ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 820/4680/17
касаційне провадження № К/9901/66500/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 (суддя - Панченко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління форми "Ф" від 30.06.2017: №34503-13 на суму 84137,92 грн; №34505-13 на суму 81613,43 грн; №34506-13 на суму 4941,51 грн; №34508-13 на суму 3034,36 грн; №34509-13 на суму 334,33 грн; №34510-13 на суму 12487,44 грн, всього на суму 186548,99 грн.
На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що відповідачем не правильно визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу за 2016 рік. Позивач вважає, що при нарахуванні сум податку на нерухоме майно, відповідачем було неправомірно визначено ставку податку у розмірі 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, оскільки така ставка не може перевищувати 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 22.11.2017 позов задовольнив частково, скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 30.06.2017 №34503-13 на суму 42068,96 грн; №34505-13 на суму 40806,72грн; №34506-13 на суму 2470,75 грн; №34508-13 на суму 1517,18 грн; №34509-13 на суму 167,16 грн; №34510-13 на суму 6243,72 грн. Решту позовних вимог залишив без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік обчислена контролюючим органом за невірно визначеною ставкою, яка враховується для обчислення вказаного податку та без урахування пільг, встановлених Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.10.2018 скасував рішення суду першої інстанції від 22.11.2017 та ухвалив нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновків про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав правильного визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, відповідно до положень підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, правомірне застосування відповідачем пільги при визначенні бази оподаткування об`єктів житлової нерухомості у розмірі 180 кв.м. відповідно до положень підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Також, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ПК України та рішенням Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 не передбачено надання пільг. Правомірність зазначеного рішення Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 встановлена судовим рішенням у справі №820/762/18 і не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи, відтак відповідачем правомірно нараховані податкові зобов`язання за нежитлову нерухомість, з урахуванням ставок визначених Рішенням Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 V сесії VII скликання, виходячи з встановленого радою розміру 2 відсотків.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що контролюючий орган, обчислюючи (нараховуючи) податкові зобов`язання, застосував граничну максимальну ставку податку в розмірі 2 відсотків, в той час, коли відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України гранична максимальна ставка податку складала 1,5 відсотків. Скаржник вважає, що суди мали застосувати положення підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 26.12.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 35,7 кв м.; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 45,5 кв м; будинку за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 137,4 кв м.
Також, у власності позивача перебувають об`єкти нежитлової нерухомості: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 179,3 кв м.; нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 453,1 кв м; комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 2961,3 кв м.; нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 110,1 кв м.; комплекс за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 3052,9 кв м.
Наявність вказаної нерухомості у власності позивача та її склад підтверджується копіями свідоцтв про право власності, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна №103032840.
У зв`язку із наявністю у власності позивача зазначеної нерухомості, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017:
№34503-13, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 84137,90 грн;
№34505-13, яким платнику нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 81613,43 грн;
№34508-13, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 3034,36 грн;
№34506-13, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 4941,51 грн;
№34509-13, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 334,33 грн;
№34510-13, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 12487,44 грн.
Контролюючий орган, здійснюючи відповідні нарахування з податку на нерухоме майно та приймаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що у власності позивача перебуває декілька типів об`єктів нерухомості, в зв`язку з чим, при обчисленні сум податку мав застосувати пільгу відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.
При визначенні ставок податку, відповідачем було враховано окрім інших рішень, також рішення Караванської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 19.01.2016 V сесії VII скликання, яким для житлових будинків, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено ставку 1 відсоток від мінімальної заробітної плати на 01.01.2016, та для інших типів нежитлових будівель встановлено ставку 2 відсотки від мінімальної заробітної плати на 01.01.2016. Мінімальна заробітна плата у 2016 році становила 1378,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Положеннями частини першої статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України, місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", (набрав чинності 01.01.2015), викладено у новій редакції статтю 266 ПК України, якою запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України (в редакції чинній на 1 січня 2015 року) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв метр бази оподаткування.