Постанова
Іменем України
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 363/3206/20
провадження № 61-9831св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Вишгородська міська рада Київської області, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- державний реєстратор Вишгородської міської ради Київської області Луценко Катерина Борисівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вишгородської міської ради Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2023 року в складі судді Баличевої М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М., в справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради Київської області та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Вишгородської міської ради Київської області Луценко Катерина Борисівна, про визнання недійсним рішення, скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вишгородської міської ради Київської області та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Вишгородської міської ради Київської області Луценко К. Б. (далі - державний реєстратор), про визнання недійсним рішення, скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності на земельну ділянку.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що рішенням Вишгородської міської ради від 07 вересня 2012 року № 15/21 їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Вишгородської міської ради.
Позивач розробила проект землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, який 17 грудня 2012 року передала на розгляд Вишгородській міській раді. Вишгородська міська рада неодноразово протягом 2016-2017 років виносила на порядок денний сесійних засідань питання щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у власність позивача зазначеної земельної ділянки, однак рішення щодо його затвердження або відхилення не прийняла.
21 травня 2014 року на підставі розробленого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:020:0152 сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі зазначену земельну ділянку.
31 травня 2020 року позивач з відомостей Державного земельного кадастру України дізналася про реєстрацію ОСОБА_2 як суб`єкта речового права на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:020:0152 та із сайту Вишгородської міської ради довідалася про розгляд Вишгородською міською радою 30 червня 2017 року питання про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення певної (без кадастрового номеру та адреси) земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовною площею 0,0815 га, яка розташована в м. Вишгород Вишгородського району Київської області.
Згідно з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:020:0152 зареєстроване 19 червня 2020 року державним реєстратором Луценко К. Б. за ОСОБА_2 на підставі рішення Вишгородської міської ради від 11 червня 2020 року № 64/2.
Посилаючись на порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивача на відведення їй у власність земельної ділянки із земель територіальної громади м. Вишгород на підставі розробленого нею ще у 2012 році проекту землеустрою, та на порушення частини п`ятої статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивач просила суд:
- визнати недійсним рішення Вишгородської міської ради від 30 червня 2017 року № 24/11 про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,0815 га, яка розташована в місті Вишгороді Вишгородського району Київської області;
- визнати недійсним рішення Вишгородської міської ради від 11 червня 2020 року № 64/2 в частині пункту 2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована у місті Вишгороді Вишгородського району Київської області;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 червня 2020 року індексний номер 52744678, прийняте державним реєстратором Луценко К. Б. щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, що розташована у місті Вишгороді Вишгородського району Київської області;
- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, що розташована у місті Вишгороді Вишгородського району Київської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 01 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав недійсним рішення Вишгородської міської ради Київської області від 30 червня 2017 року № 24/11 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2" для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,0815 га, яка розташована в м. Вишгороді Вишгородського району Київської області.
Визнав недійсним рішення Вишгородської міської ради Київської області від 11 червня 2020 року № 64/2 в частині пункту 2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в м. Вишгороді Вишгородського району Київської області.
Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 червня 2020 року індексний номер 52744678, прийняте державним реєстратором Луценко К. Б., щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, яка розташована в м. Вишгороді Вишгородського району Київської області.
Припинив право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, яка розташована у м. Вишгороді Вишгородського району Київської області.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач вжила усіх передбачених законом заходів, необхідних та достатніх для отримання у власність спірної земельної ділянки, оскільки 07 вересня 2012 року отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, належним чином погодила цей проект землеустрою та 19 грудня 2012 року, подаючи до Вишгородської міської ради проект землеустрою, мала правомірні очікування прийняття цим органом місцевого самоврядування рішення про його затвердження. Врахувавши вказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 зволікання із розробленням та поданням на затвердження Вишгородської міської ради проекту землеустрою, добросовісність поведінки позивача та наявність у неї інтересу щодо отримання у власність спірної земельної ділянки.
Вишгородська міська рада не надала доказів на підтвердження об`єктивних причин відсутності можливості вчасно, в строк встановлений частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України розглянути звернення позивача з прийняттям відповідного рішення щодо поданого 17 грудня 2012 року ОСОБА_1 проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, яка була сформована та внесена до Державного земельного кадастру 21 травня 2014 року на підставі розробленого позивачем проекту землеустрою.
