ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 591/1849/20
провадження № 61-18359св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Герасима Кондратьєва 127/2",
відповідачі: ОСОБА_1, державний реєстратор Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбська Ірина Вікторівна,
третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2021 року у складі судді Шелєхової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Герасима Кондратьєва 127/2" (далі - ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2"; ОСББ) через представника - адвоката Кузченко Т. М. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, державного реєстратора Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбської І. В. (далі - державного реєстратора), третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 .
У травні 2018 року ОСОБА_1 почав проводити роботи по реконструкції вказаного нежитлового приміщення, шляхом облаштування окремого входу в несучій стіні будинку та розширення території нежитлового приміщення за рахунок захоплення прибудинкової території.
Позивач звернувся до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Сумської міської ради із заявою про знесення самочинної прибудови та накладення штрафу на відповідача. Однак, управління може проводити перевірки лише щодо тих об`єктів, які знаходяться у процесі будівництва, а згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано нежитлове приміщення площею 67,4 кв. м.
Державним реєстратором при реєстрації права власності не було перевірено наявність документів на підтвердження набуття права власності приміщення, площею 67,4 кв. м, яке було самовільно добудоване.
Самовільне будівництво відповідача порушує права всіх співвласників будинку, адже несуча стіна будинку є їх спільною власністю. До того ж прибудоване приміщення знаходиться на земельній ділянці, що належить ОСББ на праві постійного користування.
Просило суд:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 42203239 від 24 липня 2018 року, за яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 67,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати ОСОБА_1 привести нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в первинний стан, що існував до здійснення будівельних робіт з реконструкції, а саме: знести за власний рахунок самовільну прибудову за адресою: АДРЕСА_1, на яку державним реєстратором Білолюбською І. В. зареєстровано право власності;
стягнути зі ОСОБА_1 судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2021 року позов ОССБ "Герасима Кондратьєва 127/2" задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 42203239 від 24 липня 2018 року, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 67,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1605600359101, номер запису про право власності 27174138 від 20 липня 2018 року.
Зобов`язано ОСОБА_1 привести нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, в первинний стан, що існував до здійснення будівельних робіт з реконструкції, а саме: знести за власний рахунок самовільну прибудову (нежитлова будівля - А-4; Вхідна група для ММГН-а) за адресою: АДРЕСА_1, на яку державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбською І. В. зареєстровано право власності.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСББ судовий збір у розмірі 4 204,00 грн.
Постановою Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самохіна А. М. залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2021 року - без змін. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСББ витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 самовільно здійснено реконструкцію нежитлового приміщення зі збільшенням площі з 39,0 кв. м. на 67,4 кв. м без отримання вихідних даних, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та за відсутності правовстановлюючого документу на земельну ділянку.
Єдиною підставою для реєстрації об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 1605600359101 в Державному реєстрі вказано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12 вересня 2008 року. Державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення площею 67,4 кв. м без дозвільних документів та зазначаючи підставу права виникнення права власності договір купівлі-продажу від 12 вересня 2008 року, порушила вимоги частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки не встановила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме документального підтвердження введення об`єкта в експлуатацію, як того вимагає чинне законодавство та безпідставно провела державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна.
Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Статтею 10 Закону "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна. Аналогічні норми містяться в статуті ОСББ. Враховуючи те, що несуча стіна багатоквартирного будинку є конструктивним елементом будинку та спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку, тому рішення щодо добудови нежитлового приміщення з облаштуванням в несучій стіні окремого входу до нежитлового приміщення повинне прийматись всіма співвласниками будинку. У самовільно прибудоване нежитлове приміщення ОСОБА_1 завів газопровід і на зовнішню стіну, обклеєну горючим пінопластом, вивів димохід парапетного котла, із прибудови через зовнішню несучу стіну завів в будинок трубопровід, який має довжину 3 м і в пробитий в перекритті між першим та другим поверхами отвір виведений на другий поверх. В свою чергу, це порушує права співвласників багатоквартирного будинку на безпечні умови проживання.
Крім того, самовільно збудоване нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:04:011:0121, площею 0,2178 га, що належить ОСББ на праві постійного користування.
