише змінювалися вимоги до об`єкта оподаткування таким податком, а також зважають на те, що вартість належного позивачу автомобіля станом на 01.01.2017 була більшою визначеного законодавцем мінімального розміру середньоринкової вартості легкових автомобілі, які є об`єктами оподаткування Також, суд вказав, що незважаючи на те, що останні зміни до Положення про транспортний податок були внесені рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 № 2-136 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25.06.2015 № 2-1312 "Про затвердження Положень та встановлення місцевих податків і зборів на території міста Черкаси", ця обставина не є перешкодою для визнання позивачу податкових зобов`язань із транспортного податку з урахуванням пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20.12.2016 № 1791-VIII.
ОСОБА_1 оскаржив рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 10.04.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд проігнорував ту обставину, що до статті 267 Податкового кодексу України були внесені зміни пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому було прийняті оспорювані рішення. Також скаржник посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були сформовані з порушенням терміну, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що автомобіль, який належить позивачу, відноситься до об`єктів оподаткування у 2016 та у 2017 роках згідно інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.12.2023 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 26.12.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля BMW, модель X6, з об`ємом двигуна 2993 куб.см., 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, дата першої реєстрації - 09.03.2016, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
29.08.2017 Управління прийняло податкові повідомлення-рішення: №308-13, визначила ОСОБА_1 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 20833,33 грн.; №307-13, яким визначила ОСОБА_1 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 грн.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугували відомості з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку та торгівлі України.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014, яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до внесення змін згідно із Законом № 909-VIII від 24.12.2015) визначали, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016, було внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме: "об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року". Ставка податку у розмірі 25000 гривень залишилась така ж.
Статтею 57 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 909-VIII від 24.12.2015 визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Положеннями статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, 57 цієї Конституції.
Принцип стабільності податкового законодавства, визначений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), регламентує, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Положеннями пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Таким чином, принцип стабільності податкового законодавства поширюється й на відповідні рішення органів місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду, до початку наступного бюджетного періоду.
Згідно підпунктом 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час встановлення податку обов`язково визначається такий елемент як об`єкт оподаткування.
Положеннями статті 22 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
Отже, Законом № 909-VIII від 24.12.2015 фактично було внесено зміни до об`єкту оподаткування транспортним податком з 01.01.2016.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, транспортний податок згідно Податкового кодексу України є місцевим податком.
У свою чергу, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Таким чином, встановлення податку на майно, зокрема, в частині транспортного податку, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Згідно з частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.