ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 815/1163/15
адміністративне провадження № К/9901/31363/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (правонаступник Головне управління ДПС в Одеській області),
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року (Суддя: Потоцька Н.В.),
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (Судді: Градовський Ю.М., Кравченко К.В., Лук`янчук О.В.),
у справі № 815/1163/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова спілка"
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області
про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово - промислова спілка" (далі - позивач, ТОВ "Торгово-промислова спілка") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2014 року №0000432205; №0002682201; №0002692201; №0002702201 (т. 1 а.с. 4-15).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 16-24, а.с. 145-150).
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на зафіксовані актом перевірки порушення, встановлені відповідачем в ході перевірки, зокрема те, що: позивачем у 2013 року не віднесено до складу інших доходів з податку на прибуток суму безнадійної кредиторської заборгованості по господарським операціям ТОВ "Альфа Юг", ТОВ "Південьвино" та ФГ "Христо Ботєва", оскільки минули терміни позовної давності у квітні 2013 року; безпідставно сформовано вартість основних фондів, які підлягають амортизації, за рахунок віднесення до їх складу по договорам і накладним отриманим від ТОВ "МКУ", що спричинило завищення адміністративних витрат. Також по даному епізоду контролюючий орган посилався на акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 18.11.2013 року № 943/04-61-22/3/30730755 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ "МКУ з питань документального підтвердження господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальникам за період з 01.10.2010 року 31.10.2012 року"; позивачем в порушення вимог пп. 139.1.1 п. 139.1 статті 139 ПК України завищено суму інших витрат на вартість безповоротної фінансової допомоги, наданої у вигляді попередніх оплат на користь ПРАТ "Ізмаїльський винзавод"; а також не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту та які не використані підприємством в операціях, які є об`єктом оподаткування, зокрема по ТОВ "Південний Альянс-М". Також, скаржником зазначено, що в порушення п.п. 159.2.1 п. 159.2 статті 159 ПК України ТОВ "Торгово-промислова спілка" не зменшено витрати на вартість кредиторської заборгованості перед постачальниками ПАТ "ім. Фрунзе", ТОВ "Танк Транс", ПАТ "Радужне", ПрАТ "ім. Покришева" та ПрАТ АФ "Цюрупинське" в розмірі 1 268 381 грн, яка стягнута рішеннями Господарського суду Одеської області у справах № 5017/945/2012, № 5017/1678/2012, № 916/220/13-г, № 916/216/13-г, № 916/234/13-г, що за висновками акту перевірки свідчить про завищення позивачем суми інших витрат по цим контрагентам в розмірі 1 268 381 грн. Враховуючи викладене відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 2 а.с. 157-161).
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Міндоходів в Одеській області згідно ст. 77 глави 8 розділу ІІ ПК України та наказу № 662 від 22.05.2014 року, відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок юридичних осіб на ІІ квартал 2014 року, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промислова Спілка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.07.2014 року №3678/22-213/33386626/53 із висновками про порушення позивачем вимог:
1) п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1., п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1. ст. 144, п. 146.1, п. 146.2, п. 146.5, ст. 146, п.п. 159.1.2. п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 1 625 017 грн;
2) пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, оскільки до органів податкової служби податкові декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2013 року надані після 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця;
3) п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, якій підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 654 168 грн., в т.ч.: у червні 2011 р. - 1332 грн., у грудні 2013 р. - 652 836 грн., та завищено залишок від`ємного значення ПДВ (ряд. 24 Декларації) в сумі 1 187 169 грн. за грудень 2013 р. (т. 1 а.с. 16 - 57).
За наслідками встановлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 11.09.2014 року:
- №0000432205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 35 665,42 грн (т. 1 а.с. 61);
- №0002682201, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 187 169 грн (т. 1 а.с. 58);
- №0002692201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 816 045 грн, з яких: 652 836 грн - основний платіж, та 163 209 грн штрафні санкції (т. 1 а.с. 59);
- №0002702201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 031 224 грн, з яких: 1 625 017 грн - основний платіж, та штрафні санкцій в сумі 406 207 грн (т. 1 а.с. 60).
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підприємством надані усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "МКУ", ТОВ "Південьвино", ФГ "Христо Ботєва" та правомірність формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, а як наслідок повноту нарахування податку на додану вартість. До того ж, враховуючи умови договору, якими встановлені строки позовної давності, які не закінчилися, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, про неможливість віднесення попередньої оплати вартості товару до безнадійної кредиторської заборгованості, що доводить відсутність підстав для зменшення суми інших витрат на вартість такої допомоги. За встановленим судами попередніх інстанцій фактом правомірності нарахованої суми податку на додану вартість, суди дійшли висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення залишку від`ємного значення ПДВ (ряд.24 Декларації) за грудень 2013 р. Крім цього, суди дійшли висновку про відсутність порушень з боку позивача щодо визначеності вартості основних фондів по операціям з ТОВ "МКУ", та безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.139.1.1 ст.139 ПК України в частині завищення суми витрат по взаємовідносинам з ПРАТ "Ізмаїльський винзавод", що підтверджено документально (а.с. 16-24).
