ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 700/627/22
провадження № 61-8525ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "А. Ф. Злагода",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - державний реєстратор Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко Олександра Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "А. Ф. Злагода" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - державний реєстратор Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко Олександра Вікторівна, про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), скасування рішення державного реєстратора та припинення іншого речового права
за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року у складі судді Пічкура С. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "А. Ф. Злагода" (далі - СТОВ "А. Ф. Злагода") звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113; скасувати рішення державного реєстратора Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко О. В. від 18 червня 2021 року, індексний номер 58836656, про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113 за ОСОБА_2 ; визнати припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), зареєстроване, за ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 червня 2021 року, номер запису про інше речове право 42582069.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, СТОВ "А. Ф. Злагода" посилалося на те, що 12 квітня 2011 року між ним і ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0000 га, кадастровий номер 7122883600:03:002:0220, розташовану в адміністративних межах Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області, строком на 10 років. Зазначений договір зареєстрований у відділі Держкомзему Лисянського району Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 червня 2011 року № 2280004000078.
У зв`язку із зміною нумерації кадастрових зон та кварталів сільських та селищної ради, району змінено кадастровий номер земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_1, з 7122883600:03:002:0220 на 7122883600:04:001:0113.
Вказувало, що 27 січня 2021 року між ним і ОСОБА_1 за взаємною згодою внесено зміни до чинного договору оренди землі від 12 квітня 2011 року шляхом укладання додаткової угоди, зокрема продовжено строк дії договору до 31 грудня 2031 року.
Разом з цим 01 лютого 2021 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113. Цей договір укладено на 49 років, тобто до 01 лютого 2070 року.
У зв`язку з цим позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Лисянського районного суду Черкаської області із позовом про визнання недійсним договору про надання права на користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), скасування рішення державного реєстратора та припинення іншого речового права (справа № 700/246/21), в ході розгляду якої відповідачі уклали угоду від 16 червня 2021 року та припинили договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 01 лютого 2021 року.
Ухвалою суду від 16 вересня 2021 року у справі № 700/246/21 позовну заяву СТОВ "А. Ф. Злагода" залишено без розгляду.
Разом з цим 16 червня 2021 року, тобто в період дії договору оренди землі від 12 квітня 2011 року і додаткової угоди від 27 січня 2021 року до цього договору, відповідачі уклали знову договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо спірної земельної ділянки. Цей договір укладено на 49 років - до 16 червня 2070 року.
На підставі рішення державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Вважаючи порушеним своє право як орендаря спірної земельної ділянки, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Лисянський районний суд Черкаської області рішенням від 08 листопада 2022 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 16 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113. Скасував рішення державного реєстратора Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Озюменко О. В. від 18 червня 2021 року, індексний номер 58836656, про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113 за ОСОБА_2 . Визнав припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), зареєстроване за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 червня 2021 року, номер запису про інше речове право 42582069. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що дії відповідачів є недобросовісними, оскільки ще до закінчення строку дії договору оренди був укладений договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а після звернення позивача до суду, відповідачі припинили дію договору та уклали новий, що змусило позивача повторно звертатися до суду. Крім того, суд врахував, що частиною третьою статті 102-1 ЗК України встановлено заборону передання земельної ділянки, яка перебуває в оренді, на правах емфітевзису іншій особі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Черкаський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження зазначив те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15 та постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 709/1899/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 379/1437/18, від 26 травня 2021 року у справі № 364/1159/19.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що СТОВ "А. Ф. Злагода" не здійснило державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, а тому ця угода не набрала чинності. Таким чином, орендар не набув прав орендаря за договором оренди землі з 15 червня 2021 року, і немає підстав уважити його поновленим на тих самих умовах і на той самий строк. 20 квітня та 10 травня 2021 року ОСОБА_1 надіслав орендарю листи-повідомлення, у яких зазначив, що не бажає поновлювати дію договору оренди землі, водночас СТОВ "А. Ф. Злагода" не повідомило орендодавця за 30 днів до закінчення дії договору оренди землі про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк з додаванням проекту нового договору оренди. З 16 червня 2021 року між ОСОБА_1 і СТОВ "А. Ф. Злагода" не було жодних правовідносин щодо оренди землі, а тому укладення 16 червня 2021 року договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не порушує прав позивача.
У червні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження зазначив те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 709/1899/17.
Доводи цієї касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним в касаційній скарзі ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
22 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 12 квітня 2011 року між ОСОБА_1 і СТОВ "А. Ф. Злагода" був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0000 га, кадастровий номер 7122883600:03:002:0220, яка знаходиться в адміністративних межах Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області. Договір укладено строком на 10 років.
Зазначений договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему Лисянського району Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 червня 2011 року № 2280004000078, що підтверджується довідкою відділу у Лисянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05 квітня 2021 року № 27-23-0.290-44/107-21 та інформацією з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відділу Держкомзему у Лисянському районі Черкаської області.
Згідно з розпорядженням голови Лисянської районної державної адміністрації від 28 серпня 2008 року № 196 внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 03 червня 2002 року № 191 "Про затвердження єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення Державного реєстру земель" та відповідно до Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI "Про державний земельний кадастр" із змінами та доповненнями, змінилася нумерація кадастрових зон та кварталів сільських та селищної ради району. Змінено кадастровий номер земельної ділянки наданої у власність ОСОБА_1 з 7122883600:03:002:0220 на 7122883600:04:001:0113.
27 січня 2021 року між ОСОБА_1 і СТОВ "А. Ф. Злагода" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 квітня 2011 року, згідно з пунктом 8 якої встановлено строк дії договору до 31 грудня 2031 року. Пунктом 40 додаткової угоди визначено, що договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами.
Згідно з інформаційною довідкою від 26 березня 2021 року № 250018017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 01 лютого 2021 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113. Цей договір укладено на строк 49 років, тобто до 01 лютого 2070 року.
На підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області Цветінської В. А. від 11 лютого 2021 року, індексний номер 56567017, за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки площею 1,9985 га, кадастровий номер 7122883600:04:001:0113 (номер запису про інше речове право 40505159 від 08 лютого 2021 року).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 червня 2021 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 16 червня 2021 року було укладено угоду про дострокове розірвання договору емфітевзису від 01 лютого 2021 року, яка була зареєстрована 17 червня 2021 року.
Разом з тим 17 червня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Згідно з договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 червня 2021 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 право використовувати земельну ділянку, зазначену у пункті 1.2 цього договору, для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису на 49 років з дати державної реєстрації права емфітевзису. У цьому ж пункті зазначено, що земельна ділянка не обтяжена правами третіх осіб та немає обмежень у її використанні.
Також суди встановили, що СТОВ "А. Ф. Злагода" зверталося до суду із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про визнання недійсним договору емфітевзису від 01 лютого 2021 року, та у зв`язку з укладенням відповідачами під час розгляду справи угоди від 16 червня 2021 року про припинення цього договору ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року у справі № 700/246/21 позовну заяву ТОВ "А. Ф. Злагода" залишено без розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.