ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 752/4079/16-ц
провадження № 61-7168св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року у складі судді Мазура Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") звернулося до суду з позовом, предмет якого було змінено у процесі розгляду справи (у первісній редакції позовної заяви товариство просило в рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки), до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Змінені позовні вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" мотивувало тим, що 19 квітня 2013 року між ним та ОСОБА_2, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1, укладено кредитний договір № 50008589 (далі - Кредитний договір), за умовами якого позичальник отримала кредит для придбання автомобіля у розмірі 286 335,16 грн, що на дату укладання договору становило еквівалент 35 150,40 доларів США, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою.
Крім того, відповідачу був наданий додатковий кредит у сумі 99 680,55 грн, що на дату укладення Кредитного договору становило еквівалент 12 236,75 доларів США, на оплату страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов основного договору.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором станом на 14 листопада 2019 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 989 354,82 грн, з яких: 433 945,54 грн - сума боргу за основним кредитом; 177 244,70 грн - сума боргу за додатковим кредитом; 60 331,68 грн - штраф за порушення умов договору; 49 523,80 грн - три проценти річних, нараховані за невиконання зобов`язання за основним кредитом; 15 700,92 грн - три проценти річних, нараховані за невиконання зобов`язання за додатковим кредитом; 199 260,39 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за основним кредитом; 53 347,79 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за додатковим кредитом.
Враховуючи викладене, ТОВ "Порше Мобіліті" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року позов задоволено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 989 354,82 грн, з яких: 433 945,54 грн - сума боргу за основним кредитом; 177 244,70 грн - сума боргу за додатковим кредитом; 60 331,68 грн - штраф за порушення умов договору; 49 523,80 грн - три проценти річних, нараховані за невиконання зобов`язання за основним кредитом; 15 700,92 грн - три проценти річних, нараховані за невиконання зобов`язання за додатковим кредитом; 199 260,39 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за основним кредитом; 53 347,79 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за додатковим кредитом.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" 12 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу, та 14 840,33 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов ТОВ "Порше Мобіліті" доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання нею взятих на себе зобов`язань.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вказав, що позов задоволено, а ТОВ "Порше Мобіліті" надані належні докази на підтвердження понесених витрат. Визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 12 000 грн відповідає обсягу наданих адвокатом послуг.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення цього суду від 23 вересня 2021 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу змінено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" 6 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на неправильність розрахунків заборгованості за основним та додатковим кредитами, а також на помилковість висновків суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних витрат за зобов`язаннями в еквіваленті іноземної валюти, колегія суддів не взяла до уваги, вказавши, що ці доводи ґрунтуються на власному тлумаченні заявником положень закону та умов Кредитного договору.
Разом із тим колегія суддів вважала, що вирішуючи питання про відшкодування ТОВ "Порше Мобіліті" понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, критерій необхідності вчинення процесуальних дій та їх значимість, у зв`язку з чим залишив поза увагою, що заявлений позивачем розмір витрат є завищеним та не обґрунтованим належним чином, а тому підлягає зменшенню до 6 000 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням подальших уточнень,просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року в частині вирішення питання про стягнення інфляційних втрат за основним і додатковим кредитами та витрат на правничу допомогу і направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначила, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17, від 03 березня 2021 року у справі № 130/2604/18, від 11 березня 2021 року у справі № 540/974/15, від 02 червня 2021 року у справі № 204/5296/15, від 09 червня 2021 року у справі № 361/4822/18, від 21 липня 2021 року у справі № 310/9979/15, від 22 вересня 2021 року у справі № 198/527/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
З огляду на викладене вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом укладеного між сторонами Кредитного договору є грошові кошти в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, а тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини другої статті 625 ЦК України та дійшли помилкового висновку про можливість стягнення інфляційних втрат за основним та додатковим кредитами.
Крім того, стороною позивача не надано детального опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням часу, витраченого для надання правничої допомоги, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно стягнули на користь ТОВ "Порше Мобіліті" зазначений вид судових витрат.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Голосіївського районного суду міста Києва.
