ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 757/45174/20-ц
провадження № 61-13218св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
позивач - Дочірнє підприємство "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року Дочірнє підприємство "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" (далі - ДП "Інтер`єр") звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачем не виконано зобов`язання за укладеним між сторонами договором від 27 грудня 2013 року.
Збільшивши позовні вимоги, ДП "Інтер`єр" просило суд стягнути з ОСОБА_1 1 053 903,68 грн, з яких: сума боргу за договором - 559 510,00 грн, сума інфляційного збільшення боргу - 390 646,73 грн, сума штрафу у вигляді 3% річних - 103 746,96 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Печерського районного суду від 09 вересня 2022 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДП "Інтер`єр"1 053 903,68 грн, з яких: 559 510,00 грн - суми боргу за договором, 390 646,73 грн - суми інфляційного збільшення боргу, 103 746,95 грн - суми штрафу у виді 3% річних, 15 808,61 грн - сплаченого судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав умови договору, а тому сума обумовлених договором коштів підлягає стягненню з відповідача. При цьому судом встановлено повне виконання позивачем своїх зобов`язань.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнено з ДП "Інтер`єр" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 23 712,91 грн.
Постанова мотивована тим, що в апеляцій скарзі ОСОБА_1 зазначив, що дійсно між сторонами укладено договір. Проте жодних дій щодо виконання даного договору з обох сторін не відбулось. Рішенням Козинської селищної ради № 24/34 від 17 квітня 2014 року надано дозвіл ОСОБА_1 на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:03:029:0149 в натурі (на місцевості) з метою надання у власність, земельної ділянки площею 0,0161 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Рішенням Козинської селищної ради № 20/53 від 22 травня 2014 року передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0161 га, кадастровий номер 3223155400:03:029:0149, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11 квітня 2014 року, земельна ділянка, площею 0,0161 га, кадастровий номер 3223155400:03:029:0149, є частиною земельної ділянки 1,7712 га, кадастровий номер 3223155400:03:029:0115. Таким чином, ОСОБА_1 отримав у приватну власність іншу земельну ділянку ніж ту, яка була передбачена договором від 27 грудня 2013 року.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги, що предметом укладеного між сторонами договору, є земельна ділянка, яка є частиною земельної ділянки площею 0,1836 га, кадастровий номер 3223155400:03:029:0116, тоді як відповідач отримав у власність земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:03:029:0115. Будь-яких правочинів, в яких предметом договору була частина земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:03:029:0115, сторони не укладали. При цьому, позивач не надав доказів того, що він виконав зобов`язання визначені п. 2.1. укладеного договору, в частині забезпечення оформлення всіх необхідних документів для права користування земельною ділянкою на ім`я відповідача. Тому підстав вважати, що при отриманні земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:03:029:0149, ОСОБА_1 не виконав умови договору в частині оплати, немає. Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Аргументи учасників справи
У грудні 2022 року ДП "Інтер`єр"звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не досліджено усіх доказів у справі, що призвело до неправильного висновку суду, а саме: що предметом укладеного договору є земельна ділянка, яка є частиною 3223155400:03:029:0116, тоді як відповідач отримав у власність земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки 3223155400:03:029:0115. Суд не звернув увагу на те, що позивач також відмовився від права оренди на земельну ділянку 3223155400:03:029:0154, яка була утворена із земельної ділянки 3223155400:03:029:0116 загальною площею 0, 1836 га, яка перебувала у користуванні позивача на підставі договору оренди земельної ділянки від 21 серпня 2013 року № 1953, укладений між Козинською селищною радою (Орендодавець) та ДП "Інтер`єр" (Орендар). Відмова позивача від права оренди підтверджується договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13 серпня 2014 року за реєстровим № 1570, посвідченим приватним нотаріусом Чеботар С. І., а саме: абзацом 2 пункту 1 Договору про внесення змін: "у зв`язку з поділом земельної ділянки 3223155400:03:029:0116 на 4 новоутворених земельних ділянок, та відмовою Орендаря від права оренди земельних ділянок в т.ч. 3223155400:03:029:0154", та актом приймання передачі земельної ділянки від 13 серпня 2014 року.
