ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 450/446/16-ц
провадження № 61-3140св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Білоконь О. В., Коломієць Г. В.,Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С.,учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідач - ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І.,Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
У лютому 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву обґрунтували тим, що 12 липня 2015 року на автодорозі Мукачево -Івано-Франківськ - Рогатин - Львів в районі 423 км + 600 м, що поблизу с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Subaru Legacy", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, внаслідок якої пішохід ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди. Постановою слідчого від 20 серпня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015140000000 від 13 липня 2015 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Внаслідок трагічної загибелі ОСОБА_8, яка була дружиною та матір`ю позивачам, останнім завдана моральна шкода, яка полягає у стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку з втратою близької людини, що призвело до порушення їхніх нормальних життєвих зв`язків, постійного пригніченого стану, постійного відчуття тривоги, порушення сну, депресивного стану.
Ураховуючи наведене, позивачі просили суд стягнути із ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 230 000,00 грн; ОСОБА_2 - 220 000,00 грн; ОСОБА_3 - 300 000,00 грн; ОСОБА_2 - 250 000,00 грн; ОСОБА_5 - 260 000,00 грн; ОСОБА_6 - 270 000,00 грн.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2019 року позов задоволено частково. Стягнено із ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 40 000,00 грн; ОСОБА_9 - 40 000,00 грн; ОСОБА_3 - 30 000,00 грн; ОСОБА_2 - 50 000,00 грн; ОСОБА_5 - 50 000,00 грн; ОСОБА_6 - 50 000,00 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ДТП, у якому загинула ОСОБА_8, сталася не з вини відповідача, а частково відбулася внаслідок необережних дій самої загиблої, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Внаслідок ДТП позивачам завдано сильних моральних страждань, спричинених смертю дружини та матері, вони змушені докладати додаткових зусиль для організації свого життя після її смерті.
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2019 року - без змін.
Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд погодився з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки такий визначений з урахуванням принципу розумності та справедливості, з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань позивачів, та зважаючи на обставини цієї справи, зокрема, відсутності вини відповідача у заподіянні такої шкоди.
Постановою Верховного Суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-17203св19).
Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції виходив із того, що на час ДТП відповідальність відповідача - водія автомобіля "Subaru Legacy", державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 листопада 2014 року № АІ/7086615. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які мали б брати участь у вирішенні справи, та не встановив відповідальність страхової компанії відповідача, факту виплати або причин не виплати страхового відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд допущених судом першої інстанції порушень не виправив.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини та причинного зв`язку між діями відповідача та заподіянням позивачам шкоди.
Суд першої інстанцій вважав, що позивачі заявили свої вимоги до завдавача шкоди (відповідача), а не до страховика, який є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими.
Останньою постановою Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 30 січня 2023 року про виправлення описки, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 50 000,00 грн; на користь ОСОБА_2 - 50 000,00 грн; на користь ОСОБА_2 - 50 000,00 грн; на користь ОСОБА_5 - 50 000,00 грн; на користь ОСОБА_6 - 50 000,00 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення із ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що ДТП, в якому загинула ОСОБА_8, сталася не з вини відповідача. ДТП частково відбулася внаслідок необережних дій ОСОБА_8, яка перебувала в стані сильного алкогольного сп`яніння. Позивачі зазнали моральної шкоди внаслідок смерті ОСОБА_8, грошовий еквівалент якої підлягає визначенню з врахуванням душевних страждань позивачів, порушення їхнього звичайного життєвого ритму, що вплинули на їх (позивачів) психо-емоційний стан, та вимагають додаткових зусиль для організації свого життя і побуту. Страховик відповідача провів виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за полісом страхування. Зокрема позивачам відшкодовано моральну шкоду в розмірі 14 616,00 грн.
Враховуючи положення статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також моральні страждання і втрати дітей загиблої ОСОБА_8, з дотриманням засад виваженості, розумності та доцільності, суми сплаченого страхового відшкодування як моральної шкоди, поведінку потерпілої, апеляційний суд дійшов висновку про те, що втрати немайнового характеру повністю не покриті страховим відшкодуванням, а тому з відповідача належить стягнути по 50 000,00 грн моральної шкоди на користь кожного із цих відповідачів (дітей загиблої).
Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 безвідповідально залишив свою дружину у вечірній час у стані сильного алкогольного сп`яніння в полі, де за її участі сталась ДТП, тому сплачене страховиком відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 є достатнім і його вимога до відповідача є безпідставною.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
27 лютого 2023 року ОСОБА_7, від імені якого діє адвокат Пащук А. І., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року залишити в силі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц; у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 205/5260/16, від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 10 грудня 2019 року у справі № 199/6524/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17, від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20, від 06 липня 2022 року у справі № 442/3107/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)), та на неналежне дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- не звернув увагу на те, що заявник не є винуватцем ДТП, тому не має сплачувати різницю між розміром страхової виплати позивачам та реальним розміром шкоди;
- не врахував, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виплати чи не виплати позивачам страхового відшкодування моральної шкоди страховою компанією;
- не звернув увагу на те, що позивачі не подали до суду заяви про залучення до участі у справі належного відповідача, а саме страховика заявника - Акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (далі - АТ "СК "АРКС");
- не надав належної оцінки тому, що з боку потерпілої відбулись афектовані умисні дії, а саме коли вона в стані тяжкого алкогольного сп`яніння вийшла на частину автодороги в непередбаченому місці та кинулась під автомобіль відповідача, тому таке поняття як груба необережність потерпілої ОСОБА_8 не може бути застосовано до спірних правовідносин, бо наявні два фактори: обставини непереборної сили, тобто та обставина яку відповідач не міг побороти і друга обставина - це фактичні евентуальні активні дії померлої ОСОБА_8, які полягали в порушенні Правил дорожнього руху (далі - ПДР);
- не врахував, що позивачі належним чином не мотивували заявлений розмір відшкодування моральної шкоди.
