ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 395/838/20
провадження № 61-6322св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Фермерське господарство "ОСОБА_8",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2021 року у складі судді Орендовського В. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ? Фермерське господарство "ОСОБА_8" (далі - ФГ "ОСОБА_8"), про визнання частково недійсним та скасування дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації, визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_3, якій за життя на праві власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га, яка знаходиться у с. Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області.
У ОСОБА_3 було два сини: ОСОБА_4 (його батько) та ОСОБА_5 (його дядько). ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько помер, відтак він має право на спадкування за право представлення замість свого батька. Крім нього, спадкоємцями першої черги були ОСОБА_6 (його рідний брат) та ОСОБА_5 . Вказував, що на момент смерті бабусі йому було сімнадцять років, тобто він був неповнолітній та мав право на обов`язкову частку у спадщині.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, після смерті якого він звернувся до приватного нотаріуса Новомиргородського районного нотаріального округу Кіровоградської області Забуранної О. В. із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого йому стало відомо, що ОСОБА_5 склав заповіт, який посвідчений Костянтинівською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області 03 лютого 2016 року, та зробив розпорядження щодо вказаної земельної ділянки на користь ОСОБА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки від 07 травня 2020 року № 208500607 ОСОБА_5 18 грудня 2012 року отримав дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1862, виданий Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 2055290 від 29 квітня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області Леонідовим А. С. зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628.
ОСОБА_1 просив суд:
визнати недійсним та скасувати дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1862, виданий Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою 18 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 в частині права на спадщину на частку земельної ділянки з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га, яка знаходиться у с. Панчеве, Новомиргородський район, Кіровоградська область, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_5, індексний номер: 2055290 від 29 квітня 2013 року, вчинену державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Леонідовим A. C. на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_5, серія та номер: 1862, виданого 18 грудня 2012 року Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52800335238; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 3523885800:02:000:0628; площа: 5,0282 га; вид угіддя: рілля; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; адреса: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с/рада Панчівська);
визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га, яка знаходиться у с. Панчеве, Новомиргородського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 червня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано недійсним дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1862, виданий після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою 18 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 в частині 1/2 права на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га, яка розташована у с. Панчеве Новомиргородського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Скасовано державну реєстрацію речових прав ОСОБА_5, індексний номер: 2055290 від 29 квітня 2013 року, вчинену державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Леонідовим A. C. на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_5, серія та номер: 1862, виданого 18 грудня 2012 року Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52800335238; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 3523885800:02:000:0628; площа: 5,0282 га; вид угіддя: рілля; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; адреса: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с/рада Панчівська);
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3 : прийняли спадщину два спадкоємці першої черги за законом, у тому числі у порядку "спадкування за правом представлення": неповнолітній внук спадкодавця - позивач (замість свого батька) та повнолітній син спадкодавця - ОСОБА_5 . Таким чином, частка у праві на спадщину кожного з вказаних спадкоємців становить по . При цьому, судом не встановлено, що позивач або його законні представники відмовилися у встановленому законом порядку від своєї частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_3 .
З урахуванням викладеного, у цій справі належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом на ім`я ОСОБА_5 в частині права на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га та скасування державної реєстрації речових прав ОСОБА_5, вчиненої державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області Леонідовим A. C. на підставі дубліката вказаного свідоцтва про право на спадщину.
Оскільки позивач не надав суду доказів неможливості в позасудовому порядку оформити право на спадщину, то відповідно відсутні законні підстави для ухвалення рішення суду про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, площею 5,0282 га.
Відхиляючи клопотання відповідача та третьої особи про застосування позовної давності, суд першої інстанції вказав, що такий строк позивач не пропустив, оскільки про порушення свого права на спадщину після смерті ОСОБА_3 позивач дізнався тоді, коли помер його дядько ? ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). При цьому з копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3, вбачається, що нотаріус не вчиняв дій щодо розшуку та повідомлення спадкоємців, в тому числі й позивача як неповнолітнього спадкоємця за законом в порядку спадкування за правом представлення, а ОСОБА_5, в свою чергу, зазначив, що інші спадкоємці відсутні. Доказів на підтвердження того, що позивач міг дізнатися про порушення своїх спадкових прав раніше, відповідач не надав.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не заперечує, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 за правом представлення як спадкоємець першої черги, однак суди не звернули увагу, що існує презумпція "право зобов`язує". У позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що він не відмовлявся від свого права на спадщину та отримав після смерті бабусі її ощадну книжку (фактично вступив у володіння спадщиною та, відповідно, прийняв її). Наведене свідчить про обізнаність позивача про смерть в 2007 році його бабусі, на частину спадщину після смерті якої він претендує. ОСОБА_5 (другий спадкоємець) оформив право власності на спірну земельну ділянку 12 грудня 2012 року. З 2008 року по 2020 рік (звернення до суду) пройшло майже 12 років, а з моменту оформлення ОСОБА_5 право власності земельну ділянку - пройшло майже 8 років. ОСОБА_2 подавав до суду заяву про застосування позовної, яка залишена судами без задоволення безпідставно. Крім того, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися раніше про своє порушене право, а відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Разом з тим, поважні причини, які б перешкоджали позивачу своєчасно вирішити питання щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, відсутні. У свою чергу ОСОБА_1 не міг не знати, що з 2008 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, оскільки позивач самостійно не обробляв земельну ділянку, не передавав її в користування, не отримував будь-якого доходу від земельної ділянки.
Суди не звернули увагу на те, що скасування державної реєстрації речових прав ОСОБА_5 є неефективним способом захисту. У розумінні положень приписів статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі ? Закон України № 1952) у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування проведеної державної реєстрації прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Крім того, визнання судом недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом без визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, не захищає належним чином права позивача, оскільки не перевірено дійсність первинного правочину.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 23 червня 2020 року у справі № 905/633/19, від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, віл 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19).
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації речових прав. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, якій належала земельна ділянка загальною площею 5,03 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
У ОСОБА_3 було два сини: ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 (позивач у справі), ІНФОРМАЦІЯ_4, ? син ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли два спадкоємці першої черги за законом: ОСОБА_1 ? у порядку спадкування за правом представлення як неповнолітній онук спадкодавця (замість свого батька) та повнолітній син спадкодавця - ОСОБА_5 .
Згідно спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 звернувся з заявою про прийняття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 було видано ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
Підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 щодо спірної земельної ділянки та внесення запису до відповідного реєстру на підставі рішення державного реєстратора став дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1862, виданий Новомиргородською районною державною нотаріальною конторою 18 грудня 2012 року.
У спадковій справі після смерті ОСОБА_3 відсутні відомості про видачу дублікатів свідоцтв про право на спадщину після її смерті на ім`я ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений сільським головою Костянтинівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Сажевським В.І. та зареєстрований у реєстрі під № 4 від 03 лютого 2016 року, яким заповів ОСОБА_2 спірну земельну ділянку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 зверталися ОСОБА_1, ОСОБА_7 (брат позивача), ОСОБА_2 .
У спадковій справі після смерті ОСОБА_5 не міститься відомостей про видачу дублікатів свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на підставі якого складено заповіт щодо земельної ділянки 3523885800:02:000:0628.
Постановою приватного нотаріуса Новомиргородського районного нотаріального округу Забуранною О. В. від 05 січня 2021 року № 1/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 3523885800:02:000:0628, оскільки ОСОБА_5 своїм волевиявленням у заповіті позбавив права на спадкування усіх інших осіб, крім ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).