ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 202/3094/22
провадження № 51-3843 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2022 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202105000000937, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Маріуполя, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Також суд у вироку прийняв рішення про розподіл процесуальних витрат, заходи забезпечення кримінального провадження та долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 18 грудня 2021 року близько 16:30, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21101 (д.р.н. НОМЕР_1 ), рухаючись по проїзній частині по вул. Академічній зі сторони вул. Хабаровської в напрямку вул. Транспортної в м. Краматорську Донецької області, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) належним чином не стежив за дорожньою обстановкою і не реагував на її зміну та, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно небезпечних наслідків, не вжив заходів для зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу, у результаті чого напроти будинку № 6 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, яка рухалася по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 21 березня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити судові рішення та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням. Зазначає, що останній характеризується позитивно, визнав свою вину, щиро розкаявся, частково відшкодував заподіяну шкоду. До того ж, захисник просить врахувати конкретні обставини кримінального правопорушення, позитивну посткримінальну поведінку ОСОБА_8 на місці дорожньо-транспортної пригоди, висновок досудової доповіді органу пробації, а також позицію потерпілої і прокурора щодо призначення йому покарання без реального його відбування.
Позиції інших учасників судового провадження
Представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 подав клопотання щодо проведення касаційного розгляду без його участі та без участі потерпілої. Також просив залишити судові рішення без змін як законні, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_8 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, тому колегія суддів у цій частині судові рішення не перевіряє.
Також захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі не вказав на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть безумовне скасування оскаржуваних судових рішень.
Доводи захисника, наведені ним у касаційній скарзі, про безпідставне незастосування щодо ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України, внаслідок чого, на його думку, засудженому призначено покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість, є неспроможними.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Зважаючи на вказану мету й принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Із системного аналізу вимог закону України про кримінальну відповідальність випливає, що, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, водночас належним чином умотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі передбачені законом обставини, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
З матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_8 установлено, що місцевий суд під час призначення покарання врахував усі обставини, які за законом мають правове значення, дотримався загальних засад призначення покарання і принципів співмірності й індивідуалізації покарання, навівши у вироку підстави обрання його розміру та встановлення порядку відбування. Апеляційний суд відповідно до приписів ст. 419 КПК України належним чином перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, які є аналогічними наведеним у його касаційній скарзі, та обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.