ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 175/3271/20
провадження № 51-3033км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030001307, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК, та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Згідно з обставинами, викладеними у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що йому як Обухівському селищному голові 24 червня 2020 року о 9:16 у приміщенні Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яка розташована на вул. Центральна, 35 у смт Обухівка, де слідчий Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_10 на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2020 року в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020040030001132 здійснював обшук, було пред`явлено та надано копію вищезазначеної ухвали про проведення обшуку, про що на примірнику ухвали, яка була у слідчого ОСОБА_10, обвинувачений ОСОБА_7 власноруч поставив свій підпис, тобто засвідчив указаний факт.
Після оголошення слідчим початку проведення обшуку ОСОБА_7 висловив намір покинути місце обшуку, тоді відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК слідчий ОСОБА_10 роз`яснив ОСОБА_7, що він не може покинути місце проведення обшуку, оскільки він як посадова особа отримав копію ухвали про проведення обшуку.
У цей час у ОСОБА_7, який визначив ухвалу суду як таку, що перешкоджає йому залишити місце проведення обшуку, виник злочинний умисел, спрямований на пошкодження особливо важливого документа, а саме ухвали слідчого судді від 17 червня 2020 року, з метою створення можливості для залишення місця проведення вказаної слідчої дії.
Надалі ОСОБА_7, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на пошкодження особливо важливого документа, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, в особистих інтересах, маючи на меті покинути місце проведення слідчої дії, вихопив з рук слідчого Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2020 року №932/7024/20 та знищив її, розірвавши на чотири частини, тим самим привів її у стан, не придатний для її подальшого використання за цільовим призначенням.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 13 квітня 2023 року вирок щодо ОСОБА_7 скасував, а кримінальне провадження стосовно нього закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального проуесуального кодексу (далі - КПК) за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню, просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- дійшов помилкового висновку про те, що копія ухвали слідчого судді не є офіційним документом;
- не врахував позиції прокурора щодо необхідності змінити правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст. 357 КК, не перевірив наявності в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК, та не навів жодної аргументації з приводу незгоди з позицією прокурора стосовно такого перекваліфікування;
- обрав підставою для закриття кримінального провадження п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення), який застосовується у випадку неправильного застосування судом, рішення якого переглядається, закону України про кримінальну відповідальність;
- навів суперечливі мотиви та підстави ухвалення рішення, що, на його думку, є порушенням ч. 4 ст. 370 КПК;
- послався на нерелевантні до цієї справи фрагменти з рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Прокурор вважає також, що ухвала слідчого судді (її копія) про надання дозволу на обшук є офіційним документом, оскільки:
- постановлена належним суб`єктом, повністю відповідає вимогам щодо форми, змісту та мови офіційного документа;
- містить інформацію, що підтверджує факт (надання дозволу на проведення обшуку), який здатний спричинити наслідки правового характеру (проведення обшуку);
- є тим документом, на підставі якого сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону під час проведення такої слідчої дії, як обшук;
- містить відомості про отримання ОСОБА_7 її копії та може бути використана під час судового провадження як доказ законності обшуку, тобто може бути використана як доказ у правозастосовній діяльності;
- засвідчена в установленому порядку, як наслідок, набуває такої ж юридичної сили, як і оригінал;
- у ч. 3 ст. 235 КПК зазначено, що виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії;
- саме на підставі копій ухвал проводяться заходи забезпечення та слідчі дії, тому розірвана копія ухвали слідчого судді має таке ж доказове значення, як і її оригінал.
Крім того, прокурор посилається на те, що:
- склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 357 КК, є формальним, і кримінальне правопорушення визнається закінченим із моменту вчинення однієї з зазначених у ній дій, незалежно від того, чи мали ці дії які-небудь наслідки;
- у діях ОСОБА_7 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК, оскільки суд першої інстанції встановив ознаку суб`єктивної сторони злочину у вигляді "інших особистих інтересів", яка підтверджується діями ОСОБА_7 у ході обшуку, а саме те, що останній, розуміючи, що вищевказана ухвала перешкоджає йому покинути місце проведення обшуку, здійснив активні дії щодо її розірвання;
- факт того, що саме ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук надає, зокрема, слідчому право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку, підтверджується назвою ст. 236 КПК (виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи), а також її змістом, а саме абз. 2 ч. 3.
На переконання прокурора ОСОБА_8 рішення суду апеляційної інстанції щодо невизнання копії ухвали про дозвіл на обшук офіційним документом призведе до негативних наслідків під час використання копій судових рішень.
У касаційній скарзі процесуальний керівник у кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_9 просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування доводів касаційної скарги прокурор ОСОБА_9 посилається на те, що:
- суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_7, належним чином установив, що ОСОБА_7 знищив саме копію ухвали, яка має зберігатися у матеріалах кримінального провадження як доказ правомірності втручання, а тому вона має юридично значущий характер і здатна спричинити наслідки правового характеру;
- копія рішення суду має таку ж юридичну силу, що й оригінал, та спричиняє наслідки правового характеру, аналогічні оригіналу;
- суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що критеріям офіційного документа відповідає лише оригінал ухвали слідчого судді, оскільки, на переконання прокурора, як копія ухвали слідчого судді, так і копії будь-яких інших рішень судів містять усі ознаки офіційного документа;
- злочин, передбачений ст. 357 КК, є кримінальним правопорушенням проти авторитету органів державної влади, оскільки ОСОБА_7 знищив копію ухвали слідчого судді, яка ухвалюється "Іменем України";
- суд апеляційної інстанції своїм рішенням поставив під загрозу законність усіх рішень судів, які видаються тільки в копіях, поставивши під сумнів авторитет правосуддя;
- знищення примірника копії ухвали могло потягти за собою визнання доказів, здобутих в ході проведення обшуку, недопустимими;
- втрата часу на повторне отримання копії ухвали слідчого судді не сприятиме раптовості й наступальності у кримінальному провадженні та може сприяти втраті важливих речових доказів;
- суд апеляційної інстанції недоречно послався на постанову Верховного Суду від 1 березня 2018 року (справа № 461/7315/15), прирівнявши протокол загальних зборів власників квартир та ухвалу слідчого судді, яка ухвалюється "Іменем України" та повністю відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК, у той час як ухвалення та використання ухвали слідчого судді спричиняє наслідки правового характеру;
- Верховний Суд у постанові від 23 червня 2021 року (справа № 466/3141/15) констатував, що для кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 358 КК не має значення форма документа - оригінал чи копія, якщо вона має таке ж доказове значення, як оригінал;
- ухвали слідчого судді є особливо важливим документом та можуть бути предметом кримінальних правопорушень, передбачених статтями 357, 358, 366 КК, оскільки є реальна можливість спричинення правових наслідків або використання як доказу у правозастосовчій діяльності;
- надрукована резолютивна частина ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, що є в матеріалах кримінального провадження, відрізняється від тієї, зміст якої було оголошено в судовому засіданні.