Таким чином, позивач відмовився від двох земельних ділянок, і від земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:029:0149, яка є частиною земельної ділянки 3223155400:03:029:0115 загальною площею 1, 7712 га та від права оренди на земельну ділянку 3223155400:03:029:0154, яка була утворена із земельної ділянки 3223155400:03:029:0116 загальною площею 0, 1836 га. Указана земельна ділянка також перейшла до користування позивача. Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором та до відповідача перейшли правомочності на 2 земельні ділянки: на 3223155400:03:029:0149 (площа 0, 01161га) (право власності), на 3223155400:03:029:0154 (площа 0, 0119 га) (право користування).
Окрім того, апеляційний суд розглянув справу без повідомлення учасників справи та за відсутності неповідомленого про дату, час і місце судового засідання позивача, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Судове засідання по розгляду апеляційної скарги було призначене на 13:15 год 23 листопада 2022 року. Судовою повісткою, яка надійшла на електронну адресу представника позивача, до суду були викликані представник відповідача - Боледзюк В. М. (Апелянт) та представник позивача - адвокат Батюсь Т. В. При цьому, на адресу позивача - ДП "Інтер`єр" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136, к. 34) жодних повісток не надходило, тому твердження суду, що усі учасники повідомлені належним чином не відповідає дійсності.
22 листопада 2022 року через канцелярію суду адвокат Боледзюк В. М. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю подати відповідь на відзив, оскільки відзив ним не отримано. 23 листопада 2022 року о 12:46 год. оголошено повітряну тривогу, яка тривала до 15:08 год. В час оголошення повітряної тривоги представник позивача - адвокат Батюсь Т. В. перебувала в дорозі до суду, однак вимушена була очікувати її закінчення та перебувати в укритті. Водночас в телефонному режимі колегою, який перебував в укритті Київського апеляційного суду, їй було повідомлено, що в суді відсутнє електропостачання. В 14:48 год., будучи поблизу епіцентру вибуху та розуміючи небезпеку для життя та здоров`я, подала клопотання про відкладення апеляційного розгляду, яке надійшло на електронну скриньку суду 23 листопада 2022 року о 14:48 год., що підтверджується матеріалами справи. Очевидно, що це клопотання не було зареєстроване через відсутність в суді електропостачання. Крім того, 24 та 25 листопада у Київському апеляційному суді було оголошено дистанційний режим роботи (публічна інформація розміщена на сайті суду та сторінці суду у Фейсбук), тому указане клопотання було зареєстроване лише 28 листопада 2022 року, у понеділок. Тому засідання о 13:15 год. не могло відбутись, оскільки тривала повітряна тривога, як не могло відбутись і після повітряної тривоги, тому що у суді було відсутнє електропостачання, а тому суд не міг забезпечити фіксацію судового процесу.
Крім того, твердження суду про те, що учасникам справи було повідомлено про продовження розгляду справ після закінчення повітряної тривоги не відповідає дійсності, оскільки у матеріалах справи докази такого повідомлення відсутні. Протокол судового засідання від 23 листопада 2022 року складено з порушенням вимог статті 248 ЦПК України, тому що у ньому не зазначено час вчинення процесуальних дій, а відтак достеменно встановити час проведення судового засідання неможливо. У відповідь на запит про отримання публічної інформації було повідомлено, що 23 листопада 2022 року з 14:03 год. до 18:05 год. у суді було відсутнє електропостачання, відповідно кореспонденція не реєструвалась (лист від 15 грудня 2022 року № 0214/145/2022).
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 127/14633/16-ц щодо застосування статей 530, 610, 612, 613, 615 ЦК України, від 07 жовтня 2020 року у справі № 212/1752/15-ц щодо застосування статей 599, 611, 625 ЦК України, від 18 лютого 2021 року у справі № 753/5602/18 щодо застосування статей 509, 526, 629 ЦК України; пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України - суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання; пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд апеляційної інстанції не дослідив письмові докази, які підтверджують виконання позивачем умов договору, шляхом передачі відповідачу двох земельних ділянок; пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України - не розглянув клопотання про відкладення розгляду справи, яке подано на електронну скриньку суду 23 листопада 2022 року у 14 год. 48 хв. на момент повітряної тривоги та масованого ракетного обстрілу міста Києва, проте у зв`язку із відсутністю електропостачання цього дня у приміщенні суду та встановленого 24 та 25 листопада 2022 року дистанційного режиму роботи, зазначене клопотання зареєстровано лише 28 листопада 2022 року, відповідно не відповідає дійсності твердження суду про продовження розгляду справи після відбою повітряної тривоги та відсутністю клопотань учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).