ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 947/39669/21
провадження № 61-8033св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцький Борис Валерійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Федяєва Сергія Володимировича на рішення Київського районного суду м. Одеси в складі судді Васильків О. В. від 21 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Назарової М. В. від 24 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 947/31/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів. 23 листопада 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області постановив ухвалу про накладення заборони на право розпорядження (відчуження) майном - 161/1000 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 .
23 листопада 2021 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 нерухоме майно: 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 . Позивачка вважає, договір дарування від 23 листопада 2021 року недійсним, оскільки вчинений з метою зменшення майна боржника та приховування його від звернення стягнення кредитора.
Позивачка просила суд визнати недійсним договір дарування серії та номер 1767 щодо нерухомого майна: 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 23 листопада 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Вініцьким Б. В. Скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцького Б. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61785356 від 23 листопада 2023 року. Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності до ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 21 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав недійсним договір дарування серії та номер 1767 щодо нерухомого майна: 561/100 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 23 листопада 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Вініцьким Б. В. Скасував рішення приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцького Б. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61785356 від 23 листопада 2021 року. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що здійснений відповідачем ОСОБА_3 правочин щодо відчуження належної їй на праві власності частки квартири під час розгляду Овідіопольським районним судом Одеської області справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 має ознаки фраудаторності, тобто спрямований на зменшення свого майна з метою приховування його від звернення стягнення кредитора. Суд першої інстанції взяв до уваги те, що відчуження 561/1000 частин спірної квартири вчинено відповідачем в день постановлення Овідіопольським районним судом Одеської області ухвали про забезпечення позову, якою накладено заборону на право розпорядження (відчуження) вищезазначеним нерухомим майном.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 24 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Федяєв С. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 серпня 2021 року в справі № 753/2647/20-ц, від 26 серпня 2021 року в справі № 753/2647/20-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний правочин не є фраудаторним, оскільки не завдає збитків ані позивачеві ані відповідачеві. Відповідачка не має наміру зменшення свого майна, шляхом відчуження його на користь третім особам, з метою приховування його від звернення стягнення позивачки.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що ОСОБА_3 діяла недобросовісно, зловживала своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчуження належної їй частки квартири шляхом вчинення безоплатного договору дарування відбулося після виникнення заборгованості перед позивачем та відкриття провадження у справі № 947/31/20, а тому обгрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що здійснений ОСОБА_3 правочин має ознаки фраудаторності, тобто направлений на зменшення свого майна з метою приховання його від звернення стягнення кредитора.
Узагальнені доводи додаткових пояснень по справі
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду додаткові пояснення по справі, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що відповідачка намагається уникнути відповідальності за свої дії, спрямовані на умисне погіршення стану позивачки.
Узагальнені доводи відповіді на відзив
У липні 2023 року представник ОСОБА_3 - Федяєв С. В. подав до суду відповідь на відзив ОСОБА_1, у якому вказує на те, що ОСОБА_3 має у власності інше майно, за рахунок якого можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_7, а отже правочин з укладення договору дарування не може бути фраудаторним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 947/39669/21 з Київського районного суду м. Одеси.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 01 листопада 2006 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, є власником 439/1000 частин квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 станом на 23 листопада 2021 року на праві власності належали ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Чорноморською міською державною нотаріальною конторою Одеської області 23 вересня 2021 року.
Судом встановлено, що 23 листопада 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування 561/1000 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, що складається в цілому з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 53,1 кв.м. Загальна площа квартири АДРЕСА_4 - 71,7 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вініцьким Б. В.
У провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 947/31/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 листопада 2021 року у справі № 947/31/20 заяву ОСОБА_9 про забезпечення позову задоволено та накладено заборону на розпорядження (відчуження) майном 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3
30 листопада 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Панфіловою О. І. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме відмовлено у державній реєстрації обтяження, заборона на нерухоме майно на 561/1000 частин квартири з реєстраційним номером 282093951101, що розташована АДРЕСА_3 з тих підстав, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав, отриманими під час розгляду заяви, право власності на 561/1000 частин квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за іншою особою, відмінною від ОСОБА_3 .
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 29 листопада 2021 року 561/1000 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 . Підстава для державної реєстрації: договір дарування від 23 листопада 2021 року.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.