ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року
м. Київ
справа №826/10917/16
касаційне провадження № К/9901/28523/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі №826/10917/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі у тексті - відповідач, ДПІ), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 №2520-1305.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначила про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки ОСОБА_1 є платником єдиного податку та використовує земельну ділянку під нерухомим майном у своїй господарській діяльності (здає нежитлове приміщення в оренду), а тому, звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.
Відповідач у запереченнях вказує на відповідність прийнятого ним рішення вимогам податкового законодавства, посилаючись на обов`язок позивача сплачувати орендну плату за землю, оскільки, як власник нерухомого майна, є платником земельного податку в розумінні податкового законодавства. В порушення ст.244-2 КАС, при вирішенні даного спору судом безпідставно не врахований висновок щодо застосування норм права з аналогічних правовідносин, викладений у постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі №826/14703/13-а.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2017 адміністративний позов задоволено повністю.
Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що, з урахуванням того, що позивач є платником єдиного податку і використовує нежилі приміщення для провадження господарської діяльності, нарахування податкового зобов`язання із земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під такими приміщеннями, є протиправним та суперечить положенням пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, а тому, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі від 29.04.2016 №2520-1305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 281 895,69 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.01.2018 апеляційну скаргу відповідача задовольнив, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2017 скасував та прийняв нову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовив.
Залишаючи позов без задоволення, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, його прийнято контролюючим органом на підставі права користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне позивачці приміщення, що засвідчується наявним у матеріалах справи Витягом з технічної документації № Н-00720/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 72:052:001), виданим Головним управлінням земельних ресурсів КМДА ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невірне застосування та порушення судом норм матеріального права, наполягає на тому, що здійснення розрахунку розміру земельного податку власнику нежитлової будівлі без дослідження умов, на яких земельна ділянка під нежитловою будівлею АДРЕСА_1 належала попередньому власнику є порушенням правил застосування статті 137 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.
Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.02.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 26.12.2023.
Відповідачем 15.11.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893 та наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39471390) - на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44116011).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №543742 від 01.01.2012 є платником єдиного податку третьої групи, одним із видів господарської діяльності за КВЕД-2010 є 70.20 "здавання під нам власності та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення"; місцем провадження господарської діяльності визначено місто Київ, вулиця І. Клименка, 15.
Водночас, Позивач є власником двоповерхової нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 847,9 кв м, по АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, належне на праві власності приміщення Позивач здає в оренду частинами, що підтверджується наданими договорами оренди нежитлових приміщень від 23.08.2013 №20/1, від 01.05.2014 №18/2 та від 01.02.2015, укладеними з орендарями - ТОВ "Клініка репродуктивної медицини "Надія", ТОВ "Мистем фо груп" та ФОП ОСОБА_2
ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) прийняла податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 №2520-1305, яким визначила суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на 2016 рік у розмірі 281 895,69 грн.
ДПІ у Солом`янському районі дійшла висновку, що Позивач як фізична особа, у власності якої є нежитлове приміщення в будинку за вказаною адресою та відповідно в користуванні - земельна ділянка, яка відповідає розміру пропорційної частини цього приміщення, не сплатила земельний податок.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
В силу вимог підпункту 270.1.1 та 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.