У грудні 2023 року від позивачів, в інтересах яких діє адвокат Макух А. В., до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_7, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявники просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Яремку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику надати докази сплати судового збору та докази порушення судом апеляційної інстанції вимог щодо видачі (надсилання) заявнику копії постанови.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_7 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі № 450/446/16-ц з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 та пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 450/446/16-ц з Пустомитівського районного суду Львівської області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2023 року матеріали справи № 450/446/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2023 року, у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_10 у справі № 450/446/16-ц призначено повторний автоматизований розподіл.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року та матеріали справи № 450/446/16-ц передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року справу № 450/446/16-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 липня 2015 року о 22 год 20 хв на автодорозі Мукачево - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів в районі 423 км + 600 м, що поблизу с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області, відбулася ДТП за участю автомобіля "Subaru Legacy", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, внаслідок якої пішохід ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 05 серпня 2015 року № 539/2015 причиною смерті ОСОБА_8 є відкрита тупа черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток основи черепа, з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, що призвело до порушення мозкового кровообігу, з гострою емфіземою та вогнищевим набряком легень.
Відповідно до висновку судово-токсикологічної експертизи від 20 липня 2015 року № 2199/2015-т у ОСОБА_8 виявлено етиловий спирт в кількості 2,51 проміле в крові, 3,67 проміле в сечі.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 28 липня 2015 року № 1/659 на момент огляду та дослідження автомобіля робоча гальмова система та система рульового керування автомобіля "Subaru Legacy", державний номерний знак НОМЕР_1, знаходяться в працездатному стані та можуть виконувати функції передбачені конструкцією. Система освітлення вказаного автомобіля знаходиться в частково несправному стані, з причин пошкодження (руйнування) лівої блок-фари, які утворились внаслідок ДТП.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи від 17 серпня 2015 року № 3043 у дорожній ситуації яка склалася, водій автомобіля "Subaru Legacy", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_7 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами пункту 2.3 (підпункт "б"); пункту 12.3 ПДР, відповідно до яких водій повинен був своєчасно застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі) із моменту виникнення небезпеки для руху. Водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), а тому немає підстав вважати, що дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам пунктів 2.3 (підпункт "б") та 12.3 ПДР. Причиною настання цієї ДТП, з технічної точки зору, є факт виходу пішохода ОСОБА_8 на смугу руху автомобіля, під керуванням водія ОСОБА_7, на такій віддалі до нього, яка була недостатньою для уникнення наїзду.
Постановою слідчого від 20 серпня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140000000 від 13 липня 2015 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Постановою заступника прокурора Львівської області Поліщука В. від 15 січня 2016 року постанову слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України у Львівській області Вольського О. М. від 20 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) скасовано у зв`язку з тим, що досудове розслідування на порушення вимог статті 9 КПК України проведено без всіх необхідних слідчих дій.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи від 26 травня 2016 року № 389, швидкість автомобіля "Subaru Legacy", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7, у місці наїзду могла становити не менше як 44 км/год.
Постановою слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівської області від 30 травня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140000000 від 13 липня 2015 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Згідно з матеріалами кримінального провадження № 12015140000000, в діях ОСОБА_7 не вбачається порушень вимог ПДР, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, що мала місце 12 липня 2015 року, та її наслідками у вигляді загибелі потерпілої ОСОБА_8 .
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення комісійної інженерно-транспортної експертизи за матеріалами цивільної справи № 450/446/16-ц, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України від 19 січня 2022 року № 1837, у заданій дорожній ситуації пішохід ОСОБА_8 повинна була, з технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 4.4, 4.8 та 4.14 (підпункт "г") ПДР, відповідно до яких вказаний пішохід, рухаючись в темну пору доби, повинна була виділити себе та переходити проїзну частину в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, впевнившись у відсутності небезпеки та не зупиняючись на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху. При заданих вихідних даних: пішохід ОСОБА_8 намагалась перейти проїзну частину дороги зліва на право та зупинилась на проїзній частині, а в момент наближення транспортного засобу до неї відновила рух на смугу руху автомобіля "Subaru Legacy", то в діях ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 4.8 та 4.14 (підпункт "г") ПДР; водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, тому немає підстав стверджувати, що дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам пункту 1.10 (в частині "небезпека для руху") та пункту 12.3 ПДР. При заданих вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій пішохода ОСОБА_8 ПДР, які перебувають у причинному зв`язку із настанням цієї ДТП, оскільки пішохід вийшла на смугу руху автомобіля "Subaru Legacy", на такій віддалі до останнього, яка була недостатньою для уникнення наїзду.
Також судами встановлено, позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є чоловіком ОСОБА_8 (свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_2, видане 24 листопада 1990 року Звенигородською сільською радою народних депутатів Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 15).
Позивачі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, неповнолітні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, є дітьми загиблої ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвами про народження.
На час ДТП відповідальність водія автомобіля "Subaru Legacy", державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (яка у 2019 році змінила назву на АТ "СК "АРКС") на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 листопада 2014 року № АІ/7086615.
Страхова компанія сплатила позивачам 100 000,00 грн страхового відшкодування, з яких 14 616,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.
Правове обґрунтування
Щодо підстав відшкодування моральної шкоди, завданої наслідками ДТП
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно зі статтею 1193 ЦК України зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.