Відповідач здійснив вказане будівництво без документів, що дають право на це та без відповідного правовстановлюючого документа на земельну ділянку, а отже має місце той вид самочинного будівництва, для якого ЦК України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану у спосіб перебудови. Тобто частина сьома статті 376 ЦК України спірні правовідносини не регулює. У цьому випадку прибудову збудовано без дозвільних документів та на земельній ділянці, що не була відведена ОСОБА_1 для будівництва.
Відповідач посилається на те, що ним здійснені роботи, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, а після виконання яких, об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, оскільки ним було влаштовано засоби безперешкодного доступу до об`єктів житлово-комунального та громадського призначення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Проте згідно пункту 11 постанови КМУ № 406 від 07 червня 2017 року право виконувати будівельні роботи без дозвільних документів можливо при влаштуванні засобів (пандусів, підйомників та платформ для осіб з інвалідністю, звукових систем), який не надає права без дозвільних документі виконувати будівельні роботи по будівництву об`єкта нерухомого майна.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 посилався на те, що облаштування вхідної групи офісних приміщень здійснювалося на підставі робочого проекту, розробленого інститутом сучасного проектування "Архітектурний центр" на замовлення ОСОБА_1 . У робочому проекті "Улаштування вхідної групи офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1", що міститься в матеріалах справи, зазначено клас наслідків (відповідальності ) - СС1, який передбачає подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. 03 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва "Улаштування вхідної групи офісних приміщень: АДРЕСА_1", 04 травня 2018 року ОСОБА_1 почав виконувати земляні та будівельні роботи, згодом роботи були зупинені, а 14 травня 2018 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт вказаним управлінням було повернуто ОСОБА_1 на доопрацювання на його звернення. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не мав права виконувати будівельні роботи без повідомлення про початок виконання будівельних робіт по вказаному об`єкту будівництва.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20. Враховуючи викладене, на час звернення позивача до суду, збудоване ОСОБА_1 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, яке розміщене на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування. Позивач заперечує проти знаходження на земельній ділянці, що перебуває у нього на праві постійного користування, самочинно збудованого нерухомого майна ОСОБА_1 . Тому відновлення порушених прав позивача можливе лише знесенням самочинно збудованого майна.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що здійснене ОСОБА_1 самочинне будівництво підлягає обов`язковому знесенню, оскільки збудовано без дозвільних документів та на земельній ділянці, яка не була відведена йому для будівництва.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що права позивача, як землекористувача не порушені, оскільки право власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення зареєстровано 24 липня 2018 року, а право постійного користування земельною ділянкою за ОСББ зареєстровано 16 січня 2020 року, виходячи з наступного. Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. При цьому, стаття 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13. Отже, на час звернення ОСББ до суду, збудоване ОСОБА_1 нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки державна реєстрація на нього права власності не змінила режиму такого будівництва, як самочинного, і таке будівництво розміщене на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування, а тому таке право підлягає захисту відповідно до частини другої статті 95 ЗК України шляхом знесення самовільного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.
Колегія суддів не погодилась з твердженнями представника відповідача про відсутність порушених прав та інтересів ОСББ, оскільки висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, наданої суду, підтверджується дотримання ОСОБА_1 при здійсненні добудови норм ДБН, технічних умов та проектної документації. Вказаний висновок експерта не підтверджує відсутність порушення прав інших співвласників будинку, інтереси яких представляє ОСББ відповідно до частин першої статті 4, статті 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", яке полягає у здійсненні ОСОБА_1 самочинного будівництва прибудови до несучої стіни багатоквартирного будинку, яка є конструктивним елементом будинку та спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку без згоди останніх, на земельній ділянці, яка належить ОСББ на праві постійного користування.