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган в акті перевірки щодо нарахування валових доходів при обчисленні податку на прибуток встановив те, що внаслідок порушення п. 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України, TOB "ТПС" у 2013 році до складу інших доходів в податковій декларації з податку на прибуток не віднесено суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 4 210 713 гривень всього, в тому числі: по рахунку 361 "Розрахунки з покупцями" в сумі 151 697 грн., перед покупцем - TOB "Альфа Юг" (код 32094099) термін виникнення - 1 квартал 2010 р., термін позовної давності минув в 1 кварталі 2013 року; по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" в сумі 4 059 016 грн. в т.ч. перед TOB "Південьвино", код 37678838, яке ліквідовано 06.09.2013 - в сумі 1 126 638 грн. та перед ФГ "Христо Ботєва" (код 32888405), яке ліквідовано у квітні 2013 року - в сумі 2 932 378 грн.
Щодо суми безнадійної кредиторської заборгованості в сумі 4 210 713 грн., по господарським операціям з ТОВ "Альфа ЮГ" на суму 151 697 грн., ТОВ "Південьвино" на суму 1 126 638 грн., ФГ "Христо Ботєва" на суму 2 932 378 грн., оскільки минули терміни позовної давності колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, відповідно до пп.14.1.11 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи, у в`язку із їх ліквідацією.
Перебіг позовної давності регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), статтею 257 якого визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За вимогами положень статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спростовуючи висновки ДПІ, позивачем надано до матеріалів справи: по ТОВ "Альфа ЮГ" договір купівлі-продажу продукції від 01.06.2007 р., у п.11.2 якого сторонами договору установлені строки позовної давності до 31.12.2017 р (т. 1 а.с. 71-75).
По взаємовідносинам з ТОВ "Південьвино", позивачем на підтвердження правомірності своїх дій надано договір №31/05/13 від 31.05.2013 р. (т.1 а.с.75), за умовами якого сторони замінили ТОВ "Південьвино" (постачальника) в договорі №11-09 від 11.09.2012 р. на ТОВ "Еверест-Плюс", який набуває право вимагати від позивача належного виконання умов щодо поставки товари та належної сплати вартості товару. Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір уступки права вимоги від 31.05.2013 року було укладено до ліквідації TOB "Південьвино" (яка відбулась 06.09.2013 р.), та виконано в повному обсязі, що підтверджується копіями оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 2014 рік та відповідних платіжних доручень, а тому суму боргу не можливо віднести до безнадійної заборгованості, оскільки сторона угоди не ліквідована та не закінчилися строки позовної давності.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що по взаємовідносинам з ФГ "Христо Ботєва", позивачем надано до матеріалів справи документи, які підтверджують той факт, що на час складання акту перевірки фермерське господарство не ліквідовано, зокрема, ухвала Господарського суду Одеської області від 28.07.2014 року у справі № 916/290/13-г про затвердження мирової угоди та відмовлення у задоволенні заяви, зокрема про визнання Фермерського господарства "Христо Ботєва" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (т. 2 а.с.123-134). Крім цього колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи також надавався витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 127932, сформований станом на 05.12.2013 року, в якому містилося посилання тільки на те, що станом на 02.04.2013 року відносно ФГ "Христо Ботєва" порушено справу про банкрутство у справі № 916/290/13-г (т. 1 а.с. 105/зв). Отже суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач правомірно не відніс до складу інших доходів в податковій декларації з податку на прибуток суми безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки по взаємовідносинам з вказаними контрагентами не закінчився строк позовної давності, підприємство не ліквідоване.
Ураховуючи наведені норми права та приймаючи до уваги встановлені обставини у справі, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що оскільки строки позовної давності не минули на час проведення перевірки, заборгованість позивача не є безнадійною в розумінні підпункту "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що виключає висновок про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України.
Подібна правова позиція щодо строків позовної давності, передбачених договорами, викладена також в постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 826/9960/16 (касаційне провадження № К/9901/41954/18).
По взаємовідносинам з ПРАТ "Ізмаїльський винзавод", судами попередніх інстанцій із акту перевірки встановлено, що відповідачем зафіксовано порушення позивачем вимог п.139.1.1 ст.139 ПК України, враховуючи строки позовної давності, передбачені п. 1 статті 257 ЦК України та вимоги пп. 14.1.257 п. 14.1 статті 14 ПК України, що виразилось у не зменшенні позивачем суми інших витрат на вартість безповоротної фінансової допомоги, наданої у вигляді попередніх оплат на користь підприємства в сумі 2987167 грн. за поставу товару відповідно до укладеного між позивачем та ПрАТ "Ізмаїльський винзавод" договору (абз.9 арк.17 Акту, т. 1 а.с. 32-33).