ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 806/111/17
адміністративне провадження № К/9901/35555/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П.,Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступник Головне управління ДПС у Житомирській області)
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року (Суддя: Попова О.Г.),
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року (Судді: Франовська К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.),
у справі № 806/111/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчино-льон"
до Головного управління ДФС у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2016 року № 0001831401, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчино-льон" (далі - позивач, ТОВ "Ємільчино-льон") звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Житомирській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2016 року № 0001831401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 382 615 грн (т. 1 а.с. 4-16).
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 19-26, 61-64).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи зафіксовані актом перевірки від 02 грудня 2016 року № 80/06-30-14-01/31981059 порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 306 092 грн., в т.ч. за січень 2014 року - на 153 427 грн., за вересень 2016 року - на 152 665 грн з огляду на безнадійну дебіторську заборгованість у взаємовідносинах ТОВ "Ємільчино-льон" з ПСП "Восток-Запад", яка не була списана, що призвело до помилкового не нарахування податкових зобов`язань на суми податку, які були включені до складу податкового кредиту та стали використовуватись у операціях, що не є господарською діяльністю платника податків у січні 2014 року та вересні 2016 року. Крім цього, відповідачем зазначено на тому, що всі надані позивачем первинні документи в суді першої інстанції не досліджувалися, як і не надавались під час перевірки, так і до заперечень на акт перевірки. Додатково скаржник вказав на тому, що контрагентом ПСП "Восток-Запад" по взаємовідносинам з ТОВ "Ємільчино-льон" не зареєструвало в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні, та, відповідно не включало суму ПДВ в розмірі 152 664,65 грн (від суми 915,99 тис грн) до податкових зобов`язань Декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року. Аналогічно ТОВ "Ємільчино-льон" не включено суму ПДВ у сумі 152 664, 65 грн до податкового кредиту по взаємовідносинам з даним контрагентом, а також не було надано платіжні доручення, які б підтверджували те, що оплата за товар була здійснена протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами договору. Враховуючи викладене, скаржник просив суд скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову (т. 2 а.с. 79-82).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 07.11.2016 року по 25.11.2016 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Ємільчино-льон" (код ЄДРПОУ 31981059) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02 грудня 2016 року № 80/06-30-14-01/31981059 з висновками про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 306 092 грн, в т.ч. за січень 2014 року - на 153 427 грн, за вересень 2016 року - на 152 665 грн (том 1, зворот а.с. 23-79, 76).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаним висновкам контролюючого органу передувало те, що ТОВ "Ємільчино-льон" станом на 01.01.2014 відкоригувало дебіторську заборгованість по взаємовідносинах з ПСП "Восток-Запад" на суму 347 412 грн. (в т.ч. ПДВ 57 902 грн) лише по бухгалтерському обліку, отже, відповідно суми ПДВ включені до складу податкового кредиту залишилися не відкориговані в січні 2014 року в розмірі 57 902 грн. ТОВ "Ємільчино-льон" фактично не отримав товару на суми наданої попередньої оплати ПСП "Восток-Запад" понад 3 роки, а ПСП "Восток-Запад" не має реальної можливості поставити сільськогосподарську продукцію 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 року за відсутності даної на залишках. Крім того, суми попередньої оплати, отримані ПСП "Восток-Запад" понад 1095 днів та не повернуті є сумнівним боргом, безнадійною заборгованістю. Враховуючи вищевикладене, та в порушення вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України товариство не нарахувало податкові зобов`язання на суми податку, які були включені до складу податкового кредиту та стали використовуватись у операціях, що не є господарською діяльністю платника податків в розмірі 57 902 грн (том 1, а.с. 36-37). ТОВ "Ємільчино-льон" під час проведення перевірки не надало первинних документів, які б засвідчували включення у 2013 році до складу доходів та до складу податкових зобов`язань суму по взаємовідносинах з ТОВ "Восток-Запад" на суму розбіжність в розмірі 573 153 грн., в тому числі ПДВ 95 525,50 грн. Також, при проведеному аналізі взаємовідносин ТОВ "Ємільчино-льон" з ПСП "Восток-Запад", відображених у матеріалах попередніх перевірок та матеріалів останньої перевірки було встановлено, що ТОВ "Ємільчино-льон" з 2011 року по 30.09.2016, в основному, перераховувало попередню оплату ПСП "Восток-Запад" на закупівлю сільськогосподарської продукції, яка фактично не надходила. По рахунку 631 рахується позитивне дебетове сальдо по розрахунках з ПСП "Восток-Запад" у наступному розмірі: станом на 01.04.2011 - 1142 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2013 - 1491 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2014 - 915,99 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2015 - 4136,99 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 01.01.2016 - 6956,40 тис. грн. (як попередня оплата), станом на 30.09.2016 - 9 588,40 тис. грн. (як попередня оплата).
Листом Головним управлінням ДФС у Житомирській області від 15.12.2016 №1177/6/06-30-14-01 заперечення позивача від 08 грудня 2016 року №112 на акт перевірки від 02 грудня 2016 року № 80/06-30-14-01/31981059 залишені без задоволення, а висновки акту перевірки визнано такими, що здійснені перевіряючими правомірно та у відповідності до вимог податкового законодавства (том 1, а.с. 105-109, 110-118).
На підставі висновків акту перевірки від 02 грудня 2016 року №80/06-30-14-01/31981059, Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2016 року №0001831401, відповідно до якого за порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість у розмірі 382 615 грн, в тому числі: 306 092 грн за податковими зобов`язаннями та 76 523 грн за штрафними санкціями (том 1, а.с. 21).
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції встановив, що реальність господарських операцій позивача із контрагентом ПСП "Восток-Запад" щодо попередньої оплати товару за договором поставки від 20.11.2013 року, дотримання термінів поставки товару і його отримання, підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, зокрема: додатковою угодою від 29.12.2015 року до договору поставки товару від 20.11.2013, додатковою угодою від 01 червня 2016 року до договору поставки товару від 20.11.2013, угодою про зарахування попередньої оплати між договорами від 30 листопада 2013 року, видатковими накладними №120 від 03.11.2016 та № 126 від 24.11.2016 ПСП "Восток-Запад", що за висновками судів попередніх інстанцій свідчить про недоведеність посилань контролюючого органу про не підтвердження господарських операцій, неможливість виконання контрагентом узятих на себе зобов`язань та відхилили доводи контролюючого органу про наявність безнадійної дебіторської заборгованості, посилаючись на продовження терміну дії договору. Крім цього, за висновками судів попередніх інстанцій, правомірність коригування позивачем бухгалтерських записів підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013-31.12.2013 року, наказом №4-а "Про виправлення виявлених помилок та внесення виправних бухгалтерських засобів" від 17.01.2014 року, бухгалтерською довідкою №1 від 16.01.2014, розшифровкою оборотів за операціями між ПСП "Восток-Запад" та ТОВ "Ємільчино-льон" (рахунок 631) за період 01.01.2013 по 31.12.2013 року (т. 2 а.с. 19-26, 61-64).
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно із пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Так, у відповідності до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У відповідності до вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України окрім іншого встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
У відповідності до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.