У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів вважала за необхідне частково задовольнити вимоги ОСББ щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. При цьому не підлягає розгляду колегією суддів питання про відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, оскільки це питання відповідно до положень ЦПК України повинно вирішуватися саме судом першої інстанції.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суді попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішити питання судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у висновки судів пре те, що ОСОБА_1, здійснюючи прибудову "облаштував в несучій стіні окремий вхід до нежитлового приміщення", тобто порушив конструктивні елементи несучої конструкції будинку, суперечить матеріалам справи. В матеріалах справи містяться докази, які залишились поза увагою, і відповідно, без дослідження судів, а саме: фотографія несучої стіни будівлі в АДРЕСА_1, зроблене Управлінням ДАБК Сумської міської ради до здійснення прибудови (т. 1, а. с. 55); поверховий план будинку по АДРЕСА_2 (з технічного паспорту від 04 січня 2001 року) (т. 2, а. с. 65); план будівлі по АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 (з технічного паспорту від 20 липня 2018 року) (т. 1, а. с. 47; т. 2, а. с. 61), з яких вбачається, що здійснюючи прибудову ОСОБА_1 не облаштовував в несучій стіні будинку окремий вихід, тобто не порушував конструктивні елементи несучої конструкції будинку. Суди не дослідили зібрані у справі докази, і в порушення статей 76-81 ЦПК України, на підставі припущень позивача (ОСББ), "встановили" обставини та дійшли висновку про порушення прав позивача, проте, не зазначили, яким чином такі права порушені, невизнані або оспорені.
Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження, що унеможливило належне дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, і позбавило можливості встановити обставини у справі.
Суди, в порушення статей 15, 376, 391 ЦК України, статей 92, 103 ЗК України та нехтуючи правозастосовну практику викладену в постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 2-6977/11, від 11 серпня 2020 року у справі № 296/5460/17 задовольнили вимоги ОСББ, як землекористувача на праві постійного користування, хоча відповідне право позивача виникло на підставі рішення Сумської міської ради № 6198-МР від 18 грудня 2019 року, і станом на 24 липня 2018 року (день реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 67,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ), - момент виникнення спірних правовідносин, - не існувало. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних цій справі правовідносинах відсутній.
У грудні 2021 року ОСББ подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Просить врахувати рішення Сумської міської ради від 31 липня 2013 року № 2551-МР "Про зміну назви (перейменування) АДРЕСА_4". Зазначене рішення означає наступне: ніхто 29 січня 2011 року (в день видачі, нібито, дозволу ОСОБА_1 на здійснення спірної прибудови) не міг передбачити, що через два з половиною роки вулиця ОСОБА_3 буде перейменована взагалі, а на АДРЕСА_1 - тим паче. Відтак, наявність букви "Г" перед словом "ОСОБА_3" на бланку ПП "Інтерком", нібито, виготовленому ще 29 січня 2011 року повністю викриває ОСОБА_1 як підроблювача вказаного документу. Тим більше, що справжніми ініціалами ОСОБА_3 були " ОСОБА_3" ( ОСОБА_3 ), тобто вказана історична особа не могла іменуватися " ОСОБА_6" ніким і ніколи.
На час звернення позивача до суду реконструйоване ОСОБА_1 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки держана реєстрація на нього права власності не змінила режиму такого будівництва, як самочинного, і таке самочинне будівництво розміщене на земельній ділянці, яка на час звернення до суду належить позивачу на праві постійного користування, і таке право підлягає захисту відповідно до частини другої статті 95 ЗК України. Крім того, позивач, як землекористувач, заперечує проти знаходження на земельній ділянці самовільного будівництва, що є підставою для його знесення згідно частини четвертої статті 376 ЦК України. А тому ОСОБА_1 помилково вважає, що оскільки державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення, площею 67,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 відбулася 24 липня 2018 року, а державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відбулася 16 січня 2020 року, то не підлягають захисту права позивача як землекористувача.
Також ОСОБА_1 помилково вважає, що не були порушені права позивача внаслідок реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_1 . Незаконно проведена державним реєстратором реєстрація права власності на самовільне будівництво за ОСОБА_1 існує на час звернення до суду та порушує права позивача, як землекористувача, так і права співвласників багатоквартирного будинку, виразником інтересів яких є позивач, на володіння, користування та розпорядженням майном багатоквартирного будинку, що є спільною сумісною власністю співвласників.
До спірних правовідносин судами правильно застосовано частину четверту статті 376 ЦК України з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18, якою встановлено, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що судами порушено норми процесуального права щодо неповного встановлення обставин справи, що мають істотне значення, проте конкретно не зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому вони є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судами не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі Верховного Суду від 29 листопада 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі
№ 2-6977/11, від 11 серпня 2020 року у справі № 296/5460/17).
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1174/22.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу ВКТ/576424 від 12 вересня 2008 року належало нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 39,00 кв. м.