16 серпня 2023 року справа № 752/4079/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Встановлено, що 19 квітня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_2,яка після реєстрації 27 червня 2014 року шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1, укладено Кредитний договір, що складається з цього договору, загальних умов кредитування та графіку погашення кредиту, за яким позичальник отримала кредит у розмірі 286 335,16 грн, що еквівалентно на дату укладання договору 35 150,40 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки Volkswagen, модель СC, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 798 куб. см, 2013 рік випуску (том 1 а. с. 14-22).
Також за умовами вказаного Кредитного договору ТОВ "Порше Мобіліті" надало відповідачу додатковий кредит у сумі 99 680,55 грн, що еквівалентно 12 236,75 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням - для сплати страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов основного договору.
Сторони погодили, що усі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США.
Пунктом 1.6 Загальних умов кредитування передбачено, що виконання зобов`язання ОСОБА_1 за цим договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного між сторонами договору застави транспортного засобу від 25 квітня 2013 року № 50008589, предметом якого є автомобіль марки Volkswagen, модель СC, 2013 року випуску,кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 798 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому, позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених кредитором рахунків у гривні; при цьому, розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.
У пунктах 1.4.2, 2.4, 2.5 Загальних умов кредитування вказано, що повернення кредиту/додаткового кредиту та процентів за їх використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені Графіком погашення кредиту за договором не пізніше 15-го числа кожного місяця на підставі рахунку, виставленого кредитором. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом "30/360" (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до Графіку погашення кредиту.
Пунктом 3.2.1 Загальних умов кредитування передбачено, що у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше (один) календарний місяць, кредитор має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору.
Згідно з пунктом 3.1 Загальних умов кредитування позичальник має право в будь-який час повернути достроково кредит та додатковий кредит у повному обсязі або у частині. У випадку часткового дострокового повернення кредиту, кредитор складає новий Графік погашення кредиту з урахуванням достроково повернутої суми кредиту. Такий Графік погашення кредиту вважається погодженим позичальником та набирає чинності з моменту отримання коштів від позичальника на підставі нового Графіка погашення кредиту.
Пунктом 3.3 Загальних умов кредитування передбачено, що позивальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні) протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником повідомлення про таку вимогу. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.
Згідно з пунктом 8.1 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та/або додатковим кредитом.
Пунктом 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у пункті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченого в пункті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.
Згідно з пунктом 8.3 Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення позичальником пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі, на момент направлення компанією першого вимоги щодо сплати, та відповідно у розмірі еквіваленту 20 Євро чи 25 доларів США в українських гривнях за направлення другої вимоги щодо сплати, та у розмірі еквіваленту 25 Євро чи 30 доларів США в українських гривнях за направлення третьої вимоги щодо сплати.
За наданим ТОВ "Порше Мобіліті" розрахунком станом на станом на 14 листопада 2019 року в позичальника ОСОБА_1 утворилася заборгованість за Кредитним договором у розмірі 989 354,82 грн, з яких: 433 945,54 грн - сума боргу за основним кредитом; 177 244,70 грн - сума боргу за додатковим кредитом; 60 331,68 грн - штраф за порушення умов договору; 49 523,80 грн - три проценти річних, нараховані за невиконання зобов`язання за основним кредитом; 15 700,92 грн - три проценти річних, нараховані за невиконання зобов`язання за додатковим кредитом; 199 260,39 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за основним кредитом; 53 347,79 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за додатковим кредитом.
Судами також встановлено, що інфляційні витрати були нараховані виключно на рахунки в українських гривнях, які не були сплачені до 15-го числа відповідного місяця, як це передбачено у пункті 1.4.2 Загальних умов кредитування та визначено Графіком погашення кредиту.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині вирішення питання про стягнення інфляційних втрат за основним і додатковим кредитами та витрат на правничу допомогу, а тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядається Верховним Судом лише у вказаній частині.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.