ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 757/31820/19
провадження № 61-10554св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа - Бериславський районний суд Херсонської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - Бериславський районний суд Херсонської області, про стягнення з Державного бюджету України майнової та моральної шкоди, заподіяної органом влади,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (далі - ДКСУ) шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка майнову шкоду в розмірі 70 000,00 грн, 3 % річних - 6 937,90 грн, інфляційні втрати - 2 541,00 грн та 700 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 30 червня 2015 року Центральний районний суд м. Миколаєва у справі № 490/6110/15-к обрав її сину ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 70 000,00 грн.
16 липня 2015 року вона внесла за ОСОБА_2 заставу на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - ТУ ДСА) у розмірі 70 000,00 грн.
Суддя Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В. С. ухвалою від 16 червня 2016 року у справі № 647/2066/15-к (провадження № 1-кп/647/15/2016), всупереч частині дев`ятій статті 182 КПК України незаконно змінила запобіжний захід ОСОБА_2 із застави в розмірі 70 000,00 грн на тримання під вартою, зі стягненням застави в дохід держави.
Апеляційний суд Херсонської області 13 березня 2017 року скасував ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року як незаконну, через грубі порушення вимог законодавства, в тому числі через порушення прав позивачки як заставодавця.
27 вересня 2017 року позивачка звернулась до ТУ ДСА з вимогою повернути їй заставу, однак листом від 04 жовтня 2017 року № 7/1-1471/17 управління відмовило у поверненні грошових коштів. Однією з підстав відмови зазначило необхідність надання судового рішення про повернення застави.
У спірному випадку порядок повернення коштів не врегульований КПК України, оскільки вони вже неправомірно стягнуті в дохід держави судовим рішенням, яке в подальшому скасоване. Фактично її правовідносини як заставодавця вже припинені, а грошові кошти, які вона внесла як заставу, їй не повернули.
Вважає, що незаконними діями їй завдано майнової шкоди в розмірі 70 000,00 грн неповернутої застави. Також на підставі статті 625 ЦК України позивачка просила стягнути інфляційні втрати у розмірі 2 541,00 грн та 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання - 6 937,90 грн.
Позовні вимоги щодо моральної шкоди позивачка обґрунтовувала тим, що вона з 2016 року морально страждає. Незаконним арештом сина та стягненням її майна держава спричинила їй моральну шкоду, яку вона оцінила в 700 000,00 грн. Враховуючи зазначене, позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 02 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими і недоведеними, оскільки позивачка не надала суду доказів на підтвердження оскарження відмови у поверненні їй застави, яку вже було звернено в дохід держави. Скасування вироку судом апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд не свідчить про те, що кошти, внесені і стягнені в дохід держави мають бути повернутими.
Відмовляючи в частині стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачка не надала доказів і не довела фактів завдання моральної шкоди, а її посилання на те, що вона зазнала моральних страждань у зв`язку зі зверненням застави, яку внесла, та розгляду кримінального провадження щодо сина, не є належним чином обґрунтованим. Крім того, позивачка помилково зазначила відповідачем ДКСУ, адже служба не є тим органом, який несе відповідальність за завдання шкоди.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди - стягнення з Державного бюджету України через ДКСУ шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 70 000,00 грн, сплачених в якості застави скасував та провадження в цій частині позовних вимог закрив. В іншій частині рішення змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Таким чином, висновок місцевого суду щодо неналежного відповідача є помилковим, а тому рішення в цій частині підлягає зміні.
При цьому суд виходив з того, що в матеріалах справи є судове рішення, яким скасовано ухвалу суду, якою заставу звернуто в дохід держави, а тому немає підстав вважати, що відбулося звернення застави в дохід держави, і її повернення в порядку кримінального судочинства не передбачено КПК України.
Оскільки в ухвалі від 13 березня 2017 року не вирішено питання щодо повернення застави заставодержателю, та, враховуючи повернення позивачці заяви про повернення застави ТУ ДСА, вона має право звернутись з відповідною заявою до суду в порядку кримінального судочинства про роз`яснення судового рішення апеляційного суду в частині повернення застави або із заявою про повернення застави в межах кримінального провадження. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивачки про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів 70 000,00 грн, сплачених нею як застава, підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства, а тому рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Вимоги щодо стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є похідними від вимог про стягнення коштів, сплачених як застава, а тому задоволенню не підлягають.
За недоведеності факту використання позивачкою механізму, передбаченого в кримінальному судочинстві для повернення застави, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження зазначає те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що за обставинами цієї справи застава була незаконно стягнена в дохід держави, і, відповідно, повернення її в порядку кримінального судочинства є неможливим, а тому спір про стягнення майнової шкоди, яка відповідає розміру застави, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
20 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
16 липня 2015 року, на виконання зазначеної ухвали ОСОБА_1 внесла грошові кошти у розмірі 70 000,00 грн на відповідний рахунок.
Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року задоволено клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 із застави на тримання під вартою та звернення застави в дохід держави. Звернуто в дохід держави шляхом зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок за ОСОБА_2 кошти в розмірі 70 000,00 грн. Змінено обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід із застави у розмірі 70 000,00 грн на тримання під вартою терміном на шістдесят днів.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2017 року скасовано вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2016 року і ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 та призначено новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою скасовано та обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати місце проживання цілодобово.
27 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ТУ ДСА з вимогою про повернення внесених нею коштів у розмірі 70 000,00 грн як застави та вказала реквізити для їх перерахування.
З відповіді ТУ ДСА від 04 жовтня 2017 року № 7/1-1471/17 відомо, що ОСОБА_1 повернуто документи щодо повернення коштів з депозитного рахунка для доопрацювання та вказано, що для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає такі документи:
- заяву особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а в разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку;
- засвідчену судом копію ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.