Згідно з інформацією Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради № 298/08.01-20 від 10 березня 2020 року за період з 04 травня 2016 року ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження за адресою: АДРЕСА_1 не надавалися. У переліку містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, виданих колишнім органом містобудування та архітектури містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки, виданих ОСОБА_1, не зареєстровано також.
Згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради № 105/29.01-11 від 11 березня 2020 року, за період з 08 листопада 2016 року ОСОБА_1 щодо дозвільних документів на будь-який вид будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не звертався. Згідно реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів є інформація щодо зареєстрованої декларації про початок будівельних робіт № СМ083160190699 від 19 січня 2016 року та декларації про готовність об`єкта до експлуатації № СМ143160251759 від 25 січня 2016 року на об`єкт будівництва "Реконструкція квартири" за адресою: АДРЕСА_2 .
Листом № 116/29.01-13 від 31 травня 2018 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради повідомило голову правління ОСББ "Герасима Кондратьєва, 127/2", що ОСОБА_1 03 травня 2018 року подав повідомлення про початок виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва "Улаштування вхідної групи офісних приміщень, АДРЕСА_1 . 04 травня 2018 року ОСОБА_1 виконував земляні та будівельні роботи. У наступні дні будівельні роботи були зупинені. 14 травня 2018 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт було повернуто ОСОБА_1 на доопрацювання на його звернення.
Наказом № 139-ОД від 21 грудня 2018 року "Про проведення позапланового заходу" визначено провести позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 при виконанні будівельних робіт на прибудинковій території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 у термін з 22 грудня 2018 року по 26 грудня 2018 року.
Листом № 363/29.01-13 від 29 грудня 2018 року, Управління ДАБК Сумської міської ради повідомило голову правління ОСББ, що управлінням була проведена в термін з 11 грудня 2018 року по 26 грудня 2018 року позапланова перевірка дотримання вимог містобудівного законодавства ОСОБА_1 при виконанні будівельних робіт на прибудинковій території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . У ході перевірки встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наданого під час позапланової перевірки, власником нежитлового приміщення загальною площею 67,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.
У робочому проекті "Улаштування вхідної групи офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1", що міститься в матеріалах справи, зазначено клас наслідків (відповідальності) - СС1, який передбачає подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 20 липня 2018 року державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбською І. В. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 67,4 кв. м, підстава - договір купівлі-продажу, серія та номер 7453, виданий 12 вересня 2008 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арєшиною О. М.
Згідно матеріалів реєстраційної справи державному реєстратору відповідачем було подано довідку-характеристику експерта Абрамець О. І. № 4 від 20 липня 2018 року, в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1, згідно з даними інвентаризації станом на 20 липня 2018 року, знаходиться вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 67,4 кв. м. Указане приміщення обладнано вхідною групою для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Дозволу не потребує згідно п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 07 червня 2017 року.
За результатами вивчення вказаних документів державним реєстратором було прийняте рішення про державну реєстрацію об`єкта, загальною площею 67,4 кв. м.
Представником ОСОБА_1 надано суду дозвіл, виданий ПП "Інтерком" на прибудову додаткового приміщення до нежитлового приміщення, власником якого являється ОСОБА_1 . Однак згідно відповіді ПП "Інтерком" вказаний документ ними не видавався та є фальшивим.
Земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 проведено будівельні роботи не належить йому на праві власності, не була передана йому в оренду чи користування.
ОСОБА_1 самовільно здійснено реконструкцію нежитлового приміщення зі збільшенням площі з 39,0 кв.м. на 67,4 кв.м без отримання вихідних даних, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та за відсутності правовстановлюючого документу на земельну ділянку.Проведено добудову нежитлового приміщення з облаштуванням в несучій стіні багатоквартирного будинку окремого входу до нежитлового приміщення. У самовільно прибудоване нежитлове приміщення ОСОБА_1 завів газопровід і на зовнішню стіну, обклеєну горючим пінопластом, вивів димохід парапетного котла, із прибудови через зовнішню несучу стіну завів в будинок трубопровід, який має довжину 3 м і в пробитий в перекритті між першим та другим поверхами отвір виведений на другий поверх. Тобто, ОСОБА_1 здійснив реконструкцію належного йому нежитлового приміщення зі збільшенням його площі до 67,4 кв.м, а не лише провів роботи з влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до нежитлового приміщення.