Вишгородська міська рада всупереч вказаним вимогам статей 79-1, 118, 186-1 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", розглядаючи заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про затвердження розробленого на його замовлення проекту землеустрою, не пересвідчилася чи відповідало місце розташування об`єкта вимогам законодавства та не врахувала вимог законів та підзаконних актів, метою яких є уникнення конфлікту між заінтересованими особами, так і положень статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, забезпечувати рівність конституційних прав і свобод громадян. Незважаючи на державну реєстрацію 22 травня 2014 року проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1, тобто на те, що здійснено формування земельної ділянки з конкретно визначеним кадастровим номером 3221810100:01:020:0152 та межовими знаками за позивачем, Вишгородська міська рада, всупереч своїм повноваженням надала іншій особі право на розроблення проекту землеустрою на цю ж земельну ділянку, чим порушило інтереси та правомірні очікування першого заявника - ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки.
Врахувавши предмет цього спору щодо набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Вишгородської міської ради від 11 червня 2020 року № 64/2 та рішення державного реєстратора Вишгородської міської ради Луценко К. Б. від 19 червня 2020 року індексний номер 52744678, суд дійшов висновку про безпідставність заяв відповідачів щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 01 червня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Вишгородської міської ради Київської області залишив без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а також зазначив, що оскаржувані рішення Вишгородської міської ради Київської області від 30 червня 2017 року № 24/11 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2" та рішення Вишгородської міської ради Київської області від 11 червня 2020 року № 64/2 в частині пункту 2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2 є незаконними, оскільки, приймаючи такі рішення, Вишгородська міська ради Київської області фактично надала необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, заява якої була зареєстрована пізніше за заяву позивача ОСОБА_1 .
Суд не прийняв до уваги доводи відповідачів про переважне право ОСОБА_2 на першочергове відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва згідно з пунктом 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також доводи про пропуск позивачем строку позовної давності.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
У липні 2023 року Вишгородська міська рада Київської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 лютого 2023 року і постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень Вишгородська міська рада Київської області зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 19 червня 2018 року в справі № 750/8511/17, від 21 серпня 2018 року в справі № 295/14795/16-а, від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц, від 22 лютого 2019 року в справі № 813/1631/14, від 05 березня 2019 року в справі № 360/2334/17, від 27 лютого 2020 року в справі № 120/1491/19-а, від 28 лютого 2020 року в справі № 461/1257/17, від 15 березня 2021 року в справі № 441/701/17, від 22 липня 2021 року в справі № 320/1177/19, від 15 вересня 2021 року в справі № 740/4635/16-а (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що з 2012 року ОСОБА_1 не вчиняла дій для отримання правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку, а з заявою про затвердження проекту землеустрою вперше звернулася лише у 2016 році після втрати чинності висновку, який був чинним до 10 грудня 2013 року, тобто протягом одного року. Відповідно до протоколу № 19 від 13 вересня 2016 року за результатами голосування рішення не було прийнято, оскільки не набрало достатньої кількості голосів. ОСОБА_1 зверталася із заявами про затвердження проекту протягом 2017-2020 років на які були надані відповіді про те, що земельний висновок втратив чинність.
Міська рада зазначає, що 17 грудня 2012 року із заявою про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 до міської ради не зверталася та проект землеустрою не подавала.
Крім того, Вишгородська міська рада вказувала на те, що відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника, а тому сформована ОСОБА_1 земельна ділянка, зареєстрована в Державному земельному кадастрі, припинила своє існування як об`єкт цивільного права, а її державна реєстрація скасована.
Також міська рада посилалася на обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відновить її порушеного права, у зв`язку з тим, що вона не просила суд визнати протиправною бездіяльність міської ради та зобов`язати Вишгородську міську раду розглянути на сесії питання щодо затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 .
Також заявник вказує на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення із зазначеними вимогами.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вишгородського районного суду Київської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у липні 2023 року.
Доводи інших учасників справи.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанції забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до пункту 17 рішення Вишгородської міської ради від 07 вересня 2012 року № 15/21 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Вишгородської міської ради (т. 1 а. с. 19).
17 грудня 2012 року ОСОБА_1 передано на розгляд Вишгородської міської ради розроблений та погоджений Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Відділом Держземагенства у Вишгородському районі Київської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, площею 0,0815 га. У складі проекту землеустрою наявний акт від 14 грудня 2012 року про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, передачі ОСОБА_1 межових знаків на зберігання (т. 1 а. с.17-34).
З наданого на запит Вишгородської міської ради витягу з Державного земельного кадастру від 21 травня 2014 року № НВ-3202747712014 встановлено, що на підставі розробленого на замовлення ОСОБА_1 проекту землеустрою 21 травня 2014 року завершено формування земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:01:020:0152 площею 0,0815 га та її реєстрацію Управлінням Держземагентства у Вишгородському районі в Державному земельному кадастрі (т. 1 а. с. 38-40).
Вишгородська міська рада систематично, зокрема, 06 вересня 2016 року, 13 вересня 2016 року, 15 березня 2017 року, 20 березня 2017 року, 30 березня 2017 року, 31 березня 2017 року, 04 квітня 2017 року, 14 квітня 2017 року, 25 квітня 2017 року, 07 лютого 2018 року виносила на порядок денний сесії Вишгородської міської ради питання щодо затвердження проекту землеустрою та відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152 (т. 1 а. с. 41-47, 249).
Проте, незважаючи на звернення ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради, рішення про затвердження переданого 17 грудня 2012 року на розгляд відповідачу проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 або про відмову у її передачі, Вишгородською міською радою прийнято не було.
Після формування та реєстрації на підставі розробленого позивачем проекту землеустрою у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, відповідач ОСОБА_2 26 квітня 2017 року звернувся до Вишгородського міського голови Момота О. В. із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0815 га для будівництва житлового будинку та його обслуговування, що розташована у АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 227).
Рішенням Вишгородської міської ради від 30 травня 2017 року № 24/12 надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,0815 га, яка розташована в м. Вишгород Вишгородського району Київської області.
Пунктом 2 рішення Вишгородської міської ради від 30 травня 2017 року № 24/12 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2" зобов`язано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погодити з відповідними органами, у порядку, передбаченому статтями 118, 123, 186 Земельного кодексу України, а також зобов`язано відділ містобудування та архітектури Вишгородської районної державної адміністрації, територіальний орган Держгеокадастру та постійну комісію з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виконати вимоги статті 118, частини четвертої статті 123, статті 186-1 Земельного кодексу України. Також зобов`язано при розробці проекту землеустрою землевпорядну організацію та ОСОБА_2 отримати висновки органів та служб, а суб`єктів господарювання, залучених для виконання землевпорядних робіт, зобов`язано виконати проектні роботи відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про землеустрій" з уточненням площі земельної ділянки з урахуванням діючої містобудівної та земельно-кадастрової документації (т. 1 а. с. 180).
18 травня 2020 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Вишгородської міської ради із заявою від 13 травня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, розташованої у м. Вишгороді Вишгородського району Київська область.
З доданого до заяви ОСОБА_2 від 13 травня 2020 року витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 квітня 2020 року № НВ-3219186802020 встановлено, що земельна ділянка площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, була сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі Управлінням Держземагентства у Вишгородському районі 21 травня 2014 року, тобто на підставі розробленого позивачем ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152.
11 червня 2020 року Вишгородська міська рада рішенням № 64/2 затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0815 га, кадастровий номер 3221810100:01:020:0152, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована у м. Вишгороді Вишгородського району Київської області (т. 1 а. с. 181, 182).
Рішенням державного реєстратора Луценко К. Б. від 19 червня 2020 року індексний номер 52744678 на підставі заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від 16 червня 2020 року та рішення Вишгородської міської ради від 11 червня 2020 року № 64/2 проведено державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:020:0152 (т. 1 а. с. 54-59).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Спір у цій справі виник між фізичними особами щодо безоплатного отримання у власність земельної ділянки, яким орган виконавчої влади надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж самої земельної ділянки.